Українська література XI—XVIII ст. - Білоус П. В. - 2010

Збирання мудрих думок - Самостійна робота з книгою - Наодинці з давньою словесністю

Кожна книга — неповторний світ, який відкриває багато мудрого і повчального:

Книги — морська глибина.

Хто в них пірне аж до дна,

Той хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить (І. Франко).

„Дивнії перли“ — це мудрі думки, влучні вислови, афоризми. Вони знаходять тих, хто звертається до книг. „Велика ж бо користь від читання книжного“, — занотував літописець ще в XI ст. „Verba volant, scripta manent“ („Сказане звітрюється, а написане залишається“) — мовить латинське прислів’я. Такі висловлювання є в багатьох книгах. їх також варто систематизовано занотовувати. Наприклад, вивчаючи творчість Григорія Сковороди (вірші, байки, притчі), обов’язково пощастить натрапити на мудрі думки: „Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись, ні за ким не турбуватись — значить не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — це рух“; „Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?“; „Любов виникає з любові: коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю“; „З усіх утрат втрата часу найтяжча“; „Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга“; „Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти“.

У „Повчанні“ Володимира Мономаха бажано не пропустити вислови „Лінощі всьому мати: хто вміє, той забуде, а хто не вміє, той не навчиться“, „Стережися брехні, пияцтва і блуду, бо в тому гине душа і тіло“.

Результати занотовування не раз прислужаться упродовж усього життя.

Застереження від помилок:

а) вислів необхідно передавати точно: якщо є, наприклад, відповідник іноземною мовою, потрібно записати і його;

б) слід вказувати автора вислову; якщо це приказка, прислів’я анонімного походження, можна обмежитися зазначенням „латинське прислів’я“, „антична мудрість“, „східна приказка“ ;

в) доречно вказати, з якої книги взято вислів.

Зібрані і занотовані мудрі думки можуть надалі згодитися як у письмовому, так і усному мовленні, під час виступів, промов, дискусій.