Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти

Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна

Усі уроки української літератури 11 клас ІІ семестр - А. М. Гричина 2019

Урок № 54 - Ліна Костенко. Творчий шлях. Особливості індивідуального стилю (філософічність, історизм мислення, традиційність, інтелектуалізм, публіцистичність). «Страшні слова, коли вони мовчать…» - ліричний роздум про призначення слова в житті людини, суть мистецтва
Літературне шістдесятництво

Всі публікації щодо:
Костенко Ліна

Мета (формувати компетентності): предметні: знання основного з творчої біографії письменниці, її ролі в історії «шістдесятництва»; розуміння значення підтексту в умовах ідеологічного контролю над мистецтвом; ключові: осмислення естетичної вартості художнього твору; інформаційну: уміння знаходити потрібну інформацію; громадянську: формування себе як багатогранної особистості, активної громадянської позиції; емоційну: формування естетичного смаку; загальнокультурну: виховання поваги до видатних людей України.

Обладнання: портрет Ліни Костенко, виставка її творів, епіграф, презентація «Життя і творчість Ліни Костенко», афоризми Ліни Костенко.

Тип уроку: лекція з елементами евристичної бесіди, рольової гри.

Я вибрала долю собі сама.

І що зі мною не станеться —

У мене жодних претензій нема

До долі — моєї обраниці.

Ліна Костенко

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДШЛЬНОСТ

✵ 1. Вступне слово вчителя

Особливе місце в могутньому поступі нашого народу належить жінкам. Це і княгиня Ольга, і Маруся Чурай, і Леся Українка, і Ольга Кобилянська.

ХХ століття подарувало Україні ще одну величну жіночу постать, яка успадкувала найкращі риси своїх попередниць. Це Ліна Костенко. Вона «… найвидатніша, найавторитетніша сучасна українська поетеса, майстер слова світового рівня. Її цілком заслужено іменують живим сумлінням, «цитаделлю духу» української літератури, нації» (В. Пахаренко).

✵ 2. Оголошення теми, мети уроку

III. СПРИЙНЯТТЯ I ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРШЛУ

✵ 1. Лекція вчителя

Біографія поета — в його поезії. Тому, розповідаючи про життєвий і творчий шлях Ліни Костенко, іноді будемо використовувати її поезії як найдостовірніші біографічні свідчення.

Народилася Ліна Костенко 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві, яке розташоване на правому березі Дніпра за 76 кілометрів від Києва.

Тільки шість років прожила тут майбутня поетеса, але воно назавжди залишилося в її пам'яті. Тут усе дихало історією. Над Ржищевом височіла Іван-гора. За часів Київської Русі тут було укріплення Іван-город, яке згадується в літописі за 1151 рік. Досі ще збереглися залишки земляного валу та оборонного рову. У 1240 році місто було знищено монголо-татарами. А неподалік, під селом Трипілля, археологи відкрили найдавніший п'ятитисячолітній пласт нашої культури. Багато вихідців із Ржищева брали участь у Національно-визвольній війні під керівництвом Б. Хмельницького. Про все це допитливій дівчинці розповідав її батько, добрий, мудрий чоловік.

Мабуть, аура героїчної старовини, якою був оповитий Ржищів, і сприяла вмінню слухати «голос віків».

Дослідник житті і творчості поетеси Іван Бокий зауважує: «Родинне виховання було звичайним за житейськими мірками, але «на рівні вічних партитур: як-не-як батько знав 12 мов, вільно почувався у всіх науках, тому чи не всі їх у школі викладав, і духовний досвід його та матері, їхній стоїцизм, загартований у пеклі випробувань, донька засвоювала, переплавляла в собі змалку». На формування характеру й світогляду мали великий вплив і родинні легенди.

Коли Ліні Костенко було 6 років, сім'я переїхала до Києва. Переїзд батьків у це місто ознаменувався й певними матеріальними випробуваннями, а згодом — і страшною сімейною драмою: Василя Костенка серед ночі забрав «чорний ворон», і потім довгих десять років ішли мамині листи в ГУЛАГ, і з нетерпінням чекалося відповіді. Назвали батька «ворогом народу». За те, що був українським інтелігентом, що багато знав і розумів.

В одному з інтерв'ю Л. Костенко розповіла: «Уперше обшукали мене в колисці. Точніше, це тоді робили обшук у мого батька й запитали, де він ховає свій компромат. Батько показав на дитячу колиску зі мною, немовлям, і відповів, що більше нічого, крім цього, у нього нема».

Страшний психологічний шрам наклала на душу Ліни Костенко й Друга світова війна, жахливі й «сумні біженські мандри».

(Учень (учениця) декламує вірш «Колись давно, в сумних біженських мандрах». )

✵ Про що говорять останні два рядки поезії? (Вони говорять про зародження великої поваги і любові до свого народу, що стане важливою рушійною силою у її творчості)

✵ То які чинники вплинули на формування особистості Ліни Костенко? (Родинне виховання, аура героїчної старовини, родинні легенди, переїзд у столицю України, сімейна драма, війна) Про перші поезії Ліни Костенко інформації майже не маємо.

Григорій Клочек зауважив, що це сталося десь в 14 років. Сама поетеса зізнається, що це сталося в окопі.

(Учень (учениця) декламує вірш «Мій перший вірш написаний в окопі». )

Поетеса не запам'ятала того вірша, хоч знає, що він був не про зайчика і не про вовка, а про щось інше, зовсім недитяче. Бо ті враження були страшні, які вона намагалася висловити своїм першим віршем.

✵ Поясніть зміст рядків із поезії «Мій перший вірш написаний в окопі…»: Як невимовне віршами не скажеш, / Чи не німою зробиться душа?! (Ліна Костенко спробувала виразити словом пережите. За долею героїні проглядає знівечена доля дітей війни, трагедія всього народу)

Так народжувалася Поетеса, яка поділяла долю свого народу. І коли трохи пізніше їй довелося визначитись у виборі майбутнього, вона обрала поезію. Про це йдеться в поезії «Доля», рядки з якої стали епіграфом до нашого уроку.

✵ 2. Рольова гра «Зустріч Ліни Костенко з Долею»

Наснився мені чудернацький базар:

під небом у чистому полі,

для різних людей,

для щедрих і скнар,

продавалися різні Долі.

Одні були царівен не гірш,

а другі — як бідні Міньйони.

Хто купляв собі Долю за гріш.

А хто — і за мільйони.

Дехто щастям своїм платив.

Дехто платив сумлінням.

Дехто — золотом золотим.

А дехто — вельми сумнівним.

Долі-ворожки, тасуючи дні,

до покупців горнулись.

Долі самі набивались мені.

І тільки одна відвернулась.

Я глянула їй в обличчя ясне,

душею покликала очі…

Доля. Ти, все одно, не візьмеш мене.

Ліна Василівна. А може, візьму?

Доля. Ти собі затям, —

За мене треба платити життям.

А я принесу тобі горе.

Ліна Василівна. То хто ж ти така?

Як твоє ім'я?

Чи варта такої плати?

Доля. Поезія — рідна сестра моя.

А правда людська — наша мати.

Ліна Василівна. І я її прийняла, як закон.

І диво велике сталось:

минула ніч. І скінчився сон.

А Доля мені зосталась.

Я вибрала Долю собі сама.

І що зі мною не станеться, —

у мене жодних претензій нема

до Долі — моєї обраниці.

✵ То яку ж Долю вибрала собі лірична героїня? (Вона вибрала поезію)

✵ Який творчий принцип висловлено: «Поезія — рідна сестра моя. / Правда людська — наша мати!» (Дві категорії — Поезія і Правда — тісно пов'язані між собою. Лужити поезії — служити Істині. Мистецтво неможливе без правди, без постійного прагнення пізнати і виразити її)

✵ Яка ж плата за неї? (За неї треба платити життям)

Закінчивши десятий клас, Ліна Костенко успішно склала іспити у тодішній Київський педагогічний інститут, і, трохи провчившись, дівчина зважилася на рішучий крок: 1952 року, витримавши дуже складний творчий конкурс, стає студенткою Московського літературного інституту — єдиного на той час навчального закладу, де готували професійних письменників. Безперечно, тут були всі умови для становлення молодого таланту: прекрасні московські бібліотеки, літературне середовище, палкі дискусії, публічний аналіз найцікавіших добірок поезій, творчі семінари.

Під час навчання в інституті Ліна гідно представляла українську поезію. Коли вона читала свої твори, усі замовкали, бо були сповиті чарами її поетичного слова.

Завершувалось навчання. У заліковій книжці — лише п'ятірки. Подана як дипломна робота рукописна збірка «Проміння землі» отримала захоплений відгук російського письменника Всеволода Іванова. «Це дуже талановитий поет з великим майбутнім», — писав він.

У 1956 році закінчила інститут з відзнакою і повернулася в Україну. Пересвідчилася, що в Україні дедалі сміливіше розправляє плечі молоде покоління — «шістдесятники».

Духовна біографія Ліни Костенко тісно переплелася з долею українського «шістдесятництва».

Три її перші збірки з'явилися одна за одною: «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958), «Мандрівка серця» (1961). Підготувала до друку збірку «Зоряний інтеграл», яка могла б стати видатною подією в культурному житті України. Але на той час влада вже оголосила війну молодій опозиційній інтелігенції. І цензура заборонила книжку.

Розпочалися найтемніші часи переслідувань, шельмувань, заборон, вимушеного безробіття. Проте письменниця не йшла на жодний компроміс із владою. Зберігала людську й національну гідність. Коли розпочалися арешти шістдесятників, вона підписувала листи протесту, не боялася виходити на судові процеси, щоб морально підтримати однодумців, кидала їм квіти, відверто критикувала владу. На той час такі вчинки були фактично громадянським подвигом: за кожен із них загрожувало ув'язнення. Але влада обрала інше жорстоке покарання: її ім'я занесли до «чорного списку». Твори митців, які опинилися в тому списку, заборонено було друкувати.

Протягом 16 років замовчування на папір лягли найвидатніші її твори: поезії, романи у віршах «Маруся Чурай» і «Берестечко».

✵ 3. Рольова гра

Інтерв'ю з донькою Ліни Костенко, відомою письменницею й літературознавцем Оксаною Пахльовською: «Як Ви особисто — як донька Ліни Василівни і як відома поетеса Оксана Пахльов-ська — ставитеся до популярності маминого імені?».

Оксана Пахльовська. Мама свого часу стала легендою. Це тоді, коли кострубатий молоток репресій у грубих каплатих руках розбив на уламки цілісний і чистий кристал української культури 60-х. Власне, відповісти на поставлене запитання — це відповісти на питання: чому Ліну Костенко не друкували шістнадцять років. А мамина поезія уже з перших віршів була бунтом. Бунтом особистості. Повстанням духу. Усі ці роки мама здавалась мені хранителькою згасаючого вогню, самотньою на березі найчорнішого з морів. «Я умирала серед вас, отут під небом України». Це не тільки про Марусю Чурай. Це мама і про себе. Вона писала історію. Історію свого народу. Історію його трагедій і прозрінь. І в Україні прокидалась пам'ять, вбивана десятиліттями. Вбивана століттями. Мама торкнула той шар історії, який залягає в генах.

Кореспондент. У книжці Михайла Слабошпицького Ліна Костенко постає мужньою і вольовою людиною. А яку її рису Ви назвали б головною — як жінки, матері?

Оксана. Короткі і сумні спогади. Шістдесяті. Я у Ржищеві в дідуся. Ходжу навколо грядочки полуниць «Вікторія», заклавши руки за спину і граю в тюрму. Ось я у в'язниці, ось до мене підходять «вони», але я їм нічого не скажу. А мама у Львові — на судах. Кидає квіти політв'язням, їй крутять руки, вона б'є кулаками по «воронках»… я жду її.

Кореспондент. А в сімдесятих?

Оксана. Сімдесяті… в цей час на руках у мами — маленьке дитя, мій молодший брат Василько, який зіпнеться на ніжки і почне ходити й говорити в роки маминого літературного небуття. Це мужність мами як жінки — народити дитину в розгул чуми. Це правічний інстинкт, віра в перемогу життя і його непереможність.

1980: після всіх кіл видавничого пекла вихід «Неповторності» все одно під загрозою. Останній спосіб: мама оголошує голодовку — це вже друга.

Ліна Костенко не визнавала свавільного втручання в рукописи своїх збірок з боку цензури й редакторів. Хай ліпше не виходять зовсім, аніж мають з'явитися читачеві покаліченими…

Та мовчання буває красномовнішим за слова. Присутність Ліни Костенко відчувалася в духовні атмосфері українського суспільства всупереч усьому. Раніше чи пізніше її слово мало прорвати перепони, стіну замовчування.

Сталося це 1977 року. Світ побачила збірка «Над берегами вічної ріки». До речі, дана збірка змогла побачити світ лише після того, як сама вона оголосила голодування. Потім вона видала історичний роман у віршах «Маруся Чурай» (1979), книжку віршів та поем «Неповторність» (1980), поетичну збірку «Сад нетанучих скульптур» (1087), «Вибране» (1989).

У літературних періодичних виданнях друкувалися фрагменти її поеми «Берестечко», нові поетичні цикли, уривок із повісті про Чорнобиль.

У 1987 році за роман у віршах «Маруся Чурай» та збірку «Неповторність» Ліну Костенко була пошанована Державною премією України імені Тараса Шевченка. А 1994 рік за книжку «Інкрустації», видану італійською мовою, їй присуджено премію Франческо Петрарки, якою Консорціум венеціанських видавців відзначає твори видатних письменників сучасності.

1998 року в Торонто Світовий конгрес українців нагородив письменницю медаллю Святого Володимира. Вона стала лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Олени Теліги, почесним професором Києво-Могилянської академії.

✵ Поміркуйте, які відомі письменники минулих епох близькі Л. Костенко за долями й життєвими позиціями (Т. Шевченко, Леся Українка, Іван Франко).

Валерій Шевчук повторив слова Івана Франка про Лесю Українку, переадресувавши їх Ліні Костенко: «Можна сказати, що нині Ліна Костенко — єдиний мужчина на всю соборну Україну!.. Чоловіки ламалися і відступали, а вона — ні. Вона — людина високодуховна. Тільки високодуховні стають митцями».

✵ А ким для вас є Ліна Костенко?

Відновлення української державності 1991 року поетеса сприйняла як шанс для порятунку нації, повернення її в коло найрозвинутіших європейських народів. Та конфлікти, прорахунки державного відродження нашого суспільства глибоко засмучують і обурюють Л. Костенко. Вона вийшла з лав НСПУ, відмовилася від запропонованого їй владою звання Героя України, інших відзнак і почестей.

Письменниця почала систематично їздити в Чорнобильську зону, збирати матеріал для прозових творів у майже безлюдних місцях.

✵ Як ви розумієте слова Ліни Костенко: «Митцю не треба нагород, його судьба нагородила»?

Тема місії поета й реалізації його таланту за складних суспільних умовах посідає у творчості Ліни Костенко провідне місце. Чимало афористичних висловів авторки стосується відповідальності митця за ним створене, його жертовності як плати за талант.

✵ 4. «Коло думок»

(На Дошці записано рядки Л. Костенко, які стали афоризмами. )

✵ Найкращий вірш не ходить на свободі.

✵ Лиш народи, явлені у Слові, достойно жити можуть на землі.

✵ Народ шукає в геніях себе.

✵ Що доля нелегка — в цім користь і своя є,

Блаженний сон душі мистецтву не сприяє.

✵ Несказане лишилось несказанним.

✵ Як ви розумієте ці висловлювання, які з них вас найбільше зацікавили? Чому?

✵ 5. Робота над віршем «Страшні слова, коли вони мовчать…»

5.1. Слово вчителя

Незбагненна сила поетичного слова. Ніжне й гнівно-обурливе, пристрасне й розчулене, воно обережно торкається найпотаємніших струн у наших серцях, викликаючи радість, смуток, любов, надію.

У кожного з поетів свій неповторний голос, своє особливе бачення світу. Українську поезію важко уявити без Ліни Костенко.

Її вірш «Страшні слова, коли вони мовчать…» завершує збірку «Неповторність». В. Пахаренко вказує, що ця поезія стала «квінтесенцією роздумів Ліни Костенко про значення слова в житті людини, про сутність поетичного мистецтва».

✵ Як ви думаєте, у наш час, коли скільки написано, коли про все сказано, чи можна бути оригінальним у творчості?

✵ Чи можна мовчати митцю, не говорити про наболіле?

✵ Як знайти такі слова, щоб не повторювати когось?

Відповіді на ці запитання можна знайти у поезії Ліни Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать».

5.3. Учень (учениця) декламує вірш

5. 3. Бесіда за змістом

✵ Чому дану поезію можна вважати програмовою для творчості Ліни Костенко?

✵ Поясніть назву твору.

✵ Поясніть смисл останніх рядків: Поезія — це завжди неповторність, / Якийсь безсмертний дотик до душі.

Останні два рядки вірша стали поетичним афоризмом Ліни Костенко. У них звучить головний мотив твору. «Страшні слова, коли вони мовчать» — вірш, який має ознаки філософської лірики й порушує проблему сутності поетичного мистецтва. Поетеса роздумує над значенням слова в житті людини, над сутністю поетичного мистецтва. Відповідальність митця за свої слова, за свої творіння перед людьми величезна, адже йому вірять, по ньому звіряють свої вчинки. Дуже важливо для митця сказати щось вагоме, небанальне, значиме, неповторне, яке зачепило б душу людини, збагатило, ощасливило, допомогло, підтримало, розрадило. Причому сказати треба так, як цього ніхто й ніколи не робив до тебе. Поетеса впевнена, що творчість — це копітка і важка робота, це справжні муки й біль. Тому справжній поет — той, чия поезія зуміє торкнутися до душі.

5.4. Дослідницько-пошукова робота (робота в групах)

1 група: визначає рік написання збірки, жанр, вид, мотив, віршований розмір, тип римування.

Рік написання: 1980.

Збірка: «Неповторність».

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: філософська.

Мотив: ліричний роздум про значення слова в житті людини, суть мистецтва.

Віршовий розмір: ямб з пірихієм.

Римування: перехресне.

2 група: визначає художні засоби.

✵ епітети: «страшні слова», «безсмертний дотик»;

✵ метафори: «слова мовчать, причаїлись»;