Українська література - статті та реферати

Загальні риси імпресіонізму в українській прозі кінця ХІХ — початку ХХ ст.

Імпресіонізм як стильова течія у мистецтві межі століть. Своєрідність українського імпресіонізму.

Iмпресіонізм - напрям у мистецтві, вважав основним завданням ушляхетнене, витончене відображення особистих вражень та спостережень мінливих, миттєвих відчуттів, переживань. Імпресіонізм - це мистецтво відображення об’єктивного світу, але у суб’єктивному дзеркалі душі митця

Сформувався у французькому живописі 70-х рр. XIX ст. Назва походить від картини К. Моне «Імпресія. Схід сонця» . Представники напряму не заперечували об'єктивну реальність світу, але вважали, що вона може бути відтворена митцем у багатьох аспектах. Новим було їх прагнення не тільки зафіксувати миттєве враження від життєвого явища, а й наголосити на його мінливості, текучості, швидкоплинності. У літературі імпресіонізм виявився в посиленому психологізмі, відтворенні миттєвих вражень і зміни настроїв, у підкресленій увазі до кольорів та звуків.

Риси імпресіонізму в літературі:

- опис стає епізодичним, фрагментарним та суб'єктивним

- особливе значення набувають філософські пейзажі

- злиття почуттів і думок автора, ліричного героя і природи

- домінуючий жанр - новела

- посилення ліричності прози

- оповідь від першої особи або розширення внутрішнього монологу героя

- естетичне значення барв, звуків, запахів.

Для символізму характерно: бунт проти консервативної суспільної моралі, захоплення формою твору і нехтування змістом, увага до позасвідомого, заборонених тем, спроба вирватися за межі повсякденного.

Представники: Коцюбинський, Лепкий, Михайличенко, Хвильовий, Косинка, Кобилянська(частково).