Всі публікації щодо письменника:

Професійний довідник учителя літератури - 2012 рік

НАУКОВІ ОСНОВИ ВИКЛАДАННЯ ЛІТЕРАТУРИ В ШКОЛІ

2.1. Загальне поняття про дидактику та основні дидактичні принципи в навчанні літератури

Дидактика (грецьк. didaktikus — навчаю) — галузь педагогіки, що розробляє теорію навчання й освіти. Це педагогічна теорія, яка дає наукове обґрунтування змісту, методів і організаційних форм навчання.

Основними категоріями дидактики є: навчання, освіта, викладання, учіння, знання, уміння, навички, закономірності, принципи, форми, методи навчання.

Навчання — процес взаємодії вчителя та учня, у результаті якого учень засвоює знання, набуває вмінь і навичок.

Об’єктом дидактики є навчання як особливий вид діяльності, спрямований на передавання юним поколінням соціального досвіду, його опанування й творче використання. Надбанням учня стає та частина світової культури, яка є складовою змісту освіти.

Освіта — процес опанування систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних сил (мислення, уяви, пам’яті тощо) та результат цього процесу — досягнення певного рівня освіченості.

Викладання — організація й управління вчителем пізнавальною діяльністю учнів, у результаті чого відбувається розвиток і виховання школярів.

Учіння — власна навчальна діяльність учня.

Знання — факти, відомості, наукові теорії, закони, поняття, системно закріплені у свідомості людини.

Дидактика виділяє такі види знань:

¾ основні терміни й поняття (забезпечують розуміння, тлумачення, сприйняття наукових положень);

¾ факти щоденної дійсності й наукові факти (допомагають пізнанню законів будь-якої науки, формуванню переконань, формулюванню, обстоюванню ідей; основні закони науки; розкривають зв’язки і відношення між різними об’єктами та явищами дійсності);

¾ теорії (містять систему наукових знань про певну сукупність об’єктів, про методи пояснення та передбачення явищ конкретної предметної галузі);

¾ знання про способи діяльності (вони є сукупністю методів, набуття і накопичення знань);

¾ оцінні знання (відомості про норми ставлення до різних явищ життя).

Уміння — здатність свідомо діяти на підставі засвоєних знань.

Навички — автоматизовані, звичні, безпомилково виконувані дії (доведені до автоматизму вміння).

Принципи дидактики (принципи навчання) — це певна система основних дидактичних вимог до навчання, дотримання яких забезпечує його ефективність.

Курс літератури в загальноосвітній школі базується на таких загальних принципах навчання, як науковість, систематичність і послідовність, доступність та дохідливість викладання, зв’язок із життям, активність і свідомість, наочність, демократизація, диференціація навчального процесу, оптимізація навчально-виховного процесу тощо.

Принципи дидактики

Принцип

Умови реалізації принципу

Науковість

Добір та викладання навчального матеріалу з урахуванням останніх досягнень науки;

наукова організація та проведення навчальних заходів, використання наукових технологій;

розкриття причиново-наслідкових зв'язків явищ, що вивчаються, тісних зв'язків навчального матеріалу з життям;

неухильне впровадження в навчальний процес наказів, настанов, порад та інструкцій МОНМСУ;

застосування наукових, методологічних та методичних засад для оцінювання ефективності дидактичного процесу

Систематичність

і послідовність

Наприкінці вивчення розділу чи курсу обов'язково проводити уроки

узагальнення та систематизації знань; контролювати якість опанування учнями системи знань, умінь і навичок з кожного розділу і з усієї програми;

не допускати порушення системи як у змісті, так і в засобах навчання

Доступність

і дохідливість викладання

Забезпечення добору, групування й вивчення навчального матеріалу

з урахуванням специфіки та вимог навчальної програми;

дотримання правил послідовності: від простого до складного, від нижчого до вищого, від відомого до невідомого, від легкого до важкого; поступового нарощування складності теоретичного і практичного матеріалу;

урахування розумових, емоційно-вольових і фізичних можливостей учнів та наукових вимог до організації навчально-виховного процесу; знань, практичних навичок і вмінь учнів; фактора часу;

організації змагань за досягнення високих результатів у навчальному процесі; надання індивідуальної допомоги учням, які мають певні проблеми в навчанні;

застосування сучасної комп'ютерної техніки для поглиблення пізнавальних та розумових здібностей учнів

Свідомість і активність

Створення в учнів позитивного уявлення про процес здобуття знань;

вироблення мотивації учіння;

використання отриманих знань, умінь та навичок у практичній діяльності;

спонукання учнів до правильного оцінювання власної діяльності, учинків, виховання в них звички до самоаналізу й самоконтролю та потреби самовдосконалення;

створення під час навчання проблемних ситуацій, які потребують самостійних, творчих і активних дій, та залучення учнів до їх розв'язання;

використання діалогічних методів навчання, які формують і розвивають самостійність, творчість і активність учнів;

стимулювання колективних форм роботи, взаємодії учнів у процесі навчання; організація навчання в умовах змагання, стимулювання активності та творчості;

уміння педагога відчувати психічний стан учнів

Зв'язок із життям

Використання на уроках життєвого досвіду учнів, розкриття практичної значущості знань, застосування їх у практичній діяльності

Наочність

Залучення всіх органів чуття учня до сприймання

Демократизація

Організація навчально-виховного процесу залежно від розвитку дитини та використання ефективних форм впливу на неї

Диференціація

навчального

процесу

Дозування навчального матеріалу з урахуванням індивідуальних психологічних особливостей учнів, їх рівня розвитку, здібностей, інтересів

Оптимізація навчально-виховного процесу

Досягнення учнями високого рівня знань, умінь та навичок, розвитку їх психологічних, інтелектуальних функцій, удосконалення способів та шляхів навчально-пізнавальної діяльності за допомогою вчителя. Добір найоптимальніших форм і методів роботи (учитель повинен знати особливості, переваги та недоліки різних форм, методів та засобів навчання, продумувати зміст, співвідношення етапів уроку, обраних видів діяльності)

Звісно, дидактичні принципи тісно пов’язані та зумовлюють один одного. Учитель має керуватися всіма принципами, щоб забезпечити ефективність процесу навчання та досягнення його загальної мети.

2.2. Мета і функції навчання літератури

Мета вивчення літератури — залучити школярів до скарбниці української та світової літератур, а через неї — до фундаментальних цінностей культури у взаємодії їх конкретно-історичних, національних та загальнолюдських значень.

Організація навчального процесу передусім пов’язана з чітким визначенням його мети та усвідомленням і прийняттям її учнями.

У процесі навчання загалом і під час проведення кожного навчального заняття реалізується мета, що складається із трьох частин:

¾ навчальна: опанування знань, умінь, навичок;

¾ розвивальна: розвиток інтелектуальної, емоційно-вольової, діяльнісно-поведінкової сфери особистості;

¾ виховна: формування наукового світогляду, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури тощо. Загальний прийом конкретизації мети — використання дієслів, які вказують на конкретну дію: аналізувати, синтезувати, інтерпретувати, оцінювати, розуміти, перетворювати, застосовувати, висловлювати, створювати тощо.

Найвідомішою є класифікація мети пізнавальної діяльності, запропонована американським ученим Б. Блумом, яку використовують під час планування навчання й оцінки його результатів (а також під час планування занять для розвитку критичного мислення, про що йтиметься пізніше):

Основні категорії навчальної мети

Приклади узагальнених типів навчальної мети

1. Знання

Запам'ятовування і відтворення вивченого матеріалу від конкретних фактів до цілісних теорій

Учень запам'ятовує і відтворює:

¾ терміни, що використовуються;

¾ конкретні факти;

¾ методи і процедури;

¾ основні поняття;

❖ правила і принципи

2. Розуміння

Показником розуміння може бути:

¾ перетворення (транслювання) матеріалу з однієї форми вираження в іншу (наприклад, зі словесної в математичну);

¾ інтерпретація матеріалу учнем (пояснення, короткий виклад);

¾ передбачення подальшого розвитку явищ, подій, наслідків чи результатів

Учень:

¾ розуміє факти, правила, принципи;

¾ інтерпретує словесний матеріал, схеми, графіки, діаграми;

¾ перетворює словесний матеріал в математичні вирази;

¾ приблизно описує майбутні наслідки, які витікають з наявних даних

3. Застосування

¾ Уміння використовувати вивчений матеріал у конкретних умовах і нових ситуаціях;

¾ застосування правил, методів, понять, законів, принципів, теорій

Учень:

¾ використовує поняття і принципи в нових ситуаціях;

¾ застосовує закони і теорії в конкретних практичних ситуаціях;

¾ демонструє правильне застосування методу чи процедури

4. Аналіз

¾ Уміння поділити матеріал на складові частини так, щоб чітко проявилася його структура;

¾ знаходження частин цілого, виявлення взаємозв'язків між ними, усвідомлення принципів організації цілого;

¾ усвідомлення як змісту навчального матеріалу, так і його внутрішньої будови

Учень:

¾ виділяє приховані припущення;

¾ бачить помилки і недоліки в логіці міркувань;

¾ розмежовує факти і наслідки;

¾ оцінює значущість даних

5. Синтез

¾ Уміння комбінувати елементи так, щоб одержати нове ціле: повідомлення (виступ, доповідь), план дій, схеми, які впорядковують наявні дані;

¾ діяльність творчого характеру з акцентом на створення нових структур

Учень:

¾ пише невеликий твір;

¾ пропонує план проведення експерименту;

¾ використовує знання з різних галузей, щоб скласти план розв'язання проблеми

6. Оцінювання

Уміння оцінювати значення того чи іншого матеріалу (твердження, художнього твору, дослідницьких даних). В основі судження учня мають бути чіткі критерії: внутрішні (структурні, логічні) чи зовнішні (відповідність поставленій меті). Критерії можуть визначати самі учні чи їх пропонує вчитель

Учень оцінює:

¾ оцінює логіку побудови матеріалу письмово;

¾ відповідність висновків наявним даним;

¾ значущість того чи іншого продукту діяльності, використовуючи зовнішні критерії

2.3. Сутність знань, умінь та навичок, що формуються в учнів

Основні вимоги до знань і вмінь учнів

Клас

Учні повинні

знати:

уміти:

5

¾ назви вивчених творів та їх авторів;

¾ основні події та героїв вивчених творів;

¾ передбачені

програмою поняття теорії

літератури;

¾ тексти,

рекомендовані для вивчення напам'ять

¾ вдумливо, виразно читати художні тексти, використовуючи паузи та логічні наголоси;

¾ розуміти текст прочитаного;

¾ переказувати (усно та письмово), докладно, вибірково і стисло невеликі за обсягом епічні твори або фрагменти з них;

¾ вирізняти епізоди у вивчених творах;

¾ установлювати зв'язки між подіями твору;

¾ характеризувати героїв твору на основі їх учинків;

¾ знаходити в тексті зображувальні та виразні засоби мови, пояснювати їх художню роль;

¾ складати простий план вивченого твору;

¾ давати розгорнуту усну та письмову відповідь за змістом кількох епізодів або розділів твору;

¾ складати усний і письмовий твір про літературного

¾ героя, відгук про самостійно прочитаний твір, твір мистецтва

6

¾ назви вивчених творів та їх авторів;

¾ головних героїв,

¾ основні події, їх послідовність і зв'язок

у вивчених творах;

¾ зміст (сюжет, основні

образи) та ідею вивчених творів;

¾ передбачені програмою поняття з теорії

¾ літератури;

¾ тексти, рекомендовані

для вивчення напам'ять

¾ вдумливо, виразно читати художні тексти, використовуючи граматичні та логічні паузи, логічні наголоси, розуміючи зміст прочитаного;

¾ переказувати (усно та письмово), докладно, вибірково і стисло невеликі за обсягом епічні твори або фрагменти з них, зокрема з елементами опису (пейзажу, інтер'єру, портрета);

¾ виділяти у творі ключові епізоди та встановлювати зв'язки між ними;

¾ характеризувати і порівнювати героїв твору, їх чесноти, цінності та почуття;

¾ знаходити в тексті зображувальні та виражальні засоби мови, з'ясовувати їх роль;

¾ складати план (складний) характеристики образу героя, твору-роздуму про героя;

¾ складати (усно, письмово) твір-роздум про героя

7

¾ назви і зміст ви

¾ вчених творів та їх авторів;

¾ сюжет і героїв вивчених творів;

¾ особливості композиції вивчених творів;

¾ передбачені програмою поняття теорії

¾ літератури;

¾ тексти, передбачені для вивчення

напам'ять

¾ вдумливо, виразно читати художні тексти, використовуючи психологічні, граматичні, логічні та логіко-граматичні паузи, логічні наголоси, розуміти зміст прочитаного;

¾ розрізняти й оцінювати риси літературних героїв, висловлюючи власну думку про них;

¾ давати (усно, письмово) повну розгорнуту відповідь на поставлені запитання;

¾ визначати ідейно-художню роль елементів сюжету (експозиції, зав'язки, кульмінації, розв'язки) та тропів у творі;

¾ характеризувати та порівнювати тематику і проблематику, сюжет і героїв різних творів;

¾ складати складний план порівняльної характеристики образів художнього твору, твору-роздуму над проблемами твору;

¾ складати (усно, письмово) твір-роздум над проблемами художнього твору

8

¾ назви вивчених творів та їх авторів;

¾ сюжет, героїв та особливості композиції вивчених творів;

¾ географічні та часові координати розвитку світової літератури (у межах вивченого);

¾ передбачені програмою поняття теорії літератури;

¾ характерні особливості епічних, ліро-епічних та драматичних творів;

¾ тексти, рекомендовані для вивчення напам'ять

¾ визначати ідейно-художню роль елементів сюжету, композиції, авторської характеристики, учинків, портрета героя, пейзажу у творі, що вивчається;

¾ характеризувати героя твору, порівнювати героїв одного або різних творів;

¾ розрізняти, оцінювати й обговорювати конфлікти і чинники духовного життя літературних героїв;

¾ давати повну (усну, письмову) відповідь на запитання;

¾ складати план власного усного та письмового висловлювання;

¾ давати (усно, письмово) відгук про самостійно

¾ прочитані літературні твори, твори інших видів мистецтва;

¾ складати (усно, письмово) твір-роздум про художній твір;

¾ користуватися словниками, довідниковим апаратом підручників, хрестоматій, прочитаних книг

9

¾ найважливіші відомості про історико-

¾ культурну добу;

¾ основні літературні

¾ напрями і течії;

¾ окремі відомості про життя та творчість письменників;

¾ сюжет, особливості

композиції, системи образів вивчених

¾ творів;

¾ жанрові особливості

прочитаних творів;

¾ передбачені програмою поняття з теорії літератури;

¾ тексти, рекомендовані для вивчення напам'ять

¾ вдумливо читати й критично аналізувати програмові твори;

¾ визначати основну проблематику, сюжет, композицію, систему образів і виражально-зображувальнізасоби мови у творі;

¾ оцінювати, обговорювати і порівнювати чинники (цінності, ідеали, стани) духовного життя і вчинківлітературних героїв;

¾ аналізувати художні твори в єдності змісту і форми;

¾ мотивувати свою оцінку прочитаних творів;

¾ складати план власного усного чи письмового висловлювання;

¾ створювати усні й письмові роботи, різні за обсягом, характером і жанром;

¾ складати план та тези літературно-критичних статей;

¾ готувати доповідь чи реферат на літературну тему (за одним джерелом)

10-11

¾ найважливіші відомості про історико-

культурну добу;

¾ основні літературні

¾ напрями і течії;

¾ головні етапи життє-

вого і творчого шляху

письменників;

¾ сюжет, особливості

композиції, системи

образів вивчених творів;

¾ основні чинники,

проблеми духовного

життя героїв;

¾ естетичне, загально

людське і конкретно-

історичне значення

вивчених творів;

¾ жанрові особливості

прочитаних творів;

¾ характерні особли-

¾ вості індивідуального

стилю письменника;

¾ основні ознаки

теоретичних понять,

представлених

програмою;

¾ тексти, рекомендо-

¾ вані для вивчення

¾ напам'ять

¾ вдумливо читати й критично аналізувати програмові твори;

¾ визначати основну проблематику, сюжет, композицію, систему образів і виражально-зображувальні засоби мови;

¾ розгорнуто пояснювати й обговорювати внутрішній світ героя в єдності його світоглядних та ціннісних чинників;

¾ порівнювати героїв одного твору чи різних творів;

¾ аналізувати художні твори в єдності змісту та форми;

¾ характеризувати героїв твору (аналізувати й обговорювати логіку їх поглядів і вчинків, їх уявлення про сенс життя), розкривати сенс етико-психологічних колізій;

¾ виявляти авторську оцінку героїв, подій твору;

¾ характеризувати концепцію та найважливіші особливості поетики художнього твору;

¾ порівнювати твори, що належать до різних національно-культурних традицій (на рівнях окремих образів, сюжетів, тем, проблематики, поетики, літературно-естетичних систем);

¾ обґрунтовувати свою оцінку прочитаних творів;

¾ складати простий та складний плани власного висловлювання;

¾ створювати усні й письмові роботи, різні за обсягом, характером і жанром;

¾ складати план і конспект літературно-критичних статей;

¾ готувати доповідь чи реферат на літературну тему (за декількома джерелами)

2.4. Основні форми, типи і види навчання літератури

Форма навчання — це цілеспрямована, чітко організована, змістовно насичена й методично оснащена система пізнавального та виховного спілкування, взаємодії вчителя й учнів.

Форми навчання

Форма

Характеристика

Індивідуальна

Спільна робота викладача та учня (І. М. Чередов)

Парна*

Взаємодія між двома учнями, які виконують загальнонавчальне спільне завдання (В. К. Дьяченко)

Групова

Спілкування вчителя з групою учнів, які взаємодіють як між собою, так і з учителем (І. М. Чередов)

Фронтальна

Робота вчителя з усіма учнями в єдиному темпі та із загальними завданнями (І. М. Чередов)

Колективна

Навчання цілісного колективу зі своїми індивідуальними особливостями, яке орієнтоване на активне взаємонавчання учнів, їх згуртованість та взаєморозуміння (В. К. Дьяченко)

Зі змішаним складом

Одночасне спілкування вчителя як із цілісним колективом чи групою, так і з окремими учнями (В. К. Дьяченко)

Форми організації навчання

М. В. Гадецький та Т. М. Хлєбнікова виділяють такі основні форми організації навчання:

№ з/п

Форма

Вид

1

Урок

Основна форма навчання

2

Лекція

¾ Вступна;

¾ інформаційна;

¾ поглиблення наукових знань;

¾ узагальнювальна;

¾ систематизувальна;

¾ оглядова;

¾ проблемна

3

Семінар

¾ Вступний семінар;

¾ поглиблення та конкретизації наукових знань;

¾ узагальнення наукових знань;

¾ систематизація наукових знань;

¾ ґрунтовне опрацювання найважливіших і типових тем курсу або однієї теми;

¾ опрацювання можливостей застосування наукових знань під час розв'язання інтелектуальних задач;

¾ спецсемінар дослідницького типу щодо окремих проблем науки

4

Практичні заняття

Тренувальні вправи

5

Лабораторно- практичні заняття

Частково дослідницькі

6

Лабораторні заняття

Дослідницькі

7

Конференції

¾ Науково-теоретичні;

¾ науково-практичні;

¾ проблемні;

¾ узагальнювальні;

¾ заключно-підсумкові

8

Науково-теоретичні

читання


9

Екскурсії

¾ Вступні;

¾ практичні (опанування практичних вмінь);

¾ методологічні (опанування методів наукового дослідження);

¾ науково-дослідницькі;

¾ узагальнювальні;

¾ оглядові;

¾ комплексні.

10

Колоквіум

11

Залік

12

Шкільні олімпіади

13

Консультації

¾ Групові;

¾ індивідуальні;

¾ тематичні;

¾ проблемні;

¾ ситуативні (епізодичні);

¾ постійні

14

Державна підсумкова атестація

Екзамени, іспити

15

Дидактичні ігри

¾ Загальноосвітні (рольові, ситуативно-рольові, імітаційні, соціодрама);

¾ професійні або ділові (рольові, ситуативно-рольові, імітаційні, соціодрама, організаційно-діяльнісні)

16

Домашня та самостійна робота учнів





Основні типи і види навчання

Проблемне навчання — це навчання, що дозволяє навчати учнів продуктивного, критичного мислення.

Учитель організовує самостійну пошукову діяльності учнів, у процесі якої вони засвоюють нові знання, розвивають загальні здібності, дослідницьку активність і творчі вміння. Процес навчання уподібнюється науковому пошуку і відображається в таких поняттях: проблема, проблемна ситуація, гіпотеза, засоби розв’язання, експеримент, результати пошуку (очікувані й реальні). На кожному з етапів учитель управляє процесом учіння та переведення учня з досягнутого на вищий рівень пізнавальної самостійності, від звичайної активності (сприймання пояснень, засвоєння зразків, виконання самостійної роботи) до творчої. Основною особливістю проблемного навчання є цілеспрямоване використання вчителем проблемних ситуацій (як об’єктивних, так і створених навмисно).

Переваги проблемного навчання

¾ Залучення учнів до активної практичної чи інтелектуальної діяльності (з переживанням сильних емоцій: зацікавленості, задоволення, радості);

¾ виховання навичок творчого опанування знань (застосовуються способи творчої діяльності);

¾ виховання навичок творчого застосування знань (опановані знання застосовуються в новій ситуації);

¾ формується вміння розв’язувати навчальні проблеми;

¾ формується і накопичується досвід творчої діяльності (учні опановують методи наукового дослідження, розв’язання практичних проблем тощо).

Недоліки проблемного навчання

Проблемне навчання вимагає від учителя високої предметної і методичної кваліфікації, потребує багато часу і не дає результатів, якщо учні мають недостатній розвиток і низький рівень знань, тому його слід використовувати в поєднанні з іншими видами навчання.

Програмоване навчання — це особливий вид самостійного здобування знань, суть якого полягає в тому, що учіння здійснюють як чітко керований процес: матеріал, який слід вивчити розбивають на дрібні частини, що пропонують учням для опанування послідовно.

Після вивчення кожної частини обов’язковою є перевірка рівня опанування; до вивчення наступної частини переходять тільки тоді, коли попередню частину опановано.

Переваги програмованого навчання

¾ Досягнення високих результатів (учні опановують дрібні частини матеріалу безпомилково);

¾ одержання постійної і повної інформації про ступінь і якість опанування навчальної програми;

¾ кожний учень має можливість працювати в зручному для нього режимі (відсутня проблема відповідності темпу навчання індивідуальним можливостям учня);

¾ учитель має змогу збільшити час постійного контролю за процесом і результатом опанування інформації (за рахунок економії часу на процесі її передавання).

¾ Обмеження розумового розвитку учня репродуктивними операціями;

¾ дефіцит спілкування й емоцій у навчанні;

¾ не кожний навчальний матеріал піддається програмуванню;

¾ труднощі матеріального характеру (не завжди можливо забезпечити процес навчання спеціальними програмованими посібниками, збірниками вправ і задач, контрольних завдань тестового типу тощо).

Модульне (блочно-модульне) навчання — це така організація процесу навчання, за якої вчитель і учні працюють із навчальною інформацією, згрупованою в модулі (кожний модуль є завершеним і повною мірою самостійним).

Сукупність модулів складає єдине ціле в розкритті навчальної теми чи всієї навчальної дисципліни.

Модулі поділяють на:

¾ цільовий — створює перше уявлення про нові об’єкти, явища, події;

¾ інформаційний — це система необхідної інформації у вигляді розділів, параграфів книги, комп’ютерної програми тощо;

¾ операційний — містить увесь перелік практичних завдань, вправ і питань для самостійного практичного впровадження одержаної інформації;

¾ перевірки результатів опанування нової навчальної інформації — це система питань для заліку, екзамену, тестів і творчих завдань, зібраних у посібнику.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.