Уроки з української літератури 9 клас

Виразне читання фрагментів драматичних творів. І. Котляревський “Наталка Полтавка“

Мета: удосконалювати навики виразного читання; вчити практично застосовувати знання з теорії літератури; розуміти зміст творів; розвивати вміння помічати художні деталі, емоційність сприйняття поезії; виховувати повагу до художнього слова.

Обладнання: ілюстрації до творів І. Котляревського, таблиця “Основи виразного читання“; фонозапис народних пісень з “Наталки Полтавки“.

Багато води утекло в море забуття; в протяг такого довгого часу тисячі п'єс спочивають вічним сном, забуті навіки, а “Наталку Полтавку“ вивчили напам'ять мало не всі слухачі...

Здавалось би й “Наталці“ пора спочить, а вона невгамовно лунає на сцені давно милими піснями і буде лунать довго, довго.

І. Карпенко-Карий

Хід уроку

І. Організація навчальної діяльності.

1. Характеристика Наталки Полтавки за планом.

2. Схематичне зображення рис характеру Наталки.

3. “Займи позицію“.

— Хто з персонажів твору вам найбільше сподобався і чому?

Чия життєва позиція у вирішенні конфлікту є для вас найбільш переконливою?

(Учням пропонується зайняти місце під однією з таблиць: “Життєва позиція Миколи“, “Життєва позиція Петра“, “Життєва позиція возного“, “Життєва позиція Макогоненка“ — та обгрунтувати свій вибір).

4. Робота за таблицею.


Основи виразного читання

Вимоги до читача

Темп — швидкість читання

Знати досконало текст

Пауза — тимчасова зупинка

Передати під час читання почуття

Емоційний темпоритм — темп, забарвлений певною емоцією

Читати виразно, дотримуючись логічних наголосів, психологічних пауз, відповідного темпу.

Логічний наголос — виділення головного слова з більшою силою наголосу

Правильно стояти використовуючи міміку, жести

Інтонація — тон і манера вимови, яка передає почуття людини

Спілкуватися з слухачами

5. Виразне читання в ролях сцен з “Наталки Полтавки“.

. Перша зустріч возного з Наталкою (ява II першої дії);

. діалог “А ви ж їй що?“, “ А вона ж вам що?“ (ява III першої дії);

. розмова Наталки з матір'ю (ява IV першої дії);

. зустріч Миколи і Петра (ява II другої дії);

. зустріч Наталки і Петра (ява X другої дії).

6. Прослуховування народних пісень з “Наталки Полтавки“.

7. Заключне слово вчителя.

. Драма Котляревського стала гарним зразком для наслідування у плані індивідуалізації мови дійових осіб. Так, пройнята глибоким ліризмом і смутком мова Наталки часто нагадує інтонації народних пісень. Класичним прикладом є монолог героїні на початку твору:

“Петре! Петре! Де ти тепер? Може, де скитаєшся в нужді і горі і проклинаєш свою долю; проклинаєш Наталку, що через неї утеряв пристанище; а може ... забув, що я і живу на світі“. Мова Петра своєю образністю, внутрішньою ритмікою також близька до пісенної. За допомогою характерного канцелярського жаргону, щедро насиченого недоречно вжитими старослов'янізмами, драматург створює неповторну мовну характеристику чиновника. Особливо комічно звучить його захоплення вродою Наталки: “Когда би я іміл — теє-то як його — столью язиков, сколько артикулов в Статуті ілі сколько зап'ятих в Магдебурзі ком праві, то і сих не довліло би на восхваленіє ліпоти твоей!“

Котляревський, визначаючи жанр п'єси, не випадково назвав и оперою. Цей підзаголовок не стільки вказував на продовження традицій комічної опери, скільки засвідчував генетичний зв'язок твору з народною піснею, адже ж своїм сюжетом “Наталка Полтавка“ ніби опиралася на мотиви усної поезії про тяжку жіночу долю.

Драматург увів у текст своєї драми цілу низку народних пісень “Гомін, гомін по діброві“, “Та йшов козак з Дону“, “У сусіда хат; біла“, “Ой під вишнею, під черешнею“. На початку XIX ст. ці пісні часто співалися, і письменник міг їх записати з вуст виконавців. Такі ж пісні, як “Чого ж вода каламутна“, “Вітер віє горою“, “Сонце низенько“, “Дід рудий, баба руда“, запозичені драматургом безпосередньо з фольклорних джерел. Глибоке розуміння народної поезії допомогло Котляревському написати й власні пісні, мотивами й образністю дуже схожі на фольклорні твори. Це — “Видно шляхи полтавські“, “Ой я дівчина Полтавка“, “Віють вітри, віють буйні“, “Ой мати, мати“, “Чи я тобі, дочко, не добра желаю“. Своєю мелодійністю вони споріднені народними і не випадково вже після перших вистав п'єси стали співатися по всій Україні, а також в інших місцевостях, де жили українці

Драматургові добре прислужилася народна творчість. Пісні, обряди звичаї, повір'я, примовки, приказки, котрі він так щедро використав у п'єсі, не тільки чудові власною красою. Своєю образністю, мальовничістю, колоритністю, ліризмом вони передають поезію народного життя, його високу духовність. До того ж фольклорна образність органічно злилася з художніми пошуками автора і сприймається не як декоративний елемент, а як вияв і національної, і загальнолюдської стихії народного буття.

Якщо в комічній опері вокальні номери (серед них траплялися й українські народні мелодії) загалом виконували декоративну роль, то в “Наталці Полтавці“ пісні повністю підпорядковані авторському задумові, вони, зокрема, стали важливим прийомом психологічної характеристики дійових осіб. Прикладом може служити лірична пісня “Віють вітри“, створена Котляревським за взірцем народних мелодій. Щирий, зворушливий мотив, емоційний характер образності, мелодійність — усе допомагало рельєфнішому окресленню постаті головної героїні. Пісня є по суті поетичним монологом Наталки. З такою ж метою вжито й інші пісні, виконувані дівчиною.

Монолог Петра про поневіряння в наймах, про сподівання на щасливе одруження з коханою, скарга на бурлацьку долю завершується наймитською піснею “У сусіда хата біла“, котра також виконує функції ліричного монологу героя. Те ж можна сказати про пісні Терпилихи “Чи я тобі, дочко, не добра желаю“. Позначені патріотичними тенденціями пісні Миколи “Гомін, гомін по діброві“ і “Ворскло, річка невеличка“ також характеризують парубка, його прагнення вступити до Чорноморського козацького війська. Ці пісні розкривають душевні сподівання героя, його романтичні уявлення про запорожців.

Зовсім інший зміст і художнє забарвлення пісень возного та виборного. В своїй основі вони гумористичні, хоча іноді в них звучать і сатиричні нотки. Так, пісенне освідчення возного в коханні виконане у формі пародійних куплетів. Використовуючи характерні риси бурлескного дяківсько-бурсацького фольклору, письменник виразно окреслює образ канцеляриста старих часів. В уста юристи він вкладає відповідно трансформовану пісню Г. Сковороди “Всякому городу нрав і права“. Якщо в пісні мандрівного поета засуджується лад, оснований на хижацтві, брехні, корисливості, то возний, перерахувавши приклади соціальної несправедливості, робить зовсім інший висновок: “Хто ж єсть на світі, щоб був без гріха?..“

Як і деякі пісні Наталки (“Ой я дівчина Наталка“), Миколи (“Вітер віє горою“), жартівлива пісня виборного “Дід рудий“ витримана в танцювальному ритмі. Його друга пісня — “Ой під вишнею“ — також взята з народної поезії, своїм гумористичним змістом вона відтінює одну з думок п'єси — недоречність залицянь підстаркуватого чиновника до молодої, красивої дівчини.

Отже, життєвість драми Котляревського забезпечується ще й майстерністю освоєння ідейних і художніх багатств народної творчості. Не випадково І. Срезневський зазначив, що “Наталка Полтавка“ є не тільки одним із перших творів української драматургії, а й своєрідним збірником “пам'яток української народності“.

II. Підбиття підсумків.

III. Домашнє завдання.

Складіть усне висловлювання на тему: “Як виборювала власне щастя Наталка Полтавка?“