Всі публікації щодо:
Нестайко Всеволод

Українська література 6 клас - Розробки уроків - Р. Орищин - 2017 рік

Робота над помилками, допущеними в контрольній роботі. Всеволод Нестайко — відомий у світі український дитячий письменник. Тореадори з Васюківки. Захоплюючий сюжет, мрія і дійсність, смішне, комічне, романтичне в його пригодницькій повісті для дітей

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю В. Нестайка, зацікавити ними, розкрити особливості твору «Тореадори з Васюківки». його пригодницький характер; розвивати навички виразного читання, переказування й коментування прозового твору; формувати вміння аналізувати поведінку героїв, їхні вчинки, вміння толерантно й аргументовано доводити свою думку; виховувати позитивні риси характеру, активну життєву позицію, оптимістичний світогляд.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Засоби навчання: підручник, портрет В. Нестайка, виставка творів автора, повість «Тореадори з Васюківки». проектор.

Випереджувальне завдання: учень готує слова для ролі Всеволода Нестайка.

Перебіг уроку

І. Організаційний етап.

Забезпечення емоційної готовності учнів до уроку.



II. Осмислення змісту й послідовності застосування способів виконання дій.

Загальна характеристика виконаного завдання.

Озвучення кращих робіт або фрагментів з них.

Колективний аналіз допущених помилок.

Індивідуальна робота учнів над виправленням помилок у контрольній роботі.



III. Повідомлення теми, цілей і завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя.

Пропоную вам подумати і визначитися, чого ви очікуєте від ознайомлення із творчістю письменника, який є улюбленцем мільйонів дітей в усьому світі.

Твір, який ми вивчатимемо, за рішенням Міжнародної ради з дитячої і юнацької літератури включено до Особливо Почесного списку Г. -К. Андерсена як один з найвидатніших творів світової літератури для дітей. Фільм, знятий на його основі, одержав Гран-прі на Міжнародному фестивалі в Мюнхені й головну премію на Міжнародному фестивалі в Австралії.

Свої очікування запишіть одним реченням;

— Гадаю, ознайомлення із творчістю В. Нестайка буде для мене… (озвучення очікуваних результатів).



IV. Сприймання й усвідомлення учнями навчального матеріалу, осмислення зв’язків і залежностей між його елементами.

Усне малювання (характеристика письменника за його портретом).



«Знайомство». з письменником.

«Всеволод Нестойко». У дитинстві я був руденький, худенький і маленький — чи не найменший у першому класі. І страшенно хотів якнайшвидше вирости. За порадою однокласника Васі, такого ж, як і я, шпінгалета, я прив’язував до однієї ноги важку праску, до другої — цеглину, хапався за верхню планку одвірка і висів, поки вистачало сил, намагаючись витягти своє тіло. А ще той Вася мені казав, що від дощу все росте. І я довго простоював під дощем, підставляючи струменям свою грішну руду голову. Мама дивувалася, чого в мене постійний нежить.

Швидше вирости я хотів ще й тому, що дитинство моє, на жаль, було не дуже безхмарне й щасливе. Тато мій, колишній січовий стрілець, 1933 року був заарештований і загинув. З трьох років пізнав я, що таке доля безбатченка, де чи не єдиною втіхою були книжки.

А коли мені було всього одинадцять, почалася війна. Дитинство урвалося, і я одразу став дорослим. Бо лишився в окупованому фашистами Києві, і ті два роки згадувати не люблю — стільки там було страшного й недитячого.

А коли я став по-справжньому дорослий, мені страшенно захотілося повернутися назад у дитинство — догратися, досміятися, добешкетувати… Вихід був один — стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, намагався писати якомога веселіше. Написав я чимало книжок. Але чи не з найбільшою насолодою писав про пригоди Яви й Павлуші. Усе почалося сорок років тому з двох оповідань «Пригода в кукурудзі». і «Тореадори з Васюківки». надрукованих 1963 року. Хлопці виявилися такі меткі й непосидючі, що змусили мене одразу ж написати повість «Пригоди Робінзона Кукурузо». (1964). А тоді повість «Незнайомець з тринадцятої квартири». (1966). І нарешті — повість «Таємниця трьох невідомих». (1970), що й склали роман-трилогію, який перед вами.

Вам, дорогі мої читачі, хочу сказати: не поспішайте, як я колись, швидше виростати. Бо дитячі роки неповторні. І якщо Ява й Павлуша допоможуть вам на якісь хвилини гостріше відчути радість веселого, щедрого на пригоди й витівки дитинства, я буду щасливий.

Розповідь учителя.

Улюблений дитячий письменник багатьох поколінь народився 30 січня 1930 р. в м. Бердичеві на Житомирщині. Протягом усього життя він успішно працював: писав нові твори, друкувався в найкращих видавництвах України, його книжки перекладали багатьма мовами світу. Раз на місяць письменник на першому каналі Національного радіо вів передачу «Радіобайка Всеволода Нестайка». 16 серпня 2014 року погасла свічка його життя.

Всеволод Нестайко написав понад тридцять дитячих книжок, чимало з яких стали бестселерами. Це «В країні сонячних зайчиків». «Космо-Натка». «Пригоди Грицька Половинки». «Незвичайні пригоди в лісовій школі». «П’ятірка з хвостиком». та багато інших. У них діють жваві, дотепні, веселі, розумні, сміливі маленькі герої в різних життєвих ситуаціях — часом і драматичних, і зовсім химерних, сфантазованих. А поряд — добрий лагідний дух самого автора, що несе у наш непростий світ добро і любов.

Багато професій змінив Всеволод Нестайко. Він був і столяром, і слюсарем, візником, репетитором. Працював у редакціях журналів «Дніпро». «Барвінок». у видавництві «Молодь». де й було надруковано його першу книжку «Шура і Шурко».

А початок його письменницької долі — у дитинстві. Всеволод Нестайко, згадуючи своє дитинство, говорив, що чомусь передусім пригадував самотність. Так уже склалося, що свого тата письменник погано пам’ятав. А був той мужньою, веселою і дуже товариською людиною. Усі його любили. Він вільно володів п’ятьма мовами і був для хлопчика уособленням таємничості й чекання.

У ранньому дитинстві Всеволод Зіновійович був дуже хворобливим. Мабуть, не було такої дитячої хвороби, окрім рахіту, якою б він не хворів. Скарлатина, кір, вітрянка, коклюш, свинка… Не кажучи про безкінечні грипи та ангіни… Здорових, безтурботних днів дитинства на рік у хлопчика було менше, ніж сонячних днів в Англії. Тож не могла мама разом із сином весь час сидіти на лікарняному: потрібно було працювати. 1 вона замикала його самого у квартирі й бігла у далеку 56-ту школу біля Володимирського базару. Нестайко пригадував, як, трирічний, гірко плакав у коридорі під замкненими дверима, вслухаючись у жахну тишу, котра зрідка порушувалася хряскотом дверей на третьому або другому поверхах і лункими кроками по сходах, що віддалялися й затихали десь унизу.

Зрідка підійде з того боку до дверей якась жалісна сусідка, побалакає хвилю, намагаючись заспокоїти, і знову піде. І знову німотна тиша, і знову страх, відчай, безнадія. Отоді-то, мабуть, уперше в житті відчув Всеволод Зіновійович рятівну силу гумору.

З одного боку, страх населяв самотність жахливими потворами і чудовиськами, а з другого — весела вдача, успадкована від предків, наповнювала її дотепними усміхненими героями. Отак, вигадуючи й одразу забуваючи свої перші казкові пригоди, змагався тоді майбутній письменник з гіркою дитячою самотністю.

До речі, схильність до гумору визначило ще й, мабуть, саме місце народження, з яким, на жаль, Всеволод Зіновійович не зв’язаний дитячими спогадами. Доля наче навмисне закинула батьків ненадовго у такий улюблений творцями анекдотів Бердичів, щоб син народився саме там. Про Бердичів збереглася одна згадка: страшний голод 1933 року, і трирічний хлопчик після марних прохань дати чогось поїсти каже: «Ну, то дай води». Власне, рятуючись від голоду, родина й переїхала тоді у тридцять третьому до Києва, де жила мамина сестра з чоловіком і двоюрідним братом Всеволода Толею.

Як згадував письменник, через голод, через ті страшні спогади його душа не пригорнулась до місця народження. І рідним містом став Київ.

А потім була школа. Мама продовжувала вчителювати, йшла зранку й поверталася пізно увечері. І знову самотність. Тільки тепер це вже була не стільки самотність, скільки самостійність.

А влітку було море, Одеса, санаторій № 516, де медсестри ганялися за ним з додатковим харчуванням, бо був худий. І були кораблі на рейді, і солоний морський вітер, і штормові хвилі… І жагуча мрія стати капітаном далекого плавання. Мрія, яка не полишала хлопчика майже все шкільне життя.

А ще були канікули на селі у дядька. І захоплення селом, любов до села, до мудрих сільських дідів, що так багато всього знають і такі дотепні, — слухав би й слухав день і ніч. Взагалі страшенно любив у дитинстві бесіди дорослих, особливо коли вони щось розповідали, якісь історії, пригоди, побрехеньки.

… А потім була війна… У ту ніч зупинився годинник у будинку. І це було символічно. Тоді назавжди зупинився годинник дитинства. Усі болі розтоптаного війною дитинства викликали жагуче бажання знову повернутися в те дитинство і спробувати пережити його по-іншому, по-новому, не так, як жилося, а так, як мріялося, — сонячно, весело, цікаво, з пригодами не трагічними, а комічними, радісними, щасливими. Такий собі своєрідний протест. Як говорив сам Нестайко, «… став я дитячим письменником, бо мені хотілося повернутися в дитинство — інше, ніж було у мене. Веселе, повне надзвичайних пригод, ігор, розваг».

Саме оте бажання й зробило Всеволода Зіновійовича дитячим письменником.

Яка б весела комедійна ситуація не складалася, він намагався перенести її в дитинство і наче приміряв на себе, наче брав у ній участь.

Так 1962 року гостював у художника Василя Андрійовича Євдокименка, який ілюстрував перші його книжки. А тоді, як відомо, у сільському господарстві дуже захоплювалися кукурудзою і засівали нею великі масиви. І Василь Андрійович розповів про двох місцевих п’ятикласників, що кілька днів тому зайшли у кукурудзу і заблукали, не могли вийти, аж поки не заговорило в селі радіо. І письменник написав оповідання «Пригода в кукурудзі». де вперше з’явилися вірні друзі Ява і Павлуша.

До речі, Ява Рень — персонаж не вигаданий. Того ж таки літа Нестайко був на полюванні з групою письменників, і вночі до вогнища прибився меткий вигадливий хлопчина, який чкурнув із дому, щоб познайомитися з мисливцями.

Так зароджувався початок трилогії «Тореадори з Васюківки». Писалася вона доволі швидко, легко, а головне — радісно.

Короткий огляд виставки творів письменника.

Вікторина «Уважний слухач».

1. Всеволод Нестайко — відомий у світі… (дитячий письменник). 2. Народився майбутній письменник ум… (Бердичеві) … (1930) року. 3. Рятуючись від голодомору 1933 року, родина переїхала у… (Київ), який став у майбутньому … (рідним) містом Нестайка. 4. У ранньому дитинстві письменник був… (хворобливою) дитиною, часто відчував… (самотність). 5. Жагуча мрія у дитинстві — стати… (капітаном баченого плавання). 6. В. Нестайко став дитячим письменником, бо… (хотілося повернутися в дитинство — інше, ніж було у нього). 7. Мати Всеволода працювала… (учителем). 8. Дитячі роки майбутнього письменника залишили згадку про… (війну). 9. У житті Всеволоду Нестайкові доводилось працювати… (слюсарем, столяром, візником, репетитором). 10. На Національному радіо письменник вів передачу… («Радіобайка Всеволода Нестайка».. 11. В. Нестайко — автор творів… («Тореадори з Васюківки». «Незвичайні пригоди в лісовій школі». «Пригоди Грицька Половинки». та ін.).

Фізкультхвилинка.

Слово вчителя.

Сьогодні на уроці ми розпочнемо вивчення твору Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки». Як уже було сказано, багато творів письменника стали бестселерами. Чи знаєте ви, що означає слово «бестселер».

Словникова робота.

Бестселер — це книга, яка в окремий період часу є дуже популярною, її видають (перевидають) значними тиражами і швидко розкуповують.

Діалог-експромт (один учень вибирає собі учасника діалогу, інші учні після прослуханого висловлюють свою думку).

— Обміняйтеся враженнями від прочитаного твору.

Тлумачення назви твору.

— Як ви розумієте назву повісті — «Тореадори з Васюківки».

Словникова робота.

Тореадор — головний учасник бою биків в Іспанії та країнах Латинської Америки, який шпагою завдає бикові останнього, смертельного, удару. Гангстер — учасник бандитської зграї, організованої групи злочинців, бандит. Баналюки — небилиці. Буцегарня — приміщення для тимчасового ув’язнення. Реманент — сукупність предметів, необхідних для якої-небудь роботи. Контрибуція — натуральний податок, грошова сума, яку накладає держава.

Робота над змістом твору (частина І, розділ 1-11).

І. Від чийого імені ведеться оповідь? 2. У яку халепу вскочили хлопці, що боялися вилізти із бур’янів? 3. Чи була ідея створення метро під свинарником, на вашу думку, сміливою? 4. Яку репутацію мали Ява і Павлуша? Процитуйте слова діда Салимона про хлопців. Чи не перебільшив дід, характеризуючи їх? 5. Яким було справжнє ім’я вірного друга Павлуші? Звідки взялось ім’я Ява? 6. Чим цікавою була сім’я Яви? Хто з рідних хлопця вам запам’ятався найбільше і чому? 7. Чому друзі щоразу вигадували різні «штуки-викаблуки». Чого прагнули вони у своєму житті? Хто з них був більшим фантазером? 8. Чому вирішено було влаштувати бій биків? Що в описі підготовки до поєдинку і в розповіді про сам бій вас розсмішило і чому? 9. Що вийшло з ідеї зробити підводний човен? Чи була, на вашу думку, ця ідея реальною? 10. Чи вразив вас епізод порятунку хлопцями собаки? Про які риси вдачі юнаків можемо говорити? 11. За яку пригоду із Собакевичем хлопцям було відмовлено у поїздці до Києва? Чи вдалося їм з однокласниками побувати у столиці? 12. Які пригоди трапились із героями у Києві? 13. Які пригоди завадили Яві з’явитися на екзамен? 14. Чи вдалося хлопцям відпочити на канікулах у таборі в Одесі? 15. Чи склав Ява переекзаменовку? 16. Через які пригоди хлопці зазнали ганьби й приниження у кукурудзі? 17. Як мав називати Павлуша Яву після пригод на кукурудзяному полі? 18. Чи хотіли б ви бути другом Яви та Павлуші? Чому?

V. Узагальнення і систематизація знань.

Створення асоціацій.

1. З чим у вас асоціюється слово «мрія». 2. Якими кольорами ви зобразили б її? 3. Чи були Ява і Павлуша мрійниками? Про що вони мріяли? 4. Зобразіть свою мрію у зошиті. Ким ви хочете стати? Про що найбільше мрієте зараз?

Робота з таблицею «Засоби досягнення комічного». (приклади учні добирають самостійно).

— Читаючи твір В. Нестайка «Тореадори з Васюківки». важко стримувати усмішку, бо твір наскрізь пройнятий комічними ситуаціями, тобто такими, які викликають сміх через невідповідність між діями та наслідками, метою і засобами її досягнення.

Засоби досягнення комічного

Комічні ситуації

Побудова метро в селі, проведення бою биків…

Використання оригінальних слів

«Анциболотники». «гангстери»…

Незвичне поєднання слів

П’ятипудова льохи Манюня, станція метро «Клуня»…

Несподівані порівняння

У бугая Петьки «очі — наче тракторні фари»…

Специфічна дитяча мова

«Маму-депутата опозогив! Загаза чогтова»…

Вживання приказок, прислів’їв, фразеологізмів

Шукай вітра в полі…

— Комічне буває різним за емоційним забарвленням: від добродушного гумору до в’їдливого, нищівного сміху. Воно допомагає боротися з вадами в характері окремих людей і в суспільстві. Бесіда.

1. Над якими епізодами повісті ви сміялися найбільше? 2. Чи мали ви у своєму житті пригоди, подібні до пригод Яви і Павлуші? 3. Якби Ява та Павлуша жили у наш час, чи траплялися б з ними такі пригоди? Чому? Добре це чи погано?

VI. Підсумки. Рефлексія. Оцінювання.

Інтерактивна вправа «Незакінчене речення».

1. На уроці мені найбільше запам’яталося… 2. Найцікавішим було…

VII. Домашнє завдання та інструктаж до його виконання.

— Підготувати інтерв’ю з письменником, прочитати наступну частину повісті.

— Повторити матеріал про засоби виразного читання.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.