Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література 11 клас. Рівень стандарту, академічний рівень. Плани-конспекти - В. В. Паращич 2011
Українська історична проза. П. Загребельний - життя і творчість. Загальна характеристика історичних творів письменника
Всі публікації щодо:
Загребельний Павло
Тема. Українська історична проза. П. Загребельний — життя і творчість. Загальна характеристика історичних творів письменника
Мета: дати учням уявлення про розвиток української історичної прози другої половини XX ст. ; ознайомити із життям і творчістю П. Загребельного, зацікавити ними, спонукати до читання; розвивати навички самостійного добору інформації, презентації її в цікавій формі, вміння аналізувати, співставляти суспільні та історичні явища, висловлювати любов до літератури, повагу до митців, усвідомлення потреби в літературній самоосвіті.
Очікувані результати: учні вміють характеризувати українську історичну прозу, знають матеріал про життя і творчість П. Загребельного, розповідають про його історичні твори.
Обладнання: «портретна галерея» письменників — представників української історичної прози, виставка творів, ілюстрації до біографії П. Загребельного.
Тип уроку: вивчення нового навчального матеріалу.
Хід уроку
I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
✵ Аналіз контрольної роботи.
✵ Бесіда.
— Які історичні прозові твори ви вивчали в попередніх класах? («Захар Беркут» І. Франка, «За сестрою» А. Чайковського, «Роксолана» О. Назарука, «Чорна рада» П. Куліша, «Оборона Буші» М. Старицького.)
— Чому письменники зверталися до історії? (Це давало їм можливість провести паралелі, завуальовано порушити актуальні проблеми, показати приклад сучасникам.)
— Чому за радянських часів небезпечно було звертатися до історичної тематики? (Бо історія писалася відповідно до ідеології пануючої партії, підлаштовувалася під неї, і це часто розходилося з правдою, дійсністю.)
II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
✵ Вступне слово вчителя.
«В Україні історичний роман тривалий час був найконсервативнішим жанром, оскільки постійно перебував під пильною опікою «літературознавців» із ЦК КПУ, які не дуже схвально дивилися на письменницькі зацікавлення історією, бо вона ж — продукт доволі небезпечний; ті, хто потрапляють під його вплив, можуть прийти до непрогнозованих варіантів у поглядах на свою сучасність. Цілком логічно, що надто зацікавлених національною історією піддавали ідейному остракізмові. Тому в Україні, окрім усього іншого, треба було мати особливі амбіції та впертий характер для того, щоб працювати в історичному жанрі. Тобто — все те, чого не позичати Загребельному. Саме завдяки цьому письменникові наш історичний роман набув нової мистецької якості. «Диво», «Євпраксія», «Роксолана», «Я, Богдан» не тільки зробили їхнього автора найчитабельнішим українським прозаїком, а й утвердили за ним звання сміливого реформатора історичного жанру. Саме Загребельний з усією самоочевидністю переконав читача, що історичний роман посильний лише письменникам-інтелектуалам».
Так пише про історичну прозу в Україні другої половини XX ст. та одного з її найяскравіших представників відомий літературознавець М. Жулинський. Детальніше про це ви дізнаєтесь сьогодні на уроці.
III. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
✵ Міні-лекція вчителя з елементами бесіди.
Український народ штучно на десятиліття було позбавлено правдивої історії, тому він тягнувся до кожного справжнього художнього, публіцистичного слова, що якимось чином проникало через цензуру, кордони, навіть завдяки «самвидаву» чи усним відгукам-переказам.
Взагалі, історичний роман другої половини XX ст., перебуваючи в лещатах радянської ідеології, часто не мав і високої художньої вартості з причини тематичної та стильової обмеженості. Виняток становлять такі твори, як «Людолови» З. Тулуб, «Святослав», «Володимир» С. Скляренка, «Мальви», «Черлене вино», «Манускрипт з вулиці Руської» Р. Іваничука, «Меч Арея» І. Білика, «Яса» Ю. Мушкетика. Звичайно ж, історична проза П. Загребельного.
✵ Повідомлення учнів.
(Учні розповідають про твори З. Тулуб, Р. Іваничука, Ю. Мушкетика, І. Білика.)
✵ Продовження міні-лекції вчителя.
Серед найширшого загалу українських (та й чи тільки українських) читачів Загребельний став популярним передовсім історичними романами. І «Диво», і «Первоміст», і «Євпраксія» поставили його в ряд найчитабельніших вітчизняних прозаїків. А «Роксолана», очевидно, побила всі рекорди популярності. Загребельний став єдиним українським автором, чиї книжки поряд з найдефіцитнішими виданнями перепродували на книжкових «товкучках». Саме «Роксолана» — перший і поки що єдиний український бестселер у повному розумінні цього слова.
Тому дуже дивно, що наші кінематографісти, беручись за кіносеріал про Настю Лісовську, користалися такою анемічною літературною основою, у котрій немає жодного натяку на якусь концепцію чи характерологічне заглиблення. Натомість у романі Загребельного є і тріумф, і трагедія цієї жінки, і глибокий аналіз фактів під таким кутом зору: як могло статися, що в епоху титанів, чиї імена й до сьогодні з гарячим захватом повторює світ, як вийшло, що в цій епосі не згубилося й не загубилося, а прийшло до нас через віки ім’я рогатинської дівчини, яка стала в історії Османської Порти поряд із султаном Сулейманом Пишним?
А ще митець, обдарований тією дорогоцінною рисою, про яку близько трьох десятиліть тому писав В. Земляк: «Загребельний — письменник загадковий, важко вгадати, чого від нього можна чекати завтра, куди ми, читачі, рушимо слідом за його нестримною уявою. І можна додати — за його ерудицією, читацькою обізнаністю, енциклопедичними знаннями.
Народився Павло Архипович Загребельний 25 серпня 1924 року в с. Солошине, що на Полтавщині. У 1941-му, щойно закінчивши середню школу, пішов добровольцем на фронт, був курсантом 2-го Київського артучилища, в серпні цього ж року поранений. Наступного року знову був тяжко поранений, потрапив до полону. У 1945-му П. Загребельний працював у радянській воєнній місії в Західній Німеччині.
У 1946-му він вступив на філологічний факультет Дніпропетровського університету. Закінчивши заклад 1951-го, розпочав діяльність журналіста.
У 1957 році видав збірку оповідань «Учитель», повість «Дума про невмирущого», наступного року — збірку «Новели морського узбережжя». 1959-го письменник розпочав пригодницько-політичну дилогію, видавши перший роман «Європа 45». У 1961-1963 роки Загребельний працював головним редактором «Літературної газети», видав другу книгу дилогії «Європа. Захід».
Протягом 1960-1980-х років митець створив основну частину своїх романів, які принесли йому світове визнання: «День для прийдешнього» (1963), «Диво» (1968), «З погляду вічності» (1970), «Переходимо до любові» (1971), «Первоміст» (1972), «Смерть у Києві» (1973), «Євпраксія» (1975), «Розгін» (1976), «Роксолана» (1980), «Я, Богдан» (Сповідь у славі) (1983) та ін.
Оцінки цих творів були далеко не однозначними: від схвальних до знищувальних, але саме це й засвідчувало, що з’явилися твори небуденні, автор здобув славу одного з найерудованіших письменників свого часу.
У 1974-му за романи «Первоміст» і «Смерть у Києві» П. Загребельний отримав Державну премію ім. Т. Г. Шевченка. У 1980-му твір «Розгін» був відзначений Державною премією СРСР.
1979-1986-го П. Загребельний очолював Спілку письменників України. Був депутатом Верховної Ради СРСР 10-го і 11-го скликань, Верховної Ради УРСР 9-го скликання. Протягом 1980-1990-х письменник видав твори: «Південний комфорт» (1984), збірник «Неймовірні оповідання» (1987), «В-ван» (1988), фантастичний роман «Безсмертний Лукас» (1989), «Гола душа» (1992), пригодницьку повість «Ангельська плоть» (1993), «Тисячолітній Миколай» (1994), «Юлія» (1997) та ін. твори.
Впродовж багатьох років читачі з великим інтересом зустрічали літературно-критичні та літературознавчі виступи П. Загребельного, з нетерпінням очікували його нові твори.
П. Загребельний власноруч переробляв свої прозові твори на п’єси: «День для прийдешнього» переробив на «Хто за? Хто проти?», «З погляду вічності» — «І земля скакала мені навстріч», які були поставлені українськими театрами. За його сценаріями на Київській кіностудії ім. О. Довженка було знято художні фільми: «Ракети не повинні злетіти» (1965), «Перевірено — мін немає» (1966), «Лаври» (1974), «Ярослав Мудрий» (1982). Загребельний є автором збірника статей, есе «Неложними устами» (1981).
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
✵ Творча робота.
На основі почутого та висловлювань літературознавця В. Фащенка складіть психологічний портрет письменника п. Загребельного.
«Сам він — невтомний шукач, експериментатор, вигадник, людина різносторонніх інтересів, майже фотографічної пам’яті, дотепного розуму, полемічного обдаровання, що засвідчує вся його творчість.
Прикметною рисою П. Загребельного є невситима жага творення.
Книги П. Загребельного — це думи й роздуми про народ від давнини до сучасності, про людей, які прагнуть від життя дива, шукають його і знаходять, втрачають або нівечать і — що найважче — творять його в муках любові.
В епічно-об’єктивному стильовому діапазоні П. Загребельного, який не приховує свого «я», а, навпаки, втручається і в оповідь, і в монологи героїв, — чудово поєднуються гостра, цікава фабульність з докладною деталізацією, іронія, гумор і сарказм з романтикою, публіцистика з психологізмом, афористичність і уривчастість з довгими фразами — періодами, з енергією дієслівних многочленів, в яких передається обшир і безперервність вирування життя.
Стиль П. Загребельного називають експресивним.
Романи П. Загребельного — від перших спроб, де характери лише окреслювалися, до густонаписаних картин багатогранного людського буття — об’єднує погляд на народ як першоджерело в бутті творче, діяльне.
Слово тієї чи іншої доби, в якому вона знаходить сконденсований вираз, — це передусім пісня, поезія та афоризми. Для П. Загребельного вони — не матеріал для здоблення, орнаментування тексту, а сама плоть мислення й переживання дійових осіб.
Над усе герої П. Загребельного підносять в людині думку».
V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
✵ Інтерактивна вправа «Мікрофон».
— Найбільше в характері письменника П. Загребельного мене вразила така риса, як…
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Знати матеріал про розвиток історичної прози другої половини XX ст., життя і творчість п. Загребельного; прочитати роман «диво» (або повторити зміст прочитаного).
