Українська література 8 клас - Плани-конспекти - В. В. Паращич 2010
Урок № 61. В. Самійленко. «Патріоти»
Український гумор і сатира
Всі публікації щодо:
Самійленко Володимир
Мета: ознайомити учнів з українською гумористичною літературою та її кращими представниками — В. Самійленком та ін.; допомогти усвідомити ідейно-художній зміст твору «Патріоти»; розвивати навички сприйняття інформації на слух; виразного читання ліричних творів, їх аналізу, висловлювання власних міркувань з приводу прочитаного; виховувати усвідомлення цінності дотепного, а часом і в’їдливого слова в житті людини.
Обладнання: портрет письменника, підбірка української гумористичної літератури, твори В. Самійленка, ілюстрації до них.
Теорія літератури: гумор, сатира, антитеза, іронія.
Хід уроку
I. Оголошення теми й мети уроку
Аналіз робіт з тематичного оцінювання.
Перескладання бажаючими підвищити свій бал.
II. Мотивація навчальної діяльності школярів
Вступне слово вчителя.
Почуття гумору, любов до влучного, дотепного слова здавна притаманні українцям. Згадаймо запорожців і їх знаменитий лист турецькому султанові, народні байки та анекдоти, жартівливі коломийки. Гумор допомагав і допомагає людям підтримувати життєвий оптимізм, долати труднощі, вади власного характеру. Тому знайомство з українською гумористичною літературою, сподіваюся, буде не лише корисним, а й приємним для вас.
III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Слово вчителя.
Ще з шостого класу вам відомі гумористичні твори Л. Глібова, С. Руданського, С. Васильченка, С. Олійника, П. Глазового, які вчать іронічно, критично, з почуттям гумору сприймати явища навколишньої дійсності й самого себе. Неповторним гумором, іронією пронизані також твори багатьох інших письменників. Згадайте оповідання й повісті О. Стороженка («Скарб»), А. Дімарова («Блакитна дитина»), Я. Стельмаха («Митькозавр з Юрківки»), В. Нестайка («Тореадори з Васюківки»), які принесли чимало приємних і веселих годин знайомства з ними. Елементи гумору й сатири відчуваються і в багатьох «серйозних» творах красного письменства.
Так, у поезії Володимира Самійленка, творчість якого ми вивчатимемо на уроці, комічне служить поштовхом до роздумів про справжній патріотизм, чесність, самовідданість, порядність та лицемірство, пристосуванство людини.
Сивенький (це псевдонім Самійленка — поет дуже рано, ще в студентські роки, посивів) був, як згадують сучасники, «флегматичної, м’якої вдачі, де в чому безвільний, мало практичний, байдужий до шуму й метушні, заглиблений у свої думки, але дуже прихильний до жарту, гумору. Сидить, бувало, в себе в малій кімнатці і бринькає, перебираючи струни бандури, вірної супутниці при всіх пригодах, і щось бубонить про себе.
Флегматичність В. Самійленка була виняткова. Засиджуючись ночами чи з приятелями, чи за писанням, він спав часом ледве не до полудня, забуваючи про службу. Тоді посилали за ним кур’єра. Той довго стукав, поки поет обізветься.
— Володимире Івановичу, швидше йдіть, там якась комісія на вас чекає!
— Скажи, зараз!
Починає вставати, поволі порається біля вмивальника, варить чай. Через півгодини кур’єр стукає знову.
— Володимире Івановичу, швидше!
— Скажи, зараз!
І поки поет вибирався, бувало, комісія, не дочекавшись його розходилася».
(З книги В. Шевчука «Із вершин та низин».— К.: Дніпро, 1990.— с. 243.)
Володимир Іванович Самійленко з’явився на світ у 1864 році в селянській родині, в знаменитих Великих Сорочинцях, що на Полтавщині. Мати служила в поміщика Івана Лисевича, який був батьком її сина, потім у його родича Трохимовського, де була велика бібліотека. Хлопчик мав можливість багато читати, навчився французької мови. З 1875-го він — учень полтавської гімназії. У ці роки відкривається поетичний талант Самійленка. Він пише спочатку російською мовою, потім — українською. Цьому сприяли розмови в дідовій хаті, бабусині казки, дядькові пісні й книжна стихія — твори Т. Шевченка. Але обрати для своїх творів українську мову в час заборони на неї в Російській імперії — це рішучий і небезпечний крок.
У 1884 році Самійленко вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет, але так його й не закінчив, вивчив дев’ять мов, став відомим перекладачем. Однак працював на київському телеграфі, секретарював у чернігівському «Земском сборнике», в Миргородській повітовій земській управі, працював у газетах як фейлетоніст.
Після поразки революції 1905 року, яку поет тяжко пережив, він склав іспити й став нотаріусом, десять років працював у м. Добринка, що на Чернігівщині. 1917 року В. Самійленко переїхав до Києва й почав активно займатися літературною творчістю.
Усе життя письменник був бідним, часто йому доводилося займатися нудною, обтяжливою канцелярською роботою. 1919 року через загрозу з боку денікінської контррозвідки В. Самійленку довелося виїхати в Галичину, де його підтримали і морально, і матеріально.
1924 року поет повернувся на батьківщину. Він мріяв про вільну й соборну Україну, гострим пером сатирика боровся проти імперських стереотипів «єдиної і неділимої», проти галасливих псевдопатріотів та всіх тих, хто дбав не про народ, а про свої власні інтереси.
2. Виразне читання вірша В. Самійленко «Патріоти».
3. Словникова робота.
Поступ — рух уперед, прогрес; річ — мова;
красно — красиво; балачка — розмова; голота — бідні;
вбожество — бідність, нужденність.
4. Обмін враженнями щодо прочитаного.
5. Слово вчителя.
Згадаймо, що комічне — це те, що викликає у нас сміх. Основні види комічного — гумор, сатира, сарказм.
Гумор — співчутливе, доброзичливе зображення смішних вад вдачі героя або недоліків громадського та побутового життя з метою виправлення, переборення.
Сатира — різке, глузливе висміювання негативних явищ суспільного життя або рис людського характеру.
Сарказм — різка, глумлива, в’їдлива, гнівна насмішка, сповнена гіркоти, презирства, й ненависті до об’єкта висміювання.
Комічне найчастіше використовується в таких жанрах, як гумореска, байка, сатира, епіграма, фарс, інтермедія, усмішка, комедія. Серед них — іронія (вживання слова в протилежному значенні), парадокс (сполучення несумісних понять), гротеск (свідоме перебільшення, контраст трагічного й комічного, де реальне в житті переплітається з фантастичним, страшне — з незвично смішним). Інколи як засіб комічного використовується антитеза — протиставлення явищ, предметів, характерів, яке служить для посилення змістового та емоційного звучання твору.
6. Інтерактивна вправа «Мозковий штурм».
— Виходячи з поданих відомостей, визначте головну думку вірша «Патріоти», використані в ньому вид комічного та засоби комічного.
Орієнтовні відповіді
1) Головна думка — осуд тих, хто лише говорить про благо батьківщини, але нічого не робить, не сприяє цьому; уславлення тих, хто без зайвого галасу готовий до самопожертви заради вітчизни, свого народу.
2) Вид комічного — сатира.
3) Засоби комічного: прихована іронія, антитеза (веселі собі розійшлись — а третій стояв зажурившись), фразеологізми (розломити по пунктах, вести роботу з язиками).
7. Самостійна практична робота.
— Визначте віршовий розмір і спосіб римування поезії «Патріоти».
(Тристопний амфібрахій, римування перехресне з жіночою та чоловічою римами.)
V. Закріплення знань, умінь та навичок
Завдання учням.
1. Поєднайте художні засоби з їх визначенням та підберіть аналогічні приклади.
2. Визначте, на чиєму боці автор, обґрунтуйте своє твердження за допомогою тексту.
VI. Підбиття підсумків уроку
Інтерактивна вправа «Мікрофон».
— Продовжіть речення.
«До гумору й сатири я ставлюся ...»
«Твір В. Самійленка «Патріоти» здався мені ...»
«Найсмішнішим у житті мені здається ...»
VII. Домашнє завдання
Навчитися виразно читати, аналізувати вірш В. Самійленка «Патріоти», висловлювати власні міркування про справжній патріотизм та роль гумору, сатири в житті людини.