Формування предметних компетентностей на уроках літератури - Матюшкіна Т.П. 2021

Використання компетентнісно зорієнтованих завдань як засіб формування мовної культури особистості на уроках літератури

Яка головонька, така й розмовонька.

Який розум, така й балачка.

Хто ясно думає, той ясно говорить.

Народна мудрість

Якщо мова не є правильна, то вона не означає того, що має означати; коли ж вона не означає того, що має означати, то не буде зроблене те, що має бути зроблене; а тоді моральність i всяке мистецтво почнуть занепадати, справедливiсть зійде на манівці — і всі впадуть у стан безладного хаосу.

Конфуцій

Де багато слів, там панує бідність.

Ф. Бекон

Рідне слово — є саме тим духовним одягом, у який повинне вдягнутися всяке знання, щоб стати справжнім надбанням.

Д. Ушинський

Я не мав би права називатися вихователем, якби на кожному кроці не розкривав красу, поетичну силу, аромат, найтонкіші відтінки, музику слова, якби школярам не хотілося передати в слові найпотаємніше.

В. Сухомлинський

Проблема формування мовної й мовленнєвої культури особистості ніколи не втрачатиме свою актуальність для вчителя-словесника, адже його функціональні обов’язки й практична діяльність спрямовані на формування мовленнєвих умінь і навичок учнів. Цьому сприяють передовсім уроки рідної мови, української і зарубіжної літератур.

У ході реформування освіти в Україні, розбудови Нової української школи проблема культури мовлення набуває особливої ваги.

Розв’язання проблеми формування мовної культури особистості здійснюватиметься переважно у ході вивчення української мови і літератури, зарубіжної літератури за оновленими навчальними програмами.

Так, головна мета навчання української мови в школі полягає у формуванні компетентного мовця, національно свідомої, духовно багатої мовної особистості ...(Українська мова. 5-11 класи: навчальні програми, методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу в 2017-2018 навчальному році / Укладач О.Ю. Котусенко. — Харків: Вид-во «Ранок», 2017. — 112 с.)

Серед завдань вивчення української і зарубіжної літератур в основній школі:

- формування читацької та мовленнєвої культури;

- виховання любові до української мови і літератури як органічного складника світової культури, прагнення до збереження рідної мови, національних традицій і цінностей в умовах глобалізації світу...

Чому сьогодні проблема культури мовлення набула такої актуальності?

Здавна відомо, що мовлення людини — це своєрідна візитна картка, це свідчення рівня освіченості людини, її культури, а разом з тим, через сукупну мовленнєву практику мовців — це і показник культури суспільства, стану його моральності, духовності.

Що ж можна сказати про стан культури українського суспільства за цим показником? Сумно, але констатуємо наявність тривожних симптомів його духовного нездоров’я через словесний бруд, що заполонив мовлення наших співгромадян, мовленнєвий примітивізм, вульгарщину, які підтримуються засобами масової інформації...

Науковцями експериментально доведено, що грубе слово як негативний подразник діє кілька секунд, але реакція на нього триває декілька годин і навіть днів. Як наслідок — порушення нервової та серцево-судинної діяльності людини, її хвороба, а іноді й смерть.

Тому висока культура мовлення — це не інтелігентська забаганка, а життєва необхідність для духовного здоров’я народу.

Згадаємо основні ознаки культури мови:

1) змістовність (потрібно продумувати текст і основну думку висловлювання; розкривати їх повно; говорити й писати лише те, що добре відомо; не говорити й не писати зайвого; добирати матеріал, якого не вистачає);

2) правильність і чистота (дотримуватися норм літературної мови);

3) точність (добирати слова і будувати речення так, щоб найточніше передати зміст висловлювання);

4) логічність і послідовність (говорити і писати послідовно, забезпечувати смислові зв’язки між словами і реченнями в тексті; складати план виступу чи лекції; систематизувати дібраний матеріал; уникати логічних помилок);

5) багатство (використовувати різноманітні мовні засоби, уникати невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень);

6) доречність (ураховувати, кому адресовано висловлювання, як воно буде сприйняте при певних обставинах спілкування);

7) виразність і образність (добирати слова і будувати речення так, щоб якнайкраще, якнайточніше передати думку, бути оригінальним у висловлюванні і вміти впливати на співрозмовника).

Культура мовлення — передбачає дотримання мовних норм вимови, наголосу, слововживання і побудови висловів, точність, ясність, чистоту, логічну стрункість, багатство і доречність мовлення, а також дотримання правил мовленнєвого етикету.

Виділяють такі основні аспекти вияву культури мовлення:

- нормативність (дотримання усіх правил усного і писемного мовлення);

- адекватність (точність висловлювань, ясність і зрозумілість мовлення);

- естетичність (використання експресивно-стилістичних засобів мови, які роблять мовлення багатим і виразним);

- поліфункціональність (забезпечення застосування мови у різних сферах життєдіяльності).

До виділених комунікативних ознак можна додати й інші, що свідчать про високий рівень культури, бездоганність і зразковість мовлення, уміння використовувати дар слова з усією повнотою: достатність, стислість, чіткість, нестандартність, емоційність, різноманітність, внутрішня істинність, вагомість, щирість та ін.

Наприкінці XX ст. українські мовознавці, відчувши загрозу тотального розмивання норм української літературної мови, розпочали рішучу боротьбу проти наступу суржику. Б. Антоненко-Давидович, Є. Чак, О. Сербенська, С. Караванський, О. Пономарів, М. Лесюк у своїх працях подали практичні поради щодо правильного слововживання, розподіляючи їх за мовними рівнями та сферами функціонування, створили реєстри ненормативних слів і словосполучень і їх правильних відповідників.

Зрозуміло, що ці наукові напрацювання мали б стати надбанням кожного мовця, який дбає про підвищення особистої культури мовлення у ході наполегливої і самовідданої праці.

Роль школи у цій справі вкрай важлива. Сьогодні вмотивувати роботу над удосконаленням мовлення учня досить легко теоретично. Оскільки мовна характеристика — невід’ємна частина індивідуальної характеристики людини, віддзеркалення її загальної культури. Рівень мовної культури людини свідчить про її духовність чи бездуховність, інтелект чи невігластво, повно — чи меншовартість. Володіння культурою мовлення — важлива умова успіху у навчанні, праці, складова психології бізнесу. Високу культуру мовлення можна вважати найбільш надійною опорою та рекомендацією для фахового зростання.

Задля досягнення бажаного результату будемо радити читати художню літературу — джерело збагачення мовлення, записувати цікаві думки майстрів слова, вчити напам’ять афоризми, вірші. Адже в такий спосіб можна збагатити лексичний запас, пізнати красу і силу слова, його змістові тонкощі, набути досвіду образно-стилістичного слововживання. Так проникають у скарби мови, шліфують стиль, підвищують словесно-естетичний рівень.

Проте одного прочитання творів недостатньо. Вітчизняна методика викладання літератури містить чимало методів, прийомів, видів і форм навчальної діяльності, використання яких сприятиме формуванню культури мовлення учня.

Учитель літератури, готуючись до уроку завжди ставить перед собою запитання: Як активізувати творчу уяву учнів й навчити їх передавати свої думки у словесній формі? Як спонукати їх до образного мислення й мовлення?

Відомо, що літературний матеріал збагачує лексичний запас учнів, надає зразки правильного граматико-синтаксичного вживання слів і речень. Робота з цим матеріалом сприяє формуванню мовленнєвих компетенцій. Під час переказу змісту твору, бесід, дискусій, виконання різного типу завдань учні вчаться переконливо доводити думки, точно передавати враження та почуття від прочитаного. Учитель-словесник, аналізуючи переказ або твір, оцінює глибину літературних знань, уміння мислити й відчувати. Водночас, учитель оцінює й уміння грамотно оформити свою думку в усній чи писемній формі.

Саме на уроках літератури створюються виняткові можливості для мовленнєвої практики, для оволодіння різними видами та жанрами мовленнєвих висловлювань, у тому числі й творчих.

Від учителя, від дібраних ним методів і прийомів та їх ефективного застосування на уроці залежить результативність роботи з розвитку мовних та мовленнєвих умінь і навичок, наявність яких є індикатором сформованості предметних компетенцій. До зазначеної проблеми в різні часи зверталися відомі вчені в галузі методики викладання літератури. Серед них: В. Стоюнін, Ц.Балталон, В. Острогорський, В. Шереметьєвський, М. Рибнікова, В. Голубков, П. Шевченко та інші.

Вагомий внесок у рішення проблеми розвитку мовлення зробили й психологи С. Рубінштейн, Л. Виговський, Н. Жинкін.

Учені акцентували увагу на необхідності спеціальних вправ, мовленнєвої практики, створення психологічних мовленнєвих ситуацій, підкреслювали важливість системи в роботі над розвитком мовлення. На їхню думку, систематична робота з вдосконалення та збагачення мовлення учнів, постійна увага до формування мовленнєвих навичок мають стимулювати школярів уважніше, серйозніше ставитися до слова, до літератури, частіше замислюватися над власною мовою, над мовою оточуючих. Так, наприклад,

М. Рибнікова підкреслювала, що необхідно «виховувати в учнів свідоме ставлення до самого слова, як до серйозного показника внутрішнього життя, пробуджувати критичне ставлення до того чи іншого слова чи терміна, що вживається» [8, с.206].

Методисти Н. Колокольцев, Т. Ладиженська, , В. Коровіна, Т. Зепалова, Т.Квятковський, І. Морозова, С. Леонов та інші зазначали, що розвиток мовлення учнів — це система роботи, спрямована на розвиток умінь та навичок учнів усно й письмово передавати чужі думки та будувати власні висловлювання. Обидві форми цієї роботи тісно взаємопов’язані. Невміння писати веде, зазвичай, до хаотичності усних висловлювань. Водночас, невміння слухати і переказувати, робити примітки та складати план негативно впливає на письмове викладання учнем своїх думок.

Згідно з рекомендаціями науковців робота з розвитку мовлення учнів усіх класів у процесі вивчення літератури сьогодні ведеться комплексно за такими напрямками:

- словниково-фразеологічна робота, що націлена на збагачення лексичного запасу учнів та активізацію його використання у мовленнєвій практиці;

- навчання зв’язного монологічного мовлення у різноманітних жанрах усних та письмових висловлювань;

- навчання грамотного діалогічного мовлення;

- забезпечення виразності, емоційності, образності мови.

Вимоги, що висуваються до усного й писемного мовлення, єдині: відповідність мовленнєвим нормам; змістовність; точність; ясність; логічність; доказовість; емоційність; переконливість; виразність.

Існують певні відмінності в роботі з розвитку мовлення на уроках мови і літератури. На уроках літератури учні не оволодівають граматичними нормами мови, а вчаться висловлювати свої думки і почуття завдяки опануванню законами мистецтво слова.

Специфіка роботи з розвитку мовлення на уроках літератури обумовлена правилами, яких варто дотримуватися під час удосконалення мовленнєвої культури учнів:

Отже, до всієї роботи з формування культури мовлення висуваються такі вимоги:

- активізація мовленнєвої діяльності учнів із залученням різноманітної лексики та фразеології, образних засобів мови залежно від теми висловлювання;

- відповідність запропонованих видів роботи з РМ учнів їхнім віковим та психологічним особливостям, рівню розвитку;

- врахування ідейно-художньої своєрідності літературного твору, під час вивчення якого ведеться робота з РМ;

- спрямованість на поглиблене читання літературного твору, розширення знань з літератури.

Враховуючи важливість проблеми, відомий український науковець Мірошниченко Л.Ф. починає розділ свого підручника «Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах» (К.: Вища школа, 2007. — 415 с.) «Розвиток мовлення учнів в системі літературної освіти» словами Плутарха: «сила мови полягає в умінні виразити багато в небагатьох словах», утверджуючи думку про те, що мовна культура людини визнана пріоритетною складовою її загальної культури [4, с.390].

Науковець указує на специфіку ЗЛ як шкільного предмета, вивчення якого здійснюється у перекладах українською мовою. Це дає змогу учням опанувати саме нормативну літературну мову, звільняючись від суржику, арго, діалектизмів, тощо. Науковець наголошує, що саме на уроках ЗЛ відкриваються необмежені можливості розв’язання проблеми розвитку мовленнєвої діяльності учнів. Важливо лише, щоб учителі ЗЛ мали відповідну підготовку для розв’язання цієї проблеми.

Мірошниченко Л.Ф. у своєму підручнику подає класифікацію учнівських текстів художніх жанрів за Ю. Холодною, що дає вчителю предметне уявлення про жанрове розмаїття творчих робіт, що можуть бути пропонованими учням для виконання на уроках і вдома [4, с. 393].

Пам’ятаємо, що літературно-художній текст, який вивчається на уроках ЗЛ, є для учнів класичним зразком використання в писемному мовленні засобів художнього зображення. Читаючи та аналізуючи художні твори, учні вчаться писати тексти художніх жанрів, наслідуючи класиків світової літератури.

Розвиток усного й писемного мовлення на уроках ЗЛ повинен відбуватися постійно й системно для забезпечення всебічного розвитку особистості учня.

Джерелом тематики творів є фахові методичні посібники, періодичні видання, на сторінках яких вчителі-практики діляться своїм досвідом роботи з проведення, зокрема, й уроків РМ. До розвитку мовленнєвої культури спонукають і творчі завдання, що вимагають відповіді в усній чи писемній формі. Творчі вчителі-словесники продукують велику кількість різноманітних завдань, виконання яких сприяє удосконаленню усного й писемного мовлення учнів.

Владислав Мухін із Одеси в часопису «Зарубіжна література» ділиться досвідом використання таких творчих завдань:

- виділити метафори у віршах Б. Пастернака, написати власний вірш з використанням цих метафор;

- доповнити авторські характеристики позитивних героїв твору

- Ч. Діккенса «Пригоди Олівера Твіста»;

- придумати свою версію фіналу історії про Майстра і Маргариту;

- уявити, як би змінився хід подій у творі, якщо б у ролі героя опинився сам автор;

- поміркувати, як би склалося життя Жульєна Сореля, якби він не вистрілив у п. де Реналь?

Світлана Бусел, учитель із Волинської області, знайомить із такими нестандартними видами роботи з розвитку писемного мовлення:

- скласти запитання для вікторини за твором, біографією автора для кросвордів, інтелектуальних ігор «Що? Де? Коли?», «Щасливий випадок, «Брейн-ринг» тощо;

- «нагородити» епітетами, порівняннями героїв літературного твору;

- дати свої назви розділам твору;

- дібрати епіграф до твору та аргументувати свій вибір;

- скласти коментарі до кадрів «діафільму»;

- скласти словничок афоризмів певного автора;

- виправити помилки деформованого тексту художнього твору;

- розповісти про свої вчинки, пригоди, думки й переживання в ролі персонажа літературного твору;

- пофантазувати про дитинство та юність героя-дорослого або ж про майбутнє персонажа-дитини;

- написати лист до літературного персонажа або ж від його імені;

- скласти афішу спектаклю за драматичним твором, що вивчався;

- розповісти про ще одну пригоду літературного персонажа, придуману учнем;

- написати про життєвий і творчий шлях письменника від його імені;

- придумати виступ від імені літературного персонажа перед класом;

- написати передмову до твору, що вивчався;

- інсценізувати окремі епізоди прозового твору;

- придумати монолог від імені образу-деталі;

- скласти сценарій для екранізації художнього твору;

- скласти римовану відповідь на запитання за твором, що вивчався;

- скласти перелік запитань для інтерв'ю з літературним героєм.

Ефективним засобом розв’язання проблеми РМ залишаються уроки-дискусії, що підтверджено й педагогічною практикою учителів-словесників. Зокрема, на цьому наполягає учитель із Тернопільщини Л. Сисюк (ВЛ. — 2007. — №11-12). На думку учителя, теми творчих робіт мають бути особистісно зорієнтованими («Чи потрібні сьогодні донкіхоти?»). Забезпечуючи інноваційний підхід до навчання літератури, учитель із Івано-Франківської області у рамках ОЗОНу запроваджує систему уроків РМ за стратегіями «гронування», «кубування», використання яких дає змогу розглянути літературне явище всебічно (ВЛ. — 2004. — №8). Учитель з Волинської області Надія Дудюк на уроках РЗМ використовує цікаві за змістом і формою завдання (скласти сенкан, рекламу за творами письменників, кросворди, інтерв’ю, «пірамідні» історії тощо).

Отже, уроки літератури мають ґрунтовне методичне забезпечення. Водночас, оволодіння технологією розвитку культури мовлення творчим учителем дає змогу значно удосконалити цю роботу і в такий спосіб розв’язати проблему формування мовної культури особистості.

Наведемо приклади компетентнісно зорієнтованих завдань, розв’язання яких сприятиме розвитку мовлення.

1. Чому ХІХ століття називають «золотою добою» світового художнього процесу?

2б.

(Доба класики, коли творили Стендаль і Бальзак, Флобер і Метерлінк, Діккенс і Вітмен, Ібсен і Толстой. «Вічні запитання», що порушували в своїх творах генії ХІХ століття залишаються актуальними й для нас. Пропоновані шляхи їх вирішення ставали предметом уважного дослідження літературознавців. Творчість класиків ставала підґрунтям для подальшого творчого розвитку їхніх послідовників — письменників різних країн світу)

2. Назвіть творчий метод, який з 20-их років ХІХ століття утверджується в Європі, його основні естетичні принципи та представників.

2б.

(Реалізм, естетичними принципами якого є: всебічність показу зовнішнього і внутрішнього світу людей, історизм у підході до явищ соціального життя, об’єктивне відтворення найістотніших сторін дійсності в світлі високих авторських ідеалів; показ типових характерів у типових обставинах, коли узагальнення та індивідуалізація нерозривно поєднані; життєва достовірність зображуваного, яка не виключає умовності; розмаїття художніх форм. Найвидатніші представники реалізму в літературі ХІХ століття — О. де Бальзак, Стендаль, Ч. Діккенс, Г. Флобер, Ф. Достоєвський, Л. Толстой, А. Чехов та інші)

3. У чому проявляється незвичайність постаті Жюльєна Сореля?

4б.

(У романі «Червоне і чорне » Стендаль створює узагальнений образ молодої «людини з народу», що сформувалася в певних історичних обставинах, але Жюльєн Сорель — постать не абстрактна, а живий, суперечливий, складний характер, в якому узагальнене поєднується з індивідуальним. Він прагне самореалізуватися, утвердитися в суспільстві, де панують зиск, цинізм, підступність і жорстокість. Прагнучи за будь-яку ціну зробити кар’єру, досягти успіху, постає перед моральним вибором: чи задовольнити честолюбство за рахунок інтриг і лицемірства, чи діяти відверто й чесно, щиро кохати й радіти життю. Уже ступивши на хибну стезю, що призвела до трагедії, він зумів відкрити для себе справжні цінності й віддати перевагу щирості й самовідданості. Отже, незвичайність постаті Жюльєна Сореля полягає в умінні протиставити світові, в якому панував грошовий інтерес, свої розум, силу волі, мужність, гідність й одержати перемогу над самим собою, подолавши надмірне честолюбство й гординю).

Наведемо приклад використання відкритих тестів під час вивчення твору Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять...» в 7 класі на уроках української літератури. Тести складені за повним текстом твору (Стельмах М. Гуси-лебеді летять. Повість. — К.: Дніпро, 1979. — 147 с.). Завдання підготовлені для проведення бесіди за прочитаним, аналізу тексту художнього твору, тематичної атестації. Мета: перевірити рівень знання і розуміння ідейно-тематичного змісту, системи образів, оригінальності стилю, мовного багатства твору (предметні компетенції), а також — рівень сформованості ключових компетенцій (набуття учнями життєвого досвіду, засвоєння моральних цінностей). Учні мають продемонструвати:

- знання й розуміння змісту художнього твору;

- аналітичні уміння (розкривати тему, головну думку, специфіку композиції, жанрові особливості, систему образів — Михайлика-оповідача, селян, української родини (батька, матері, дідуся, бабусі), друзів Михайлика, символічне значення образів гусей-лебедів., робити самостійні висновки);

- розуміти й відчувати красу й багатство української мови.

1. Поясніть, як ви розумієте слова дідуся Дем’яна: «От i принесли нам лебеді на крилах життя».

2. Прочитайте уривок із повісті М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять...»:

«Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Вони летять нижче розпатланих, обвислих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів. Дід говорить, що так співають лебедині крила. Я придивляюсь до їхнього маяння, прислухаюсь до їхнього співу, i мені теж хочеться полетіти за лебедями, тому й підіймаю руки, наче крила. I радість, i смуток, i срібний передзвін огортають та й огортають мене своїм снуванням». Чи доводилось вам спостерігати за польотом лебединої зграї? Які почуття ви переживали, про що думали? Чи схоже це на дитячі переживання Михайлика?

3. Прочитайте уривок із твору М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять...»: «Але я не хочу, щоб вони одлітали від нас. От коли б якимсь дивом послухали мене: зробили круг над селом i знову пролетіли над нашою хатою. Аби я був чародієм, то хіба не повернув би їх? Сказав би таке таємниче слово! Я замислююсь над ним, а навколо мене починає кружляти видіння казки, її нерозгадані дороги, дрімучі праліси i ті гуси-лебедята, що на своїх крилах виносять з біди малого хлопця». Якби ви були чародієм, яке б чудо ви сотворили? У яку казку захотіли б потрапити?

4. Назвіть зображувально-виражальний засіб, використаний у поданому уривку із твору М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять.», поясніть його роль у тексті.

«А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимим смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипка».

5. Прочитайте уривок. «Тепер уже я дивуюся, бо знаю, що стельмахи є в кожному селі: і в Кусеківцях, і в Літинці, і в Зінов'єнцях, і у Вербці, і в Березці, і в Майданах, і в Руднях, і в Гутах, і в отих Тесах, що стрічають і випроводжають вас виводками дрібноти, бо тут сім'я не вважається сім'єю, коли в ній немає шестеро дітей. А через те що тут у родинах водиться не тільки по шестеро, а й по шістнадцятеро дітей, то в нас ще й досі Теси називають Китаєм». Чому, на вашу думку, село Теси називали Китаєм?

6. Про які родинні традиції розповідає автор, згадуючи своє дитинство? Чи актуальними є ці традиції для сучасних сімей?

7. Яким було життя діда та баби Михайлика? Про кого вони найбільше турбувалися?

8. Яку головну життєву науку передав дід Михайлику?

9. Розкажіть про Петра Шевчика. Яким було його дитинство?

10. Як ставиться Михайлик до природи? Чи любите ви природу? Чи доводилося вам чути гомін «душі лісу»? Як ви поводитеся на природі, чи вмієте читати книгу природи?

11. Якими були зимові забави сільських дітей? Доведіть, що Михайлик був кмітливим, винахідливим, і, водночас — витривалим.

12. За що дід називав Михайлика «одчайдухом»? Як лікували в селі дітей?

13. Які крилаті народні вислови щодо браку розуму пригадує оповідач? І де можна було набратись розуму, на думку матері Михайлика? Чи погоджуєтесь ви із відомим висловом: «Народ скаже, як зав’яже»?

14. Прочитайте слова Михайлика: «Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусевї, пасу нашу вреднючу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі i не вважаю себе ледащом». Чи любите ви допомагати дорослим, чи вважаєте себе працелюбами? Чи важлива для людини ця чеснота?

15. Яку «слабість»/«дурість» мав Михайлик? Як би ви назвали його головне захоплення, і які пригоди з ним пов’язані?

16. За який вчинок Михайлик отримав від матері не очікувану догану, а подяку? Як цей вчинок характеризує Михайлика?

17. Прочитайте і прокоментуйте уривок із твору. «В її устах і душі «насіння» було святим словом. I хоч не раз вона нарікала на свою мужицьку долю з її вічними супутниками — нестатками й злиднями, проте нічого так не любила, як землю. Мати вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила на долю всякого: і роботящого, і ледащого». Якою була мати Михайлика?

18. Дайте характеристику дідусеві Дем’яну за поданим уривком із твору.

«Серед майстрового люду найбільшої слави зажив мій дід Дем'ян, якого знав увесь повіт. Чого тільки не вмів мій дідусь! Треба десь зробити січкарню, драча, крупорушку чи керата, — співаючи, зробить, дайте тільки заліза, дерева і ввечері добру чарку монопольки. А хочете вітряка, то й вітряка вибудує під самі хмари; у кузні вкує сокиру, у стельмашні злагодить воза й сани, ще й дерев'яні квіти розкидає по них... Залізо й дерево аж співали в діда, поки сила не повиходила з його рук. Міг чоловік нехитрим інструментом вирізати і просту людину, і святого. Сусіди не раз, сміючись, згадували, як на замовлення він робив нашому панові фігури апостолів Петра й Павла. Вони виходили з дерева не пісними святенниками, а могутніми молодоокими бороданями, яким приємно було тримати в руках і книгу, і ключі від раю». Яку роль у житті Михайлика зіграли його рідні?

19. Визначте, кому з персонажів твору належать слова: «Хмари йдуть на нас, громи обвалюються над нами, блискавки падають перед нами i за нами, а ми собі оремо та й оремо поле»? Поясніть, як ви розумієте цей вислів.

20. Поясніть, як ви розумієте народну приказку, наведену у творі, — «Сто друзів — це мало, один ворог — це багато!..». Який персонаж із твору допоміг вам збагнути її зміст?

21. Кого Михайлик уважав «правдивим і добрим чоловіком», до якого йшов за порадою й допомогою?

22. Якої важливої життєвої мудрості навчився Михайлик у дядька Миколи?

23. Про кого ці слова із тексту: «Клята гонитва за багатством навчила їх не берегти ні себе, ні дїтей своїх, ні худобу, ні слова, яке, де треба й не треба, хитрувало, криводушничало і прибіднювалось»? Чи актуальною залишається проблема збагачення?

24. Якими автор змальовує у творі людей праці — селян? Як ви розумієте поняття «скарби людського духу»? Хто із персонажів твору «володів» цими «скарбами»? Чи маєте ви рідних у селі? Чи схожі вони на персонажів твору Михайла Стельмаха? Чи підтримуєте ви думку про те, що своєю працелюбністю людина торує шлях до успіху?

25. Прочитайте уривок із тексту: «Я й досі пам'ятаю того, хто пожалів її материнству, її дитині скибку насущного хліба...Це був багатий і богомільний чоловік, через руки якого проходили голодом пригнані катеринки, петрики, золоті імперіали і срібні карбованці з великими головами дрібного царя. Я й досі пам'ятаю опасисту постать цього дукача. Він мав святовиду голову й бороду, в нього завжди добре родили поля, луги, лісові загороди — і тільки під перелогом лежала одна душа. Лише тому, що він уже помер, не називаю його імені... Чия характеристика у ньому подана? Як ви розумієте слова «...голодом пригнані катеринки, петрики, золоті імперіали.». Доведіть протирічність характеристики персонажа. Я ви ставитесь до таких людей? Чи зустрічаються такі люди сьогодні?

26. Кому належать слова: «Бо так чогось хочеться гарного в світі і для себе, і для людей»? Чи можна сказати про духовну спорідненість образів Михайлика і цього персонажу?

27. Прочитайте уривок із тексту твору. Про яку пригоду йдеться? Як цей випадок характеризує Михайлика?

«А була ж у мене одна пригода, про яку й досі нікому не казав. Перед зеленими святами довелося мені повести Обмінну на ніч у ліси. Знаючи норов нашої шкапи, я дуже спасався, щоб вона кудись не забрела в спаш або не прибилась у чиюсь загороду. Тоді хтось займе її — і шукай вітра в полі. Тому я домудрувався зробити ось так: довгий вуздечковий повід прив'язав собі до ноги, насунув картуза на вуха й ліг спати. Обмінна попасається, потроху тягне мене за собою, а я то прокидаюсь, то знов засинаю. I треба ж було, щоб вона світанням чогось схарапудилась і гайнула в туман, волочучи мене по землі. Поки я, вдарившись об кілька пеньків, скочив на ноги, з моїх очей, як з коминів, розліталися іскри й підпалювали дерева. Напевне, тільки туман і роса врятували їх від пожежі. Днів зо два тоді гуділи жорна в моїй голові, але я тримався, як і належало хлопцеві...».

28. Яке враження справила на вас дівчина Люба? Чи хотіли ви б мати таку подругу (друга)?

29. Яким був батько Михайлика?

30. Прочитайте уривок із твору.

«Привівши коняку в ліс, я думав ще назбирати грибів, але, допавшись до книги, забувся і про гриби, і про коняку, і про ліс. Я не стямився, коли роса, а далі й вечір упали на діброви. Душа моя сміялася і летіла на Запоріжжя до славного козацтва». Яка книга так захопила Михайлика? Яку роль у житті Михайлика відігравали книги? Чи вважаєте ви, що книга виплекала його душу?

31. Хто привів Михайлика до школи, як він ставився до навчання? Як із його навчанням пов’язані слова батька: «Тепер такий час, що не чоботи головне.

— А що?

— Тепер головне — свіжа сорочка і чиста совість, — посміхнувся батько...». А що сьогодні, на вашу думку, є головним для навчання й життя?

32. Чому для мешканців села театр у школі став великою подією? Чи здивувала вас ціна квитка на театральну виставу? Які мрії й бажання після перегляду спектаклю виникли в душі Михайлика? Чи любите ви театр? Чи має майбутнє театральне мистецтво в епоху комп’ютерної техніки?

33. Уявіть себе персонажем твору М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять...» (чи Михайликом, чи Любою) і напишіть твір від імені одного з героїв за поданим початком: «А лебеді летять... над моїм дитинством... над моїм життям!..»