Всі публікації щодо:
Українська література. Конспекти уроків. 5 клас - ІІ семестр - 2016 рік
УРОК ЛІТЕРАТУРИ № 3. РІДНА УКРАЇНА І СВІТ ПРИРОДИ. ОБРАЗ РІДНОГО КРАЮ У ТВОРАХ ПИСЬМЕННИКІВ ДЛЯ ДІТЕЙ
Мета:
- показати велич і красу рідного краю, передані поетами засобами художнього мовлення;
- розвивати естетичне сприйняття художніх текстів, уміння помічати прекрасне в поезії, в житті;
- виховувати любов і повагу до краси слова, до рідного краю.
Тип уроку: урок літератури рідного краю.
Обладнання: портрети поетів, виставка творів, тексти на партах у дітей.
Є з усіх одна країна,
Найрідніша нам усім.
То — прекрасна Україна,
Нашого народу дім.
Ганна Черінь
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1. Слово вчителя
Одещина — наш рідний край. Частина великої та прекрасної України. Літературне життя нашого краю різноманітне й насичене. І багато письменників працюють саме для вас, дітей.
2. Робота з епіграфом
(Учитель читає вголос епіграф уроку, коментує його, залучає до бесіди учнів).
Прочитаймо всі разом епіграф. Ми — українці. Ми живемо в чудовому домі. Домі всього народу — Україні.
ІІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
(Учні записують у зошити тему уроку, епіграф.)
IV. ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Читання віршів напам'ять
Діти попередньо отримали невеличкі віршики Надії Мовчан- Карпусь і читають їх напам'ять, ніби малюючи художнім словом чудові пейзажі рідного краю. Кожен читець намагатиметься також прокоментувати ці поетичні рядочки, виділити в них головні слова, пояснивши зміст.
Можна взяти такі поезії.
Текст 1
Зима з-під стріхи
Колючі брови хмурить,
Пташок зимових
Завіять снігом хоче…
Душею зігрію їх.
Текст 2
Зима хурделить,
І віє, і зітхає.
А в хаті тепло,
І дітки сплять спокійно.
Яка щаслива мати!
Текст 3
Весна-красуня вже коси розпустила.
І вже кульбаби
Осяяли левади
Любов'ю Бога-Сонця.
Текст 4
Сідає сонце
До нашої вечері.
Летить метелик
До світла, хліба й солі.
Як радісно нам разом.
Текст 5
Гойдають човен
Простори Тилігулу.
А на горбочку —
Соняшникове море…
Це білий світ раює.
Текст 6
Біленька квітка.
Так собі маненька,
В моїй долоні —
З віночка вишні впала
Після її весілля.
Текст 7
О рідні діти!
Моя ви радість, втіха,
Тремтливі зорі.
Летіть у світ широкий,
Та хто ви — пам'ятайте.
Текст 8
Веселка рання
З'єднала чисті води
Містком чарівним.
Текст 9
О неповторність!
У течії Дніпровій
Невпинність часу,
Як в журавлиних крилах,
І як у моїх думах.
Текст 10
Стерня колюча,
Але ж яка м'якенька!
Ступаю легко.
А зайчик зупинився…
Кого він в мені бачить?
2. Слово вчителя
Так бачить поетеса Надія Мовчан-Карпусь рідний її і нашому серцю край, той край, де ми живемо, чий рослинний і тваринний світ маємо плекати, примножувати і оберігати.
Послухаймо дитячі розповіді про життєвий і творчий шлях поетеси.
3. Повідомлення учня
Надія Михайлівна Мовчан-Карпусь народилася 1944 року в селі Журавці Одеської області. Батьки її вчителювали. По закінченні школи навчалася в Ізмаїльському педагогічному інституті, який і закінчила 1965 р.
Працювала в школі.
Вірші, пісні складає з дитинства.
Вийшли друком книги лірики «Батькова тополя». та збірка віршів для дітей «Над річкою Журавкою». «Золотокрилі ранки». «Сонячне коло». та інші. Вірші Надії Михайлівни були відзначені І премією в обласному конкурсі творів для дітей «Хвилі моря і степу».
4. Читання напам'ять учителем вірша «Весна між нами».
ВЕСНА МІЖ НАМИ
— Доброго ранку!
— Доброго дня!
— Доброго вечора!
— Доброї ночі! —
Зичу. І бачу: яснішають очі:
І промениться, тепліє душа.
Слово просте, а свій слід залиша
Добрий.
Я щастя вам, людоньки, хочу.
5. Бесіда
✵ Як розумієте вислів «Весна між нами». Чи може бути в стосунках між людьми зима, весна? У якому значенні тоді будуть вжиті ці слова? (У переносному)
✵ Яких стосунків ви б хотіли в школі бачити більше — весняних чи зимових?
6. Читання віршів напам'ять учнями
Текст 1
Зелени, озимо,
Лан до небосхилу,
Жайворонова пісне,
Лийся до землі!
Рідна Україно,
Вірю в твою силу,
Вірю в твоє сонце
В жовтому брилі!
Текст 2
Пір'їна біла
Тихенько опустилась
На ґанок хати,
О, як я їй зраділа…
Лелечій казці.
7. Слово вчителя
Ось такими закоханими очима дивиться на навколишній світ Надія Михайлівна Мовчан-Карпусь. Цю свою любов до світу вона передає дітям: і вам, і своїм рідним. Он яку чарівну «Пісню для онука». вона склала:
Пахне колисково
Пісня для онука.
Вітами береза
У віконце стука.
Вітерець легенький
В гіллі засинає
Колисково, ніжно
Листячко співає.
— Скажіть, діти, чи тільки бабуся любить цього маленького хлопчика? Чи тільки вона хоче, щоб він спокійно спав? (Ні, увесь світ його любить: і берізка, і вітерець, і листячко… )
А ось іще один віршик про дитячий сон. Уважно прослухайте його й уявіть той гамачок, усипаний росинками, у якому дітки сплять, уявіть, як ті кришталеві росинки подзвонюють, коли той гамачок гойдається.
Павучаткам павучок
Виткав срібний гамачок, —
Де на кожному шнурочку —
По росинці — по дзвіночку.
Павучатка-малюки
Сплять у ньому залюбки.
Дзінь-дзілінь! — дзвенить росинка,
Гойда-гойда павутинка…
Дзінь-дзінь — люлі…
В ліс не йдіть!
Павучаток не збудіть…
8. Бесіда
✵ Ви, напевне, павуків не раз бачили. Яке почуття вони у вас викликали? (Вони бридкі, погані, страшні… )
✵ А який павучок на вигляд у віршику? Він бридкий і страшний?
(Ні, він добрий, турбується про діток, гамачок їм виткав… )
✵ Чи пам'ятаєте ви казку, у якій бридкі, страшні істоти виявляються добрими й викликають не огиду, а симпатію? (В. Королів-Старий «Потерчата».
✵ Отже, насправді потворним у природі є тільки те, що несе зло або про що ти сам вирішив, що воно зле, хоч воно тобі нічого поганого не зробило. А коли до світу ставитись з любов'ю, то все тобі буде здаватись милим і казковим.
✵ Віршик про Павучаток написала поетеса Галина Могильницька. Вона також народилася в родині учителів. І сама стала вчителькою. Тільки не математиком, як її мама і тато, а вчителем мови й літератури, як її дідусь. Зараз Галина Анатоліївна працює викладачем в Одеському інституті вдосконалення учителів. Коли ми навчаємось на курсах, то вона читає нам лекції. І пише вірші й для дорослих, і для діток. Вона — Лауреат Всеукраїнської премії ім. Василя Стуса.
Послухайте ще один її вірш.
9. Читання учнем напам'ять вірша Г. Могильницької «Червень».
ЧЕРВЕНЬ
По доріжках, по галявах
Скаче Червень — хлопчик жвавий.
Він із мачку капелюшок
Натягнув до самих вушок,
Із шовкової травички
Зробив пензлик невеличкий.
Де лиш пензликом торкнеться —
Все рум'янцем враз візьметься:
Вишні в листі червоніють,
В полі маки пломеніють,
І в сестрички-полунички
Рожевіють круглі щічки.
Все довкіл — як жар палає!
Гарну фарбу хлопчик має.
10. Бесіда
✵ Про що цей віршик? По хлопчика чи про щось інше? (Про перший місяць літа, коли все дозріває, стають вишні, полуниці червоними, в полі маки цвітуть.)
✵ Як зобразила поетеса цей місяць? (В образі жвавого хлопчика з пензликом, що все розфарбовує червоною фарбою.)
✵ Як називається такий художній засіб? (Уособлення чи персоніфікація — вид метафори.)
✵ Галина Анатоліївна дуже любить у своїх віршах гратися з дітьми «в слова». От, наприклад, коли парашутист спускається з неба на землю, то як про нього кажуть — що він зробив? (Приземлився) А як спускається в море? То що? Приморився? Нема такого слова? А у віршику — є!
Сонце в небі приморилось
І до моря приморилось…
Бо як ніде приземлитись,
Слід до моря приморитись…
✵ Загалом, поетеса дуже любить писати про сонечко. її збірка дитячих віршів так і називається «Скільки в світі сонечок». А ви як думаєте — скільки? (Одне, мабуть)
✵ Послухаймо уважно вірш з цією назвою й порахуємо, скільки ж сонечок вийшло в поетеси й попробуймо розібратися, чому?
Скільки сонечок у світі,
Хочуть діти зрозуміти.
Онде в небі в день погожий
Сяє сонечко пригоже.
Он в садочку на стеблинці
У крапчастій кожушинці,
Як автобус по шосе,
Також сонечко повзе.
Каже мама до Ясюні:
«Сонечко моє манюнє!..».
А коли були на річці —
Сонце бачили в водичці!
І в криничці в глибині
Сонечко живе на дні.
Ой, як сонечок багато!
Є що дітям рахувати…
11. Слово вчителя
Напевне, ви вже подумали, що на Одещині вірші для дітей пишуть тільки жінки… Це зовсім не так. Жив і вчився на Одещині чудовий дитячий поет Анатолій Качан. Після закінчення Одеського університету він працював учителем української мови в м. Вилкове, потім в одній із одеських газет та Всеукраїнських дитячих журналах «Барвінок». «Соняшник». у Києві, але наш одеський край, край його дитинства і юності, оспіваний у його віршах.
12. Читання учнем вірша А. Качана «До синього моря». ДО СИНЬОГО МОРЯ
Піднявши на щоглі вітрило нове,
До синього моря хмаринка пливе.
На свіжому сіні лежу я в лугах
І заздрю хмарині в ясних небесах:
«Хмарино, хмарино, я теж би хотів
Побачити море хоч раз у житті.
Як жаль, що до моря усі ці роки
Без мене несли свої води річки.
Без мене впадають у море й тепер
І тихий Дунай, і Дніпро, і Дністер…
Без мене до моря і вдень, і вночі
Летять восени журавлині ключі.
Без мене, без мене, без мене туди
Пливуть кораблі та біжать поїзди.
Я радий, хмарино, що можеш хоч ти
Під білим вітрилом до моря дійти,
Скупатися в хвилях м'яких, а тоді
Набрати з лиману м'якої води.
У цій дивовижній мандрівці-плавбі
Попутного вітру бажаю тобі!
А будеш в Одесі, про мене згадай
І Чорному морю привіт передай.
Скажи, хай чекає на мене в порту.
Коли я там буду?
Коли підросту!
13. Бесіда
✵ Про що мріє хлопчик — герой вірша?
✵ Чому він заздрить хмарині?
✵ Чим уявляється йому хмарка, що рухається в бік Одеси? (Кораблем)
✵ З чого ви зробили такий висновок? У вірші ж не сказано, що хмарина нагадує йому корабель. (По-перше, вона пливе, по-друге, вона підняла на щоглі нове вітрило, під яким у «мандрівці- плавбі». може доплисти до міста.)
14. Слово вчителя
У віршах Анатолія Качана дуже часто вгадуються пейзажі нашого краю. Часто в них чується тривога за збереження природи, за наші річки, ліси, озера, які ми не бережемо. Така тривога звучить у вірші «Степова річка».
Над лугами, на горою
Гнеться райдуга дугою.
Це веселка-степовичка
Набирає воду з річки.
Гей, веселко, не пий воду,
Бо наробиш людям шкоди:
Вип'єш воду — і зміліє
Наша річка Чичиклія.
Будуть гуси ґелґотати:
«Де поділося латаття,
Що пишалося все літо
Білим цвітом, жовтим цвітом?».
Буде плакати до ранку
В комишах очеретянка:
«Чичикліє, Чичикліє,
Ти найкраща річка в світі!
Чичикліє, Чичикліє,
Як мені без тебе жити?».
15. Бесіда
✵ Хто у вірші висловлює тривогу за долю степової річки? (Гуси, очеретянка — птахи, що живуть на воді). Чому? (Тому що обміління ріки спричиняє й зникнення живої природи — водяних тварин, птахів).
✵ Який фольклорний образ лежить в основі пояснення причини обміління ріки? (Веселка (райдуга) п'є воду з річки.)
✵ Ми ознайомилися з творами письменників Одещини про природу рідного краю. Як же ставляться наші поети до своєї рідної землі? Яким почуттям наповнені ці вірші? (Любов'ю)
✵ Як називають людей, що люблять свою землю, свій рідний край? (Патріотами) Хочу закінчити наш урок віршем поета й прозаїка, автора на диво цікавих повістей для дітей Володимира Рутківського, який називається «Вузлик на дорогу».
Я випрошу в долі для себе
Хоч вузлик моєї землі,
Хоч кухлик батьківського неба
Та ключку ясних журавлів.
Як серце занидіє глухо,
Притисну той вузлик до вуха
Й дитинство почується знов,
Хлюпну в чуже небо із кухля
І стане мов наше воно.
Коли ж подолає знемога,
З-під сонця підтрима «Курли!».
(Мабуть: «Здоровеньки були!)…
А більше — нічого не треба.
V. ПІДСУМОК УРОКУ
1. Рефлексія
(Фрази записані на дошці, учні по черзі продовжують одну фразу за бажанням.)
✵ Найбільше мені сподобались вірші., тому що …
✵ На уроці мені найбільше запам'яталося …
2. Слово вчителя
З якими думками й почуттями вийдемо з уроку? (Треба бути патріотом своєї землі, своєї держави, любити рідний край, берегти його природу)
Прочитайте ще раз епіграф до уроку. Чи розкриває він зміст нашого уроку? (Так, бо наш край — це частина нашої великої Вітчизни — України. Коли ми будемо любити свій край і берегти його, то й уся Україна буде кращою, багатшою й сильнішою)
V І. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Прочитати твори В. Друзяки «Українці». «Козаки, де ваша сила».
За вибором учня:
- скласти вірш про рідний край.