Теорія літератури - Олександр Галич - 2001

Анепіфора - Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) - Художньо-мовленнєва організація літературного твору - ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ - ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ

Анепіфорою (грец. άνεπιφορά), або просаподосісом (грец. προσαποδοσιζ— буквально надлишок), або кільцем, називається стилістична фігура, яка зв'язує повтором окремих слів чи словосполучень початок і кінець суміжних мовних одиниць (абзац, строфа) або й однієї одиниці (речення чи віршовий рядок). Пояснюючи назву цієї фігури, В. Домбровський, зокрема, писав: „Повторення початкового слова або фрази на кінці того самого речення, вірша, строфи або цілої п'єси, через що дана гадка або ж ряд гадок, що творять логічну цілість, отримує певного роду заокруглення; звідси й назва тієї фігури” [35, 72]. Наприклад:

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води...

(В. Сосюра)

Усміхнулась Катерина,

Тяжко усміхнулась.

(Т. Шевченко)

Кільце часто використовується з композиційною метою, відзначаючи початок і кінець строфи. У цьому випадку говорять про кільце строфи:

У цьому полі, синьому, як льон,

де тільки ти — і ні душі навколо,

уздрів і скляк — блукало серед поля

сто тіней. В полі, синьому, як льон.

(В. Стус)