Всі публікації щодо:
Винниченко Володимир

Українська література 6 клас - Розробки уроків - Р. Орищин - 2017 рік

Володимир Винниченко. Цікава історія з життя письменника. Федько-халамидник. Художня розповідь про дивовижного хлопчика Федька, його життя і пригоди, стосунки з однолітками

Мета: ознайомити учнів з цікавими фактами життя письменника, виразно і вдумливо читати найбільш емоційні епізоди, аналізувати прочитане, вміти виділяти риси характеру Федька, що відрізняють його від друзів-однолітків; розвивати творчу уяву; виховувати загальнолюдські моральні цінності.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Засоби навчання: підручник, слайди, мультимедійні засоби, смужки кольорового паперу.

Випереджувальне завдання: один учень готує слова для ролі В. Винниченка.

Епіграф до уроку:

Віддай людині крихітку себе.

За це душа поповнюється світлом.

Ліна Костенко

Перебіг уроку

І. Забезпечення емоційної готовності учнів до уроку.

II. Повідомлення теми, цілей і завдань уроку. Мотивація учіння.

На сьогоднішньому уроці ми подорожуватимемо життєвими і творчими стежками В. Винниченка. Перенесемося у ті часи, коли жили герої, ваші ровесники — Федько і Толя з оповідання «Федько-халамидник». Детальніше розглянемо образ Федька, поміркуємо над його щоденними вчинками.

Слайд 1 (тема уроку).

III. Сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу, осмислення зв’язків і залежностей між елементами вивченого матеріалу.

Слайд 2 (епіграф уроку).

— Як ви розумієте зміст цих слів?

— Чи можете свою душу назвати світлою?

— Як часто ви поповнюєте її світлом і якими способами?

Мені здається, що після сьогоднішнього уроку ви зможете ще більше поповнити душу світлом добра, жертовності, вірності, а допоможуть вам у цьому В. Винниченко і його герої з твору «Федько- халамидник».

Отож вирушаймо на пошуки стежини вдосконалення людської душі.

Слайд 3 (фото із зображенням стежини).

Для цього ми перемістимося у 1880 р. на одну з вулиць міста Єлисаветграда (сучасний Кіровоград), де в невеличкому будинку в сім’ї селянина Кирила Винниченка народився син Володимир.

Перш ніж запросити до слова «Володимира Винниченка». з’ясуємо значення окремих слів, які ви почуєте у його розповіді.

Слайд 4 (словникова робота).

Кирея — верхній одяг до п’ят, зроблений зі шкіри, сукна чи вовни без рукавів; схожий на плащ.

Карцер — приміщення для одиночного тимчасового ув’язнення арештантів у тюрмі.

— Запишіть значення слів у зошит.

Запрошую до слова «Володимира Винниченка». Уважно слухайте і подумайте над запитаннями, які з’ясуємо після розповіді письменника.

Слайд 5 (запитання).

— Що найбільше вам запам’яталося з біографії автора?

— Кого з героїв оповідання «Федько-халамидник». вам нагадує В. Винниченко у дитячі роки? Чому?

Слайд 6 (портрет В. Винниченка).

«Володимир Винниченко». Життя було нелегким, проте не скаржуся на нього. Батьки — кріпаки. Тато, Кирило Винниченко, пас овець, чумакував. Родина наша велика. Ми мали власний будиночок, садок, коника Мальчика та собак Жульку і Кадона. Я ріс, як усі діти. Любив гратися в гудзики, цурки, запускати змія. Та найбільше любив відпочивати на берегах річки Інгул. Улітку — купався, взимку — катався на ковзанах. Мушу признатися, що ріс дуже непосидючим, невгамовним халамидником. Спокій був моїм ворогом. Якось перепливав я широкий ставок разом із дорослими і ледь не втопився. Врятували. Любив їздити верхи, мчати попереду табуна. Одного разу кінь злякався не знати чого і скинув мене на землю. Але і це не змусило мене побрататися зі спокоєм. Коли наставала зима, льодок сковував річку, я частенько подорожував кілометрів сорок, не менше, не звертаючи уваги на жодні застереження, благання матері.

Ріс впертим і вольовим хлопцем. Понад усе любив правду, за яку частенько доводилося страждати. Швидко навчився читати. Спочатку знання здобував у народній школі, тоді — у чоловічій гімназії. Ось тут усе і почалося. Терпів від учителів доволі часто. «Ми тебе вчимо не на свинопаса, а на чиновника». — любили повторювати вони мені. їхня зверхність доводила мене до відчаю, і я на випускний іспит надів солом’яного бриля, одягнув вишиту сорочку, а на руку взяв кирею. Цей вигляд ніяк «не тягнув». на чиновника. У старших класах гімназії я був членом революційної організації, писав революційну поему, за яку дістав тиждень карцеру.

Прожив я неспокійне та важке життя. Залишив для вас частинку себе у своїх творах: «Краса і сила». «Записки кирпатого Мефістофеля». «Сонячна машина». «Федько-халамидник». Я надіюся, що це оповідання прочитав кожен з вас.

Учитель. Дякуємо «В. Винниченку». за цікаву розповідь. Його творчість продовжимо вивчати у старших класах. А зараз дайте відповіді на поставлені перед розповіддю запитання.

Робота зі змістом оповідання «Федько-халамидник».

Бесіда.

— Яким постає Федько з перших сторінок твору? Зачитайте.

— Пригадайте епізод, де хлопці запускають повітряного змія. Розкажіть, якою була їхня зустріч із Федьком.

— Як ви розцінюєте цей учинок Федька?

— Якими словами називають Федька Спірка, Стьопка, Гаврик?

— Що вам відомо про батьків Федька? Зачитайте.

— Як називає мати Федька у творі? («Сибіряка». «ідол». «камінь, а не дитина»..

— Чи сердиться Федько на батька, який карає його ремінцем? Зачитайте.

Робота в групах.

На вчительському столі лежать смужки кольорового паперу: синього, червоного, зеленого, жовтого. Кожен учень вибирає смужку за бажанням. Відповідно до кольору формуються чотири групи.

Група 1 (синя)

— Складіть літературний портрет Федька.

Орієнтовна відповідь.

Федько має твердий характер. Він ніколи не плаче, коли його сварять чи б’ють. Хлопець любить правду. Ніколи не бреше, хоч би чим йому загрожувала правда. Не просить пом’якшити кару чи помилувати. «Спокій був його ворогом». Це відчайдушний жвавий халамидник. Він є лідером серед товаришів-однолітків, не боїться відповідати за вчинки інших, жертвувати собою, коли цього вимагають обставини.

Група 2 (червона)

— Візьміть інтерв’ю у друзів Федька: Стьопки, Спірки, Гаврика.

Орієнтовна відповідь.

— Гаврику, що ти можеш розповісти про Федька?

Гаврик. Це справжній розбишака-халамидник. Босявка… Тікати від нього не думай, бо він всяку собаку обжене.

— Спірко, що ти розповіси про Федька?

Спірка. Я погоджуюся з думкою Гаврика. Хочу сказати, що Федько не тільки добре бігає — він перший по силі на всю вулицю, тому битися з ним навіть не намагайся.

— Стьопко, а якої ти думки про Федька?

Стьопка. Так, він халамидник. Я не буду цього заперечувати. Ми всі граємося тихо, спокійно, а йому обов’язково хочеться битися з кимось, перевернути що-небудь догори ногами. Але з ним дуже цікаво. Пам’ятаєте, хлопці, як нам розповідав Федько про льодохід? (Гаврик і Спірка кивають головами). Найбільше я захоплююся його жертовністю. Він віддав своє життя заради того нікчемного Толі.

— Дякую, хлопці, було приємно поспілкуватися з вами.

Група 3 (зелена)

— Уявіть, що ви зустрілися з матір’ю Федька після його смерті. Запишіть свою розмову з нею.

Орієнтовна відповідь.

Я думками лину на батьківщину Федька. Спитаєте чому? Хочу зустрітися і поговорити з його мамою. Як їй зараз живеться? Ось і вулиця. Ось і дім, у якому жив колись Федько. Спокійно і тихо тепер тут.

— Не підкажете, де я можу знайти Іваниху, маму Федька? — гукаю якійсь тітці.

— На могилі сина, — відповіла та, не підводячи очей. Це була мама Толі.

По дорозі на кладовище я роздумувала: «Напевно, відчуває провину її душа. Чому не підвела очей?». А ось і могила Федька. Квітами встелена його остання домівка. Материнські сльози каяття щодень поливають їх.

— Усе відібрали в мене… Нічого не залишили… Надію украли, нелюди…

— Співчуваю вам…

— Не гідна я співчуття людського… Був у мене синочок та… — і сльози потекли по її втомленому обличчі. — Сибірякою, ідолом називала його. Чи простить він мені? Як далі жити без нього? Хто зрозуміє мене тепер? Отак кожного дня приходжу до свого Федька, розмовляю з ним… Я тепер зовсім сама. Чоловік після смерті сина став ще більше мовчазним. Життя наше зробилося нікчемним… Бувай, мій синочку, завтра прийду до тебе знову.

Мати поверталася додому, залишивши частинку своєї душі на могилі сина.

Група 4 (жовта)

— Розкажіть від імені батьків Толі, що вони думають про Федька.

Орієнтовна відповідь.

Батько. Паршивець цей Федько. І звідки у нього стільки впевненості, зухвалості? Та я йому…

Мати. Він нашу дитину завжди принижує, спокушає на різні ганебні вчинки. Бідолашний мій Толя!

Батько. Ач, який сміливий! Хіба йому наш Толя кумпанія? Йому з такими, як Спірка чи Стьопка, дружити. Коли ж він зрозуміє своє місце?

Мати. Ой горе-горе! Напевно, доведеться нам довго терпіти його халамидницькі вибрики. Як же мені Толю захистити від того сибіряки?

Перевірка виконаних завдань.

Молодці! Вам вдалося увійти в роль матері Федька, у роль батьків Толі. Ви як справжні журналісти поговорили з друзями Федька, склали чудовий літературний портрет халамидника.

Проблемні запитання.

— Прочитаймо ще раз епіграф нашого уроку.

— Як ви вважаєте, чи віддав Федько Толі «крихітку себе». (Він віддав більше, ніж крихітку, — своє життя. А це найдорожче, що є в кожного з нас).

— Чи поповнилася душа Федька світлом? (Так. Цього не оцінили батько, який шмагав безперестанку сина; мати, що заохочувала його до цього; Толя, який жив брехнею; батьки Толі, котрі, крім грошей, не вміли думати ні про що інше. Але таку жертовність не може не оцінити Господь. Тому душа Федька все-таки поповнилася світлом).

IV. Узагальнення і систематизація знань.

Бесіда.

— Які проблеми порушує автор у творі? (Правди і брехні, добра і зла, батьків і дітей)

— Кому ви симпатизуєте більше: Федькові чи Толі? Чому?

— Яка риса характеру Федька вам сподобалася найбільше?

— Чи здатні ви творити подібні подвиги?

V. Підсумки. Рефлексія. Оцінювання.

Ось і завершується сьогоднішня наша мандрівка.

— Чи віднайшли ви стежину вдосконалення людської душі?

— Чи поповнили свою душу світлом? (Так. Ми співпереживали героєві твору, співчували йому)

VI. Домашнє завдання та інструктаж до його виконання.

— Опрацювати інформацію стосовно життя і творчості В. Винниченка.

— Підготувати цитатні характеристики до образів Федька, Толі.