Українська література - статті та реферати

Київська школа поетів як літературне явище

Всі публікації щодо:
Історія літератури

Всі публікації щодо:
Літературознавство

Київська школа поезії — літературне угрупування українських поетів покоління після шестидесятників, що існувало в Києві в 1965-1968 роках. До угрупування входили: Василь Голобородько, Віктор Кордун, Василь Рубан, Микола Воробйов, Михайло Саченко, Валентина Отрощенко, Надія Кир’ян, Михайло Григорів, Іван Семененко, Станіслав Вишенський та Валерій Ілля. Назва групи виникла у 1969 році і походить від того, що її членами були студенти філологічного та філософського факультетів Київського університету. Для поезії Київської школи характерна модерністська естетика на відміну від домінантного на той час соцреалізму в СРСР.

Творчі принципи:

-Повернення до найпервісніших елементів і структур української міфологічної свідомості.

-Трансформація давнього міфологічного мислення в образах сучасної поезії.

-Повернення до лексичних першоджерел, розвинення їх до поетичних символів.

-Зосередження уваги на темах «природа», «людина», «всесвіт».

-Органічність творення без оцінок власних почуттів та почуттів інших.

-Деяка недомовленість, що передбачає співтворчість читача.

-Відсутність дискурсивної мови.

-Пошук і відродження давньої поетичної традиції, що існувала до привнесення в Україну силабо-тонічної системи римованого віршування. Розвиток українського вільного вірша. Верлібр як принцип поетичного творення.