Книга для вчителя. Конспекти уроків з української літератури для 7 класу - Хомич Я. Ю 2012

Коломийки «Дозвілля молоді», «Жартівливі коломийки» - «перли розсипаного намиста». Особливість жанру і його життєвість. Побудова, ритм коломийок. Життєствердний, гумористичний пафос

Всі публікації щодо:
Фольклор

МЕТА. Дати учням поняття про коломийки, їх специфіку; формувати вміння і навички аналізувати текст, знати його особливості, спонукати до реалізації своїх творчих можливостей; виховувати любов до народної творчості, моральні якості особистості.

ОБЛАДНАННЯ. Запис народної пісні «Коломийка» у виконанні Руслани, карта України.

ХІД УРОКУ

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ.

Виразне читання улюбленої соціально-побутової пісні напам’ять.

ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ, ЗАВДАНЬ УРОКУ.

ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ.

1. Коломийка — найпопулярніший пісенний жанр населення Карпат. Коломийка - це пiсня горян. Того, хто йде Бескидами, а потім вiд Ужоцького перевалу до Яблуницького, вона супроводжує як постiйний i вiрний супутник. По один бiк Карпат її почнуть спiвати ужоцькi cкoтapi, а по другий бiк - дiвчата iз Сянок. Далi в прикарпатськiй стороні коломийку, наче естафету, будуть передавати залiзничники Славського, чабани Вишкова. На Закарпаттi в'язанку цих лiричних мiнiатюр можна зiбрати від волiвецьких та мiжгiрських вiвчарiв, вiд усть-чорнянських та ясiнянських лiсорубiв, вiд тячiвських та хустських садоводiв.

На Рахiвщинi, Тячiвщинi й Хустщинi коломийка має постiйну прописку, за винятком сiл з румунським i угорським населенням. Залунає коломийка на українському березi - пiдхоплять близьку мелодiю українцi, якi проживають в долинi ріки Вишi, на територiї Pумунії (вчитель показує на карті названі місця).

2. Читання тексту коломийки.

Коломийка верховинська

1. Не є краю спiвучого, як та Верховина:

Коломийку заспiває i мала дитина.

2. Та я собi заспiваю, коли дяку маю,

Не є кращих спiваночок, як у нашiм краю.

3. Куди пiду по світкові - чую спiваночки,

Та не чую майфайної вiд коломийочки.

4. Не є пiснi на вciм світі, як та коломийка:

Вона душу вириває iз мого сердейка.

5. Та я люблю заспiвати коломиику милу,

Бо ця пiсня верховинська дaє мені силу.

6. Заспiваю коломиики, голосом постелю

Та не одно засмучене серце розвеселю.

7. Коли собi заспiваю, то жура щезає,

Бо то наша коломиика тaкi чари має.

8. Як я стану коломийки спiвати, спiвати -

Засмiєшся, i заплачеш, i станеш думати.

9. Ой дрiбонька коломийка, дрiбонька, дрiбонька -

Одна мила, друга люба, третя солодонька.

10. Ой легойка коломийка, легойка, легойка,

Та без тої коломийки болить головойка.

11. Коломийку заспiвати, коломийку грати,

Айбо тоту коломийку легко танцювати!

12. Як зачую коломийку, зачую, зачую,

Чи пiд плотом, чи в болотi - нараз затанцюю.

13. Не є танцю на вciм світі, як коломийочка:

Kості би ся розсипали, якби не сорочка.

14. Коломийка верховинська, коломийка жарка,

Коли тупну, заспiваю - затрясеться хмарка.

15. Та я тоту коломийку нигда не забуду -

Танцювати i спiвати аж до смepтi буду.

3. Словникова робота

Майфайної — найкращої.

Айбо — або.

Нигда — ніколи.

4. На весіллі чи над колискою, під час роботи в полі чи на вечорницях — коломийка всюди нерозлучна з верховинцем. Вона бадьорить гостей, з материнською ласкою промовляє маленькій дитині, кружляє на полонині навколо вівчарського багаття — велике коло її обов’язків.

Такі пісеньки створюються експромтом (без підготовки і попереднього обдумування). Їх творці широко використовують композицію, зачини та фразові уламки широковідомих коломийок.

5. Бесіда.

— Порахуйте, скільки в кожному рядку коломийки складів?

— З скількох рядків вона складається?

— Отже, що називається коломийкою?

6. Теорія літератури.

Коломийка — пісня, що складається з двох 14-складових рядків.

Найпоширеніші коломийки — родинно-побутові (про рідний край, господарювання, дозвілля молоді, кохання, одруження, родинне життя), гумористичні («Як ішов я через село, курка мене вздріла, Як би не та паличенька, була б мене з’їла»), соціально-побутові (про опришків, рекрутчину, еміграцію, видатних людей).

7. Проходячи випробування часом, збагачуючись численними народними талантами, коломийка вiдзначається художньою досконалiстю — завершенicтю змiсту i форми:

Умираю - сам не знаю, з якої причини.

Плачуть очi вдень i вночi, йшли би до дiвчини.

Не викинеш слова iз цiєї пiснi - все на своєму мicцi: i точнi рими, і вiдповiднiсть тексту метрично-iнтонаційному ладу народної мови, i метафора, що надає глибокого лiризму всій мiнiатюрi. Народна пам'ять зберiгає тисячi подiбних перлин. І кожна з них зблискує рiзниiми кольорами, у кожнiй знаходимо щось гарне, несподiване: витонченi рнми чи звучнi асонанси, цiкаву гру слiв або афористичнiсть, барвистий епiтет i свiже порiвняння. Тому коломийки, маючи сталi ознаки, не справляють враження одноманітності.

У куплетах-картинках вiдображено характер верховинця - завзяття й доброзичливiсть, любов до гострого слова i жарту, непримиреннiсть до зла, захоплення красою краю. В коломийках про кохання передаються щонайтоншi вiдтiнки людських взаємовiдносин — від перших проявiв симпатiй мiж хлопцем i дiвчиною до радощiв i турбот сiмейного життя. Iз коштовних перлин про парубкування i дівуввання, про першi зустрiчi й розлуки, ласки i сварки, про одруження i cтapicть можна зробити чудовий разок про життя людини «вiд колиски до могили» (І. Франко).

8. Виразне читання коломийок.

Іван та Марiчка

Закукала зозулиця близь коло потiчка,

Хто спiванки вигадує - Iвaн та Марiчка.

Ой Iвaнe, Iваночку, Iвaнe, Iванку,

Та заспiвай про Марiчку хоч одну спiванку.

Половина саду цвiте, половина в'яне,

Болить мене моє серце за тобою, Йване.

Ой зелена полонина, зелена смерiчка,

Я би в горах вiвцi не пас, якби не Марiчка.

Коби мому миленькому не iм'я Iванко,

Я би його не любила, вiруйте ми, мамко.

Куплю коні вороненькі та й нову кочiю,

Буду собi гоpi селом возити Марiю.

Оженюся сього року

Дозволь, мати, женитися, взяти ластiвочку,

Аби мені ще6етала рано в оболочку.

Ой жени ня, моя мамка, женитися хочу,

Коли мене не ожениш, я ся iзволочу.

Та вже чую, цiмборику, хочеш ся женити,

А хто буде в полонинi з вiвцями ходити?

На царинi овес кошу, мила снопи в' яже,

Оженюся сього року, хто мені розкаже!

Та посiю жита жменю, а жменю ячменю,

Котра ми ся сподобала - на тiй ся оженю.

Та не пiду вулицями, а пiду городом,

Красне сo6i дiвча вiзьму - шiстнадцятим годом.

Чия тото вiдданиця пере полотенце?

Беру її, мамко, беру, бо ня болить серце.

Ой iду я, хлоп молодий, iду до газдинi,

Як захоче за ня пiти - оженюся й нинi.

9. Словникова робота.

Кочія — бричка.

Цімборик — товариш.

10. У коломийках про кохання, оскiльки вони вiдгукуються на загальнолюдськi почуття, здебiльшого відсутні чіткі ознаки часу. Цим пояснюється широке побутування в репертуарi сучасних спiвцiв класичних зразкiв, в яких засуджуються шлюби з розрахунку, висмiюються такі людськi вади, як лiнощi, невірність, брехливiсть, i вiдстоюється відвертість, щирiсть, взаємоповага мiж закоханими. Taкi твори не втрачають виховного значення, оскiльки визначенi в них етичнi й естетичиi критерiї народного свiтовiдчуття залишаються в силi. Через вiки передається народне розумiння людської краси: людину роблять прекрасною фiзичне здоров'я (Biд цього її зовнiшня врода), розум, працьовитicть:

Тoдi-сь ми ся, дiвчинонько, дуже сподобала,

Коли-сь несла з рiки воду i не вiдпочила.

Егей, дубе кучерявий, лист на тобi рясний,

Ти, легiню молоденький, словами прекрасний.

Деякі коломийки прямо можна назвати історичними — оскільки вони згадують конкретних історичних осіб і конкретні історичні події. Коломийкарі були і є непоганими літописцями. У їх співанках — сльози і піт, пролиті на панщині, сила і гнів опришків Олекси Довбуша.

Протягом віків цілі покоління коломийкарів оспівали чарівну красу Карпатського краю, звичаї і побут верховинців, заняття людей — вівчарювання на полонині, лісорозробки, сплав лісу і землеробство.

11. Виразне читання коломийок.

Буки та смереки

Росте верба над водою, вiльха - коло штреки,

А на гopi на високiй - буки та смереки.

У високiй полонинi бучок не розвився:

Зима була студененька - та заморозився.

Та в зажурi березина, в зажурi лiщина,

Лиш нiколи не сумує моя смеречина.

Не стiй, дубе, край дороги, бо бiда ти буде:

Усе твоє конарiчко обламають люди.

Та яворе зелененький, не маєш конаря:

Вiвчарики порубали собi на бiгаря.

Ой не буду воду пити, бо вода нечиста,

Бо в кирницю нападало iз явора листя.

Вiтрик буйний повiває, сонечко ся cмiє,

Калина ся розвиває, листок зеленiє.

То завiє буйний вітер, то помалу дише,

На високiй полонинi калину колише.

Biє вітер понад гори, понад полонини,

Та зриває, розсiває листя iз калини.

Та посаджу яворика в городець за хижу,

Коли буду старий дiдо - в холодку посиджу.

Ой дiвчина молоденька на гopi буває,

Посадила яворика, най ся розвиває.

Ой посаджу грушу, сливу - усяке деревце,

Буде садок розцвiтати, радувати серце.

Шила, вишивала

Цiлу зиму дiвка пряла, полотенце ткала,

Для милого сорочину шила, вишивала.

Ой дiвчина, як калина, ходила по полю,

Вона шила, вишивала сорочину мою.

Ой як шила, вишивала, загубила голку,

Та дивлячись за миленьким у густу сиголку.

Ой не знаєш, як тя люблю, хлопче молоденький,

Зшила тобi сорочину - носи здоровенький.

Ой мicяце-мicяченьку, засвiти на межу,

Най я свому миленькому сорочку змережу.

Егей, братку, любин братку, солоденький братку,

Вишию ти сорочину тоненьку i гладку.

Не бiла в ня сорочина й не буде бiленька,

Поки її не випере любка солоденька.

Ой поточе, он поточе, що в тобi цоркоче?

Ото моя бiлявина сорочки полоче.

Сама-м собi господиня у своїм домочку,

Та виперу п'ястуками в запiчку сорочку.

12. Словникова робота.

Штрека — колія.

Конаря — гілки.

Бігарь — палиця.

13. Невтомний збирач народної творчотсі у верховинському селі може збагатитися десятками коломийкових віночків, а той пишних коломийкових снопів. Іван Колесса тільки в одному прикарпатському селі Ходовичах записав 2326 коломийок і 41 мелодію до них. Ліричних мініатюр, зібраних Володимиром Гнатюком із 213 сіл, стало на три об’ємистих томи.

Вміння заграти, затанцювати коломийку для верховинця - велике багатство.

Можна назвати тисячі прикладів про коломийку в ролі музи. Вона манила до себе Т. Шевченка і І. Франка, С. Руданського і Ю. Федьковича, М. Коцюбинського і Г. Хоткевича.

Не слабне дружба митців з народними мініатюрами і в наш час. Під впливом коломийок народжуються пісні популярної української співачки, переможниці Євробачення Руслани.

14. Звучить пісня «Коломийка» у виконання Руслани.

Барвисті, як вишиванка, яскраві, ніби писанка, рельєфні, мов різьба по дереву, коломийки заслуговують того, щоб зх ними подружились усі — поекти і прозаїки, горяни й долиняни. А зустрітися з коломийками легко: вони випасають отари на полонинах, ходять під вікнами закоханих, забавляють немовлят у колисці. І коли їх зібрати під один дах — то перед нами постане яскрава поетична мозаїка народного життя.

IV. ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ І ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ УЧНІВ.

Складіть власну коломийку на шкільну тематику.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ.

Прочитайте коломийки, вміщені в підручнику.

Бесіда.

— Які коломийки вам сподобалися найбільше і чим?

— Які події життя людини відображені у коломийках?

— Що є спільного між коломийками і народними піснями, які ми вивчали раніше?

— Які художні засоби використовуються у коломийках?

— Який жанр народної пісні близький до коломийок?

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.

Прочитати повість І. Франка «Захар Беркут».

Індивідуальне завдання: вивчити поезію «Гімн» І. Франка.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.