КОМЕДІЯ І. КАРПЕНКА-КАРОГО МАРТИН БОРУЛЯ, ЇЇ СЦЕНІЧНА ДОЛЯ - ТЕАТР КОРИФЕЇВ. ТВОРЧІСТЬ ІВАНА КАРПЕНКА-КАРОГО

Усі уроки української літератури 10 клас І семестр - 2018

КОМЕДІЯ І. КАРПЕНКА-КАРОГО МАРТИН БОРУЛЯ, ЇЇ СЦЕНІЧНА ДОЛЯ - ТЕАТР КОРИФЕЇВ. ТВОРЧІСТЬ ІВАНА КАРПЕНКА-КАРОГО

Мета (формувати компетентності): предметні: поглиблення знань про творчість Івана Карпенка-Карого; удосконалювати вміння аналізувати драматичний твір (на прикладі комедії „Мартин Боруля“) щодо проблематики, образної системи композиції; ключові: комунікативну: навички спілкування в колективі та толерантне ставлення до думок оточення, уміння сприймати чужу точку зору; інформаційну: навички роботи з книгою, уміння знаходити самостійно потрібну інформацію та презентувати її; загальнокультурну: прагнення до літературної освіти; громадянську: виховання поваги до духовних цінностей українського народу.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: портрет І. Карпенка-Карого, виставка творів І. Тобілевича.

Обняти такий широкий горизонт, заселити його таким множеством живих людських

типів міг тільки першорядний поетичний талант і великий обсерватор людського життя.

І. Франко

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Вступне слово учителя

„Наталка Полтавка“ І. Котляревського, „Сватання на Гончарівці“ Г. Квітки-Основ'яненка, „Назар Стодоля“ Г. Шевченка, „Мартин Боруля“ І. Карпенка-Карого незмінно користуються успіхом у глядачів, залишаються зразком неперевершеної майстерності для національних драматургів.

Ознайомившись зі змістом та проаналізувавши ідейно-художні особливості твору „Мартин Боруля“, спробуймо збагнути його цінність для нашої культури та усвідомити його естетичну привабливість для глядача і читача.

2. Оголошення теми і мети уроку

ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Слово вчителя

У художньому осмисленні суспільних процесів своєї доби, буття людини і світу І. Тобілевич найповніше реалізував себе в жанрі комедії, яка завдяки своєрідній індивідуальній творчій манері драматурга стала самобутнім явищем в історії української культури і набула „характеру вельмиповажного театрального жанру“.

Започатковує блискучий низку „серйозних комедій“ І. Карпенка-Карого „Мартин Боруля“.

2. Робота над драматичним твором „Мартин Боруля“

2.1. Історія написання.

Твір „Мартин Боруля“ написано в 1886 році під час новочеркаського заслання.

В основі сюжету справжній факт: багаторічне клопотання батька драматурга Карпа Адамовича з метою документально відновити втрачене предками дворянство.

Карпо Адамович Тобілевич, хоч і був дворянином, проте не мав достатньо документів для підтвердження дворянського походження. Він багато разів безуспішно добивався визнання свого благородного статусу, але так і не досягнув омріяної мети, оскільки в багатьох паперах по-різному фігурувало прізвище предків: Тобілевич, Тобелевич, Тубілевич. Саме цей факт став формальним приводом для відмови в затвердженні роду Тобілевичів у дворянському званні.

Темою п'єси послужило таке досить поширене явище, як бажання представників приниженого і обмеженого в правах третього стану перейти в стан вищий, прагнення багатого селянина дорівнятися до дворянства. Ситуація відома ще від „Міщанина-шляхтича“ Ж.-Б. Мольєра. Тільки в І. Тобілевича прагнення Мартина „вийти на дворянську лінію“ — це спроба самозахисту „маленької людини“ у несправедливому суспільстві.

На прикладі образу головного героя — Мартина Борулі І. Тобілевич розкриває конфлікт здорової народної моралі з „манією“ дворянства, породжений відстоюванням ним своєї людської гідності.

Цікаві міркування про свого героя висловив уже на схилі літ сам автор: „Згадую Борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм здається, що вони не такі чудаки, як Боруля, а коли гарненько придивитися, то й сміятися нічого: хто б не хотів вивести своїх дітей на дворянську лінію, щоб вони не черствий кусок хліба мали?!“

2.2. Жанрові особливості.

Позиція Карпенка-Карого орієнтує читача побачити в комедійних ситуаціях не такі вже й смішні сторони дійсності, як і в „Ревізорі“ М. Гоголя: „Над чим смієтесь? Над собою смієтесь“. Саме цей гоголівський сміх крізь сльози й визначає пафос твору Івана Карпенка-Карого. Звідси й жанрова особливість цієї п'єси — комедія. Трагікомедією вважає цей твір Авраменко О. М.

2.3. Теорія літератури.

Трагедія виникла з жалібних ритуальних пісень, що супроводжували принесення цапа в жертву богові родючості та виноградарства Діонісові. Це драматичний твір, у якому зображено зіткнення непримиренних життєвих суперечностей, а незвичайний герой потрапляє в безвихідне становище, вступає в боротьбу з нездоланними в даній ситуації силами і, як правило, гине.

Українська трагедія зародилась у XVIII ст. Найпомітніші зразки цього жанру у вітчизняній літературі — „Облога Буші“ М. Старицького, „Украдене щастя“ І. Франка.

Комедія — драматичний твір, у якому засобами гумору й сатири розвінчано негативні суспільні й побутові явища, змальовано смішне.

Початки української комедії — в інтермедіях і вертепних драмах XVII-XVIII ст. Яскраві зразки комедії у вітчизняній літературі — „Сватання на Гончарівці“ Г. Квітки-Основ'яненка, „За двома зайцями“ М. Старицького.

Трагікомедія синтетичний драматичний жанр, у якому поєднуються прикметні ознаки трагедії й комедії: „Сто тисяч“, „Хазяїн“ І. Карпенка-Карого та ін.

2.4. Запис у зошити.

Тема: дворянство як міф про краще життя.

Головін ідеї: викриття бюрократизму й судової системи, заснованої на хабарництві; засудження підміни особистих цінностей становою належністю.

Композиція: п'ять дій.

3. Літературний диктант

Назвіть персонажа, якому належить репліка, та прокоментуйте життєву позицію цього героя.

□ „Він каже на мене „бидло“ — а я мовчи? Він кричить на сина, на чиновника земського суду, „теля“ — а я мовчи?“ (Мартин Боруля)

□ „Здоров'я бережи, шануйся, сину! Молися Богу по книжці“. (Палажка)

□ „Да, ето правда — важко... Умственная работа — висшего порядка предмет! Я, брат, зразу аж плакав, як опреділили мене в казначейство“. (Степан)

□ „Перше батько казали, що всякий чоловік на світі живе за тим, щоб робить, і що тілько той має право їсти, хто їжу заробляє“. (Марися)

□ „Красовський — учений, лікар, Красовський — державець, а ти надимаєшся через силу, щоб з ним порівнятися, бундючишся дутим дворянством...“ (Гервасій Гуляницький)

□ „Удень наробишся, а ввечері, разом із соловейком, щебечемо по садках!..“. (Микола — син Гервасія)

□ „От і тепер: діло Борулі веду проти Красовського, а діло Красовського проти Борулі. Їздю на своїх конях по просителях,— і коней годують, і мене годують, і платять!.. Нарешті: чи виграв, чи програв, а грошики дай“. (Трандалєв)

□ „Поки був чоловіком — і не вередував, а паном зробили — чорт тепер на нього й потрапе“. (Омелько)

Проблемне питання. Пояснити, чому Іван Франко назвав І. Карпенка-Карого „великим обсерватором людського життя“.

IV. ПІДСУМОК УРОКУ

Продовжте речення: „Мені запам'яталося, як міркував...“, „Я відкрив для себе...“.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати матеріал підручника. Знайти в п'єсі І. Карпенка-Карого рядки, які характеризують Мартина Борулю.





Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали доступні за ліцензією Creative Commons — «Attribution-NonCommercial»

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.