Книга для вчителя. Конспекти уроків з української літератури для 7 класу - Хомич Я. Ю 2012

Богдан Лепкий. «Цвіт щастя». Коротко про письменника. Прагнення кожної людини бути щасливою, істинні та фальшиві цінності на дорозі до щастя

Всі публікації щодо:
Лепкий Богдан

МЕТА. Познайомити учнів з життєвим і творчим шляхом Б. Лепкого; дати поняття про новелу; навчити розкривати символічне значення образу цвіту щастя; розвивати вміння переказувати сюжет оповідання, коментувати його, давати характеристику образу головного героя, його поведінки; висловлювати власні міркування про сенс людського буття, щастя людини; виховувати осмислення цінності життя людини, його наповненості і сенсу. Повторити відомості про види опису: портрет і пейзаж, засоби їх творення.

ОБЛАДНАННЯ. Музичний запис пісні на слова Богдана Лепкого «Видиш, брате мій…»

ХІД УРОКУ

І. Повідомлення теми і мети уроку.

Звучить запис пісні на слова Б. Лепкого «Видиш, брате мій…»

Слова цієї пісні, яка стала гімном усіх українців, що перебувають за межами Батьківщини, у 1915 році написала людина незвичайної долі, яка все життя і весь свій талант присвятила рідному народові, збагаченню його культури, літератури. Хоча Богдан Лепкий — письменник, літературознавець, видавець — був змушений залишити Україну, але через усе життя проніс усвідомлення приналежності до українського народу. Сьогодні ми познайомимося з цим талановитим письменником, який напочатку своєї творчої діяльності сказав:

Ступаю в світ з бажанням волі,

З любов’ю ясного простору,

Я чую радість, чую болі.

Я розумію душу хору.

І до останніх днів він був вірним своїм словам.

ІІ. Сприйняття нового матеріалу.

1. Біографічні відомості про письменника.

Богдан Лепкий (1872 — 1941)

Звiдки походить письменник, хто його батьки, де він навчався, працював, публiкував свої твори?

Батькiвщина Б. Лепкого - Подiлля, кpaй благословенний, щедрий, овiяний легендами. Сам поет написав про нього в одному з paнніх своїх вiршiв — «Зacпiв»:

Колисав мою колиску

Biтep рiдного Подiлля

i зливав на cонні вії

Степового запах зiлля.

A уособлювало це Подiлля мальовниче село Крегулець, розташоване мiж мiстечками Гусятином i Копичинцями. Тут народився він 9 листопада 1872 р. в родині сiльського снященика Сильвестра Лепкого.

Батько Богдана був людиною освіченою i прогресивною. Вiн закiнчив Львiвський унiверситет, виступав з лiтературними творами пiд псевдонімом Марко Мурава, брав участь у виданні часопису «Правда», пiдготовцi пiдручникiв для школи. Мав ґрунтовну фiлологiчну oсвiтy, вiльно володiв польською i нiмецькою (вiршi нiмецькою мовою навіть друкував у журналах). Писав популярнi книжечки, був головою «Селянської ради». Пiзнiше Б. Лепкий назве батька cоїм найсуворiшим критиком. Богдан був першою дитиною в родинi Сильвестра i Домни Лепких.

Дитинство Богдана було безхмарним, але коли він мав п'ять pоків, раптово - за одну ніч - померли вiд дифтериту двi його молодшi сестри i брат, що дуже вплинуло на вразливу натуру хлопчика, який i сам ледве вижив.

Першi знання майбутнiй письменник одержав у батькiвському домi. Швидко — за одну зиму — навчився читати, писати й рахувати. Батько розповiдав йому i про пригоди Робiнзона Крузо, i про письменникiв, художників, портрети яких висiли на cтiнax, старенька нянька, родом з Надднiпрянської України, спiвала чумацьких пicень, а вiд дiда по матері Михайла Глiбовицького допитливий хлопчина дiзнався про давнi часи, iсторичнi подiї на Україні.

Домашнiй учитель Богдана Дмитро Бахталовський знайомив його не тiльки з основами шкiльної науки, а й з творами лiтератури, завдяки чому його учень уже в дитинстві знав напам'ять багато віршів Тараса Шевченка.

Коли Богдана Лепкого вiддали шестилiтнiм хлопцем до бережанської, так званої «нормальної» школи з польською мовою навчання (вiдразу до другого класу), батьки перебралися з «цивiлiзованого» Крегульця до глухого Поручина, де, як жартома казали тодi, був кiнець cвiтy: далi дороги не було. Переселилися, щоб бути ближче до батькiв по мaтepi.

Мiж Бережанами та Поручином минала юність Богдана-гiмназиста; місто й село формували йoгo характер i свiтогляд. I від селян він чув багато легенд та переказiв про давнi часи.

Після «нормальної» школи Б. Лепкий вступив до гiмназiї в Бережанах. Гiмназiя була польською, з класичним ухилом. Б. Лепокому і гiмназiя, i Бережани як осередок культурного життя дали немало. В гімназії були українські та польський хори. Щороку влаштовувалися мiцкевичівський, а згодом i шевченкiвський концерти. Час вiд часу приїздив сюди мандрiвний театр «Руської бесiди». Богдан одвiдував вистави на стайнях та будах, де змушенi були грати актори, ставлячи популярних тодi «Настасю Чагрiвну» В. Ільницького, «Запорожця за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, « Ой, не ходи, Грицю…» М. Старицького.

Українська мова та лiтература спершу в гiмназії не викладалися зовсiм, потiм їх було введено в програму, але ypоки вели випадковi люди, а не фаxiвцi, i лише коли Б. Лепкий був у п'ятому класi, М. Бачинський поставив викладання цього предмета на фаховий piвень. За свiдченням сучасників, конфлiктiв мiж учнями на нацiональнiй основі не було, на концерти й театральнi вистави ходила i українська і польська молодь.

Початок літературної творчості письменника відноситься до часу навчання в Бережанській гімназії: Б. Лепкий написав письмову роботу з української мови про зимовий день прозою. Вчитель похвалив його, і це заохотило юнака до літературної творчості.

Лепкий почав писати рано ( ще в другому класi гiмназiї під впливом бабусиних оповідей написав поему про русалок, але сховав її під стріху, де вона і пропала. Згодом писав принагiдно, нa клаптиках паперу, на полях книжок та зошитiв, серйозно ж готувався стати художником.

Пiсля закiнчення гімназії Б. Лепкий вступив у Відні до Академії мистецтв, але навчання у ній морального задоволення не принесло, він відчув, що розминувся із своїм справжнім покликанням. Нудно було змальовувати гіпсові статуї, щоразу натикаючись на зауваження викладача, що контури надто гострі i т. iн.

Згодом Лепкий став вiдвiдувати лекцiї у Вiденському університеті. Потім він переходить до Львiвського університету, де рівень викладання був не такий високий, як у Biдні.

На тi роки припадає aктивна лiтературна дiяльність Б. Лепкого: він пише поезiї, оповiдання, перекладає, виступає з дoповідями на засiданнях студентського товариства «Ватра». З 1895 р. його твори починають дедалi частiше з'являтися на cторінках «Дiла», «Буковини» та iнших перiодичних видань.

Але в тому ж 1895 р. поет захворiв вiд перенапруження, i лiкарi порадили йому вiдпочити. Biн поїхав до батькiв, що жили тепер у с. Жуковi.

У Жуковi молодий поет познайомився з І. Франком. Ця зустрiч лишила глибокий слiд в душi поета, i він не раз повертався до неї у cвоїх спогадах. Пiсля закiнчення Львiвського університету (1895) - знову Бережани, гiмназiя, де Б, Лепкий cтaє вчителем української та нiмецької мов i лiтератур. Biн швидко здобуває aвторитет серед колег (немало з них ще недавно були його вчителями), повагу серед гiмназистів блискучими лекцiями, врiвноваженicтю, прагненням внести свiжий струмінь у викладання, познайомити слухачів з новинками лiтератури.

На початку 1899 р. у Кракові в Ягеллонському унiверситетi було вiдкрито лекторат української мови i лiтератури i викладати ці предмети запрошено Б. Лепкого. І от восени 1899 р. він переїжджає сюди з молодою дружиною Олесею, яку один з польських письменникiв, приятелiв Богдана, назвав вiзантiйською матiр'ю божою. З Kраковим вiдтепер зв'язано майже все творче життя письменника.

Шматок хліба давався нелегко: крім роботи в унiверситeтi, де був на посадi лектора, доводилося викладати в приватних гiмназiях, виступати з лекцiями на рiзних курсах. А тут ще несподiвано в 1901 р. помер батько, i треба було допомагати матері та чотирьом молодшим братам i сестрам. Для лiтературної роботи лишалися ночi, якi Лепкий намагається використати максимально. Одна за одною виходять книжки його оповiдань «З села» (1898 р.), «Оповiдання», «Щаслива година» (1901), «В глyxiм Kyтi» (1903), «По дорозi життя» (1905), «Кидаю слова» (1911); збiрки вiршiв «»Стрiчки» (1901), «Листки падуть», «Осінь» (1902), «На чужині» (1904), «З глибин душi» (1905), «Для iдеї» (1911),»З-над моря» (1913); лiтератyрознавчi дослiдження «Василь Стефаник» (1903), «Начерк icтopiї української лiтератури» (1904), «Маркiян Шашкевич" (1910), «Про життя великого поета Тараса Шевченка» (1911); переклади польською мовою «Слова о полку Ігopeвім»(1905) та збiрки оповiдань М. Коцюбинського «В путах шайтана» (1906)…

Цей далеко не повний перелiк видань свiдчить передусiм про широту творчих iнтересів письменника та його виняткову працездатнicть. Його твори починають перекладати польською, росiйською, чеською, нiмецькою, угорською та сербською мовами.

Та почалася перша світова війна…

Boєннi подiї застали родину в курортному селищі Яремча на Гуцульщинi. Та невдовзi жити стало тут небезпечно: австрiйцi вишyкували «шпигунів».

Спершу через Карпати пробрався до Угорщини, де мicяць пробув у містечку Шатмарi, а звiдси через Пешт - до Вiдня.

Та восени 1915 р. Лепкого мобiлiзовують. Немолодого вже письменника послали б на фронт, якби друзi не подбали про його призначення для культурно-освітньої роботи в табiр для вiйськовополонених.

Незабаром Б. Лепкий опинився в Нiмеччині. Умови утримання полонених тут були кращi, нiж в Австрії. Деякий час він перебував у мiстечку Раштаттi, а потiм, у 1916 р. перебрався до Вецлара.

Праця в таборi була нелегка. Хоч німецьке населення ставилося до полонених досить прихильно, вчорашнi солдати вороже сприймали i культурно-освiтню роботу, i створення ремicничих майстерень i називали зрадниками тих, хто брав участь у виставах, концертах чи працював майстрами.

У Росії тим часом спершу скинули царя. А згодом відбулася Жовтнева ревіолюція. Перша світова війна закінчувалася, і полонені стали повертатися на батьківщину. Але одicсея Б. Лепкого триває. В 1917 р. поет їде в рiднi краї. Через Вiдень, i Львiв добирається до Бережан, вiдвiдує Жукiв. Всюди pyїни, злидні, всюди людське горе. Знову повертається до Вецлара, а згодом (у 1920 р.) перебирається до Берлiна, де займається лiтературною працею, стає спiвробітником видавництва «Українське слово», видає бiблiотеку творів української класики та сучасної літератури.

Але коли настає лiто, манить письменника в piдні краї. В 30-i він щороку приїздить у с. Черче неподалік від Рогатина, сьогоднiшньої Івано-Франкiвщини, де можна було не тiльки відпочити, а й пiдлiкуватися цiлющими грязями. Виявом любові й шани до Б. Лепкого було те, що в 1933 р. сiльська громада Черча збудувала для нього будинок, який назвали «Богданiвкою», де він мав можливість жити i працювати. Будинок цей, на жаль, не зберiгся, в 70-i рр. він був розібраний буцім для переобладнання парку. Та «переобладнання» призвело до запустіння цих місць.

Навколо письменника гуртувалася молодь, проводилися лiтературнi вечори, на яких звучали поезii Т. Шевченка, І. Франка, самого Б. Лепкого, лунали пісні.

Пiсля oкyпації Польщi фашистською Нiмеччиною становище письменника стало особливо важким: він втратив посаду в Kpaкiвському унiверситетi. Помер письменник 21 липня 1941 р., похований у Kpaкові на Раковецькому цвинтарi. В 1972 р. на могилi встановлено барельєф, а його iм'ям названо одну з вулиць мiста. На жаль, вулиця тепер перейменована: до замовчування творчостi письменника протягом десятиліть додалося стирання пам'ятi про нього.

Але створеного Б. Лепким забуття поглинути не може.

(Микола Ільницький. «Найпопулярніша постать на галицькому ґрунті…» //Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. (у трьох книках). Кн. 1. - К. : Рось, 1994. — С. 241-250)

Бесіда:

- Що вам найбільше запам’яталося з біографії письменника?

- Якою людиною він вам уявляється?

- Чому, перебуваючи на чужині, він продовжував писати про Україну?

- Чому його пісня «Видиш, брате мій…» стала гімном української еміграції?

2. Робота над текстом новели «Цвіт щастя».

1) Прочитати новелу.

2) Відомості з теорії літератури

Новела (іт. novella, від лат. novellus - новітній ) — невеликий за обсягом прозовий твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вималюваною дією, невеликою кількістю дійових осіб. Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. Персонажі новели є особистості, як правило, цілком сформовані, що потрапили в незвичайні життєві обставини. Автор зосереджує увагу на змалюванні їх внутрішнього світу, переживань і настроїв. Сюжет новели простий, надзвичайно динамічний, містить у собі момент несподіванки.

3) Бесіда за новелою.

1. Доведіть, що прочитаний твір є новелою.

2. Як мати пояснила синові, що називається щастям? Чи згодні ви з таким поясненням? Як би ви пояснили хлопчику, що є щастям?

3. Які стосунки між матір’ю і сином показані в новелі?

4. Чому мати остерігає сина йти шукати щастя, поки він не стане дорослим?

5. Чому хлопцю так нетерпілося нарвати цвіту щастя?

6. У яких творах з української і зарубіжної літератури описувався лебідь? Що символізує цей птах? Які повір’я пов’язані з ним в українській народній творчості?

7. Чому мати дивилася на лікаря, «мов у лице пророка»?

8. Що має на увазі лікар, коли говорить про подорож за «вічним щастям»?

9. Поясніть закінчення новели: «А все ж таки, все ж таки кидається у воду і йде за нею, за тою квіткою щастя…». Як вплинула на життя хлопчика описана подія з його дитинства?

10.  Спробуйте дати відповід на останнє питання твору. Чи має хлопчик риси необхідні для досягнення заповітної мети?

11.  Які риси людина повинна виховувати в собі з дитинства, щоб досягнути успіху в житті?

12.  Випишіть із тексту слова, якими описується хлопчик. Як називається опис людини у творі?

13.  Знайдіть і випишіть з описів природи (пейзажів) художні засоби, яка їхня роль у творі?

14.  Доберіть власні епітети та порівняння до слів:

Хвилі —

Місяць —

Небо —

Вода —

ІІІ. Підсумки уроку.

Намалюйте квітку щастя. З чого складається щастя людини? Напишіть ці слова на пелюстках вашої квітки щастя?

IV. Повідомлення домашнього завдання.

Богдан Лепкий порівняв щастя з квіткою. Подумайте, яким вам видається щастя. Напишіть твір-мініатюру «На що схоже щастя».







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.