Всі публікації щодо:
Методика викладання літератури
Професійний довідник учителя літератури - 2012 рік
НАУКОВІ ОСНОВИ ВИКЛАДАННЯ ЛІТЕРАТУРИ В ШКОЛІ
2.1. Загальне поняття про дидактику та основні дидактичні принципи в навчанні літератури
Дидактика (грецьк. didaktikus — навчаю) — галузь педагогіки, що розробляє теорію навчання й освіти. Це педагогічна теорія, яка дає наукове обґрунтування змісту, методів і організаційних форм навчання.
Основними категоріями дидактики є: навчання, освіта, викладання, учіння, знання, уміння, навички, закономірності, принципи, форми, методи навчання.
Навчання — процес взаємодії вчителя та учня, у результаті якого учень засвоює знання, набуває вмінь і навичок.
Об’єктом дидактики є навчання як особливий вид діяльності, спрямований на передавання юним поколінням соціального досвіду, його опанування й творче використання. Надбанням учня стає та частина світової культури, яка є складовою змісту освіти.
Освіта — процес опанування систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних сил (мислення, уяви, пам’яті тощо) та результат цього процесу — досягнення певного рівня освіченості.
Викладання — організація й управління вчителем пізнавальною діяльністю учнів, у результаті чого відбувається розвиток і виховання школярів.
Учіння — власна навчальна діяльність учня.
Знання — факти, відомості, наукові теорії, закони, поняття, системно закріплені у свідомості людини.
Дидактика виділяє такі види знань:
¾ основні терміни й поняття (забезпечують розуміння, тлумачення, сприйняття наукових положень);
¾ факти щоденної дійсності й наукові факти (допомагають пізнанню законів будь-якої науки, формуванню переконань, формулюванню, обстоюванню ідей; основні закони науки; розкривають зв’язки і відношення між різними об’єктами та явищами дійсності);
¾ теорії (містять систему наукових знань про певну сукупність об’єктів, про методи пояснення та передбачення явищ конкретної предметної галузі);
¾ знання про способи діяльності (вони є сукупністю методів, набуття і накопичення знань);
¾ оцінні знання (відомості про норми ставлення до різних явищ життя).
Уміння — здатність свідомо діяти на підставі засвоєних знань.
Навички — автоматизовані, звичні, безпомилково виконувані дії (доведені до автоматизму вміння).
Принципи дидактики (принципи навчання) — це певна система основних дидактичних вимог до навчання, дотримання яких забезпечує його ефективність.
Курс літератури в загальноосвітній школі базується на таких загальних принципах навчання, як науковість, систематичність і послідовність, доступність та дохідливість викладання, зв’язок із життям, активність і свідомість, наочність, демократизація, диференціація навчального процесу, оптимізація навчально-виховного процесу тощо.
Принципи дидактики
Принцип |
Умови реалізації принципу |
|
Науковість |
Добір та викладання навчального матеріалу з урахуванням останніх досягнень науки; |
наукова організація та проведення навчальних заходів, використання наукових технологій; |
|
розкриття причиново-наслідкових зв'язків явищ, що вивчаються, тісних зв'язків навчального матеріалу з життям; |
|
неухильне впровадження в навчальний процес наказів, настанов, порад та інструкцій МОНМСУ; |
|
застосування наукових, методологічних та методичних засад для оцінювання ефективності дидактичного процесу |
|
|
Систематичність і послідовність |
Наприкінці вивчення розділу чи курсу обов'язково проводити уроки |
узагальнення та систематизації знань; контролювати якість опанування учнями системи знань, умінь і навичок з кожного розділу і з усієї програми; |
|
не допускати порушення системи як у змісті, так і в засобах навчання |
|
|
Доступність і дохідливість викладання |
Забезпечення добору, групування й вивчення навчального матеріалу |
з урахуванням специфіки та вимог навчальної програми; |
|
дотримання правил послідовності: від простого до складного, від нижчого до вищого, від відомого до невідомого, від легкого до важкого; поступового нарощування складності теоретичного і практичного матеріалу; |
|
урахування розумових, емоційно-вольових і фізичних можливостей учнів та наукових вимог до організації навчально-виховного процесу; знань, практичних навичок і вмінь учнів; фактора часу; |
|
організації змагань за досягнення високих результатів у навчальному процесі; надання індивідуальної допомоги учням, які мають певні проблеми в навчанні; |
|
застосування сучасної комп'ютерної техніки для поглиблення пізнавальних та розумових здібностей учнів |
|
|
Свідомість і активність |
Створення в учнів позитивного уявлення про процес здобуття знань; |
вироблення мотивації учіння; |
|
використання отриманих знань, умінь та навичок у практичній діяльності; |
|
спонукання учнів до правильного оцінювання власної діяльності, учинків, виховання в них звички до самоаналізу й самоконтролю та потреби самовдосконалення; |
|
створення під час навчання проблемних ситуацій, які потребують самостійних, творчих і активних дій, та залучення учнів до їх розв'язання; |
|
використання діалогічних методів навчання, які формують і розвивають самостійність, творчість і активність учнів; |
|
стимулювання колективних форм роботи, взаємодії учнів у процесі навчання; організація навчання в умовах змагання, стимулювання активності та творчості; |
|
уміння педагога відчувати психічний стан учнів |
|
Зв'язок із життям |
Використання на уроках життєвого досвіду учнів, розкриття практичної значущості знань, застосування їх у практичній діяльності |
Наочність |
Залучення всіх органів чуття учня до сприймання |
Демократизація |
Організація навчально-виховного процесу залежно від розвитку дитини та використання ефективних форм впливу на неї |
Диференціація навчального процесу |
Дозування навчального матеріалу з урахуванням індивідуальних психологічних особливостей учнів, їх рівня розвитку, здібностей, інтересів |
Оптимізація навчально-виховного процесу |
Досягнення учнями високого рівня знань, умінь та навичок, розвитку їх психологічних, інтелектуальних функцій, удосконалення способів та шляхів навчально-пізнавальної діяльності за допомогою вчителя. Добір найоптимальніших форм і методів роботи (учитель повинен знати особливості, переваги та недоліки різних форм, методів та засобів навчання, продумувати зміст, співвідношення етапів уроку, обраних видів діяльності) |
Звісно, дидактичні принципи тісно пов’язані та зумовлюють один одного. Учитель має керуватися всіма принципами, щоб забезпечити ефективність процесу навчання та досягнення його загальної мети.
2.2. Мета і функції навчання літератури
Мета вивчення літератури — залучити школярів до скарбниці української та світової літератур, а через неї — до фундаментальних цінностей культури у взаємодії їх конкретно-історичних, національних та загальнолюдських значень.
Організація навчального процесу передусім пов’язана з чітким визначенням його мети та усвідомленням і прийняттям її учнями.
У процесі навчання загалом і під час проведення кожного навчального заняття реалізується мета, що складається із трьох частин:
¾ навчальна: опанування знань, умінь, навичок;
¾ розвивальна: розвиток інтелектуальної, емоційно-вольової, діяльнісно-поведінкової сфери особистості;
¾ виховна: формування наукового світогляду, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури тощо. Загальний прийом конкретизації мети — використання дієслів, які вказують на конкретну дію: аналізувати, синтезувати, інтерпретувати, оцінювати, розуміти, перетворювати, застосовувати, висловлювати, створювати тощо.
Найвідомішою є класифікація мети пізнавальної діяльності, запропонована американським ученим Б. Блумом, яку використовують під час планування навчання й оцінки його результатів (а також під час планування занять для розвитку критичного мислення, про що йтиметься пізніше):
Основні категорії навчальної мети |
Приклади узагальнених типів навчальної мети |
|
1. Знання |
|
Запам'ятовування і відтворення вивченого матеріалу від конкретних фактів до цілісних теорій |
Учень запам'ятовує і відтворює: ¾ терміни, що використовуються; ¾ конкретні факти; ¾ методи і процедури; ¾ основні поняття; ❖ правила і принципи |
|
2. Розуміння |
|
Показником розуміння може бути: ¾ перетворення (транслювання) матеріалу з однієї форми вираження в іншу (наприклад, зі словесної в математичну); ¾ інтерпретація матеріалу учнем (пояснення, короткий виклад); ¾ передбачення подальшого розвитку явищ, подій, наслідків чи результатів |
Учень: ¾ розуміє факти, правила, принципи; ¾ інтерпретує словесний матеріал, схеми, графіки, діаграми; ¾ перетворює словесний матеріал в математичні вирази; ¾ приблизно описує майбутні наслідки, які витікають з наявних даних |
|
3. Застосування |
|
¾ Уміння використовувати вивчений матеріал у конкретних умовах і нових ситуаціях; ¾ застосування правил, методів, понять, законів, принципів, теорій |
Учень: ¾ використовує поняття і принципи в нових ситуаціях; ¾ застосовує закони і теорії в конкретних практичних ситуаціях; ¾ демонструє правильне застосування методу чи процедури |
|
4. Аналіз |
|
¾ Уміння поділити матеріал на складові частини так, щоб чітко проявилася його структура; ¾ знаходження частин цілого, виявлення взаємозв'язків між ними, усвідомлення принципів організації цілого; ¾ усвідомлення як змісту навчального матеріалу, так і його внутрішньої будови |
Учень: ¾ виділяє приховані припущення; ¾ бачить помилки і недоліки в логіці міркувань; ¾ розмежовує факти і наслідки; ¾ оцінює значущість даних |
|
5. Синтез |
|
¾ Уміння комбінувати елементи так, щоб одержати нове ціле: повідомлення (виступ, доповідь), план дій, схеми, які впорядковують наявні дані; ¾ діяльність творчого характеру з акцентом на створення нових структур |
Учень: ¾ пише невеликий твір; ¾ пропонує план проведення експерименту; ¾ використовує знання з різних галузей, щоб скласти план розв'язання проблеми |
|
6. Оцінювання |
|
Уміння оцінювати значення того чи іншого матеріалу (твердження, художнього твору, дослідницьких даних). В основі судження учня мають бути чіткі критерії: внутрішні (структурні, логічні) чи зовнішні (відповідність поставленій меті). Критерії можуть визначати самі учні чи їх пропонує вчитель |
Учень оцінює: ¾ оцінює логіку побудови матеріалу письмово; ¾ відповідність висновків наявним даним; ¾ значущість того чи іншого продукту діяльності, використовуючи зовнішні критерії |
2.3. Сутність знань, умінь та навичок, що формуються в учнів
Основні вимоги до знань і вмінь учнів
|
Клас |
Учні повинні |
|
знати: |
уміти: |
|
5 |
¾ назви вивчених творів та їх авторів; ¾ основні події та героїв вивчених творів; ¾ передбачені програмою поняття теорії літератури; ¾ тексти, рекомендовані для вивчення напам'ять |
¾ вдумливо, виразно читати художні тексти, використовуючи паузи та логічні наголоси; ¾ розуміти текст прочитаного; ¾ переказувати (усно та письмово), докладно, вибірково і стисло невеликі за обсягом епічні твори або фрагменти з них; ¾ вирізняти епізоди у вивчених творах; ¾ установлювати зв'язки між подіями твору; ¾ характеризувати героїв твору на основі їх учинків; ¾ знаходити в тексті зображувальні та виразні засоби мови, пояснювати їх художню роль; ¾ складати простий план вивченого твору; ¾ давати розгорнуту усну та письмову відповідь за змістом кількох епізодів або розділів твору; ¾ складати усний і письмовий твір про літературного ¾ героя, відгук про самостійно прочитаний твір, твір мистецтва |
6 |
¾ назви вивчених творів та їх авторів; ¾ головних героїв, ¾ основні події, їх послідовність і зв'язок у вивчених творах; ¾ зміст (сюжет, основні образи) та ідею вивчених творів; ¾ передбачені програмою поняття з теорії ¾ літератури; ¾ тексти, рекомендовані для вивчення напам'ять |
¾ вдумливо, виразно читати художні тексти, використовуючи граматичні та логічні паузи, логічні наголоси, розуміючи зміст прочитаного; ¾ переказувати (усно та письмово), докладно, вибірково і стисло невеликі за обсягом епічні твори або фрагменти з них, зокрема з елементами опису (пейзажу, інтер'єру, портрета); ¾ виділяти у творі ключові епізоди та встановлювати зв'язки між ними; ¾ характеризувати і порівнювати героїв твору, їх чесноти, цінності та почуття; ¾ знаходити в тексті зображувальні та виражальні засоби мови, з'ясовувати їх роль; ¾ складати план (складний) характеристики образу героя, твору-роздуму про героя; ¾ складати (усно, письмово) твір-роздум про героя |
7 |
¾ назви і зміст ви ¾ вчених творів та їх авторів; ¾ сюжет і героїв вивчених творів; ¾ особливості композиції вивчених творів; ¾ передбачені програмою поняття теорії ¾ літератури; ¾ тексти, передбачені для вивчення напам'ять |
¾ вдумливо, виразно читати художні тексти, використовуючи психологічні, граматичні, логічні та логіко-граматичні паузи, логічні наголоси, розуміти зміст прочитаного; ¾ розрізняти й оцінювати риси літературних героїв, висловлюючи власну думку про них; ¾ давати (усно, письмово) повну розгорнуту відповідь на поставлені запитання; ¾ визначати ідейно-художню роль елементів сюжету (експозиції, зав'язки, кульмінації, розв'язки) та тропів у творі; ¾ характеризувати та порівнювати тематику і проблематику, сюжет і героїв різних творів; ¾ складати складний план порівняльної характеристики образів художнього твору, твору-роздуму над проблемами твору; ¾ складати (усно, письмово) твір-роздум над проблемами художнього твору |
8 |
¾ назви вивчених творів та їх авторів; ¾ сюжет, героїв та особливості композиції вивчених творів; ¾ географічні та часові координати розвитку світової літератури (у межах вивченого); ¾ передбачені програмою поняття теорії літератури; ¾ характерні особливості епічних, ліро-епічних та драматичних творів; ¾ тексти, рекомендовані для вивчення напам'ять |
¾ визначати ідейно-художню роль елементів сюжету, композиції, авторської характеристики, учинків, портрета героя, пейзажу у творі, що вивчається; ¾ характеризувати героя твору, порівнювати героїв одного або різних творів; ¾ розрізняти, оцінювати й обговорювати конфлікти і чинники духовного життя літературних героїв; ¾ давати повну (усну, письмову) відповідь на запитання; ¾ складати план власного усного та письмового висловлювання; ¾ давати (усно, письмово) відгук про самостійно ¾ прочитані літературні твори, твори інших видів мистецтва; ¾ складати (усно, письмово) твір-роздум про художній твір; ¾ користуватися словниками, довідниковим апаратом підручників, хрестоматій, прочитаних книг |
9 |
¾ найважливіші відомості про історико- ¾ культурну добу; ¾ основні літературні ¾ напрями і течії; ¾ окремі відомості про життя та творчість письменників; ¾ сюжет, особливості композиції, системи образів вивчених ¾ творів; ¾ жанрові особливості прочитаних творів; ¾ передбачені програмою поняття з теорії літератури; ¾ тексти, рекомендовані для вивчення напам'ять |
¾ вдумливо читати й критично аналізувати програмові твори; ¾ визначати основну проблематику, сюжет, композицію, систему образів і виражально-зображувальнізасоби мови у творі; ¾ оцінювати, обговорювати і порівнювати чинники (цінності, ідеали, стани) духовного життя і вчинківлітературних героїв; ¾ аналізувати художні твори в єдності змісту і форми; ¾ мотивувати свою оцінку прочитаних творів; ¾ складати план власного усного чи письмового висловлювання; ¾ створювати усні й письмові роботи, різні за обсягом, характером і жанром; ¾ складати план та тези літературно-критичних статей; ¾ готувати доповідь чи реферат на літературну тему (за одним джерелом) |
10-11 |
¾ найважливіші відомості про історико- культурну добу; ¾ основні літературні ¾ напрями і течії; ¾ головні етапи життє- вого і творчого шляху письменників; ¾ сюжет, особливості композиції, системи образів вивчених творів; ¾ основні чинники, проблеми духовного життя героїв; ¾ естетичне, загально людське і конкретно- історичне значення вивчених творів; ¾ жанрові особливості прочитаних творів; ¾ характерні особли- ¾ вості індивідуального стилю письменника; ¾ основні ознаки теоретичних понять, представлених програмою; ¾ тексти, рекомендо- ¾ вані для вивчення ¾ напам'ять |
¾ вдумливо читати й критично аналізувати програмові твори; ¾ визначати основну проблематику, сюжет, композицію, систему образів і виражально-зображувальні засоби мови; ¾ розгорнуто пояснювати й обговорювати внутрішній світ героя в єдності його світоглядних та ціннісних чинників; ¾ порівнювати героїв одного твору чи різних творів; ¾ аналізувати художні твори в єдності змісту та форми; ¾ характеризувати героїв твору (аналізувати й обговорювати логіку їх поглядів і вчинків, їх уявлення про сенс життя), розкривати сенс етико-психологічних колізій; ¾ виявляти авторську оцінку героїв, подій твору; ¾ характеризувати концепцію та найважливіші особливості поетики художнього твору; ¾ порівнювати твори, що належать до різних національно-культурних традицій (на рівнях окремих образів, сюжетів, тем, проблематики, поетики, літературно-естетичних систем); ¾ обґрунтовувати свою оцінку прочитаних творів; ¾ складати простий та складний плани власного висловлювання; ¾ створювати усні й письмові роботи, різні за обсягом, характером і жанром; ¾ складати план і конспект літературно-критичних статей; ¾ готувати доповідь чи реферат на літературну тему (за декількома джерелами) |
2.4. Основні форми, типи і види навчання літератури
Форма навчання — це цілеспрямована, чітко організована, змістовно насичена й методично оснащена система пізнавального та виховного спілкування, взаємодії вчителя й учнів.
Форми навчання
Форма |
Характеристика |
Індивідуальна |
Спільна робота викладача та учня (І. М. Чередов) |
Парна* |
Взаємодія між двома учнями, які виконують загальнонавчальне спільне завдання (В. К. Дьяченко) |
Групова |
Спілкування вчителя з групою учнів, які взаємодіють як між собою, так і з учителем (І. М. Чередов) |
Фронтальна |
Робота вчителя з усіма учнями в єдиному темпі та із загальними завданнями (І. М. Чередов) |
Колективна |
Навчання цілісного колективу зі своїми індивідуальними особливостями, яке орієнтоване на активне взаємонавчання учнів, їх згуртованість та взаєморозуміння (В. К. Дьяченко) |
Зі змішаним складом |
Одночасне спілкування вчителя як із цілісним колективом чи групою, так і з окремими учнями (В. К. Дьяченко) |
Форми організації навчання
М. В. Гадецький та Т. М. Хлєбнікова виділяють такі основні форми організації навчання:
№ з/п |
Форма |
Вид |
|
1 |
Урок |
Основна форма навчання |
|
2 |
Лекція |
¾ Вступна; ¾ інформаційна; ¾ поглиблення наукових знань; ¾ узагальнювальна; ¾ систематизувальна; ¾ оглядова; ¾ проблемна |
|
3 |
Семінар |
¾ Вступний семінар; ¾ поглиблення та конкретизації наукових знань; ¾ узагальнення наукових знань; ¾ систематизація наукових знань; ¾ ґрунтовне опрацювання найважливіших і типових тем курсу або однієї теми; ¾ опрацювання можливостей застосування наукових знань під час розв'язання інтелектуальних задач; ¾ спецсемінар дослідницького типу щодо окремих проблем науки |
|
4 |
Практичні заняття |
Тренувальні вправи |
|
5 |
Лабораторно- практичні заняття |
Частково дослідницькі |
|
6 |
Лабораторні заняття |
Дослідницькі |
|
7 |
Конференції |
¾ Науково-теоретичні; ¾ науково-практичні; ¾ проблемні; ¾ узагальнювальні; ¾ заключно-підсумкові |
|
8 |
Науково-теоретичні читання |
||
9 |
Екскурсії |
¾ Вступні; ¾ практичні (опанування практичних вмінь); ¾ методологічні (опанування методів наукового дослідження); ¾ науково-дослідницькі; ¾ узагальнювальні; ¾ оглядові; ¾ комплексні. |
|
10 |
Колоквіум |
||
11 |
Залік |
||
12 |
Шкільні олімпіади |
||
13 |
Консультації |
¾ Групові; ¾ індивідуальні; ¾ тематичні; ¾ проблемні; ¾ ситуативні (епізодичні); ¾ постійні |
|
14 |
Державна підсумкова атестація |
Екзамени, іспити |
|
15 |
Дидактичні ігри |
¾ Загальноосвітні (рольові, ситуативно-рольові, імітаційні, соціодрама); ¾ професійні або ділові (рольові, ситуативно-рольові, імітаційні, соціодрама, організаційно-діяльнісні) |
|
16 |
Домашня та самостійна робота учнів |
||
Основні типи і види навчання
Проблемне навчання — це навчання, що дозволяє навчати учнів продуктивного, критичного мислення.
Учитель організовує самостійну пошукову діяльності учнів, у процесі якої вони засвоюють нові знання, розвивають загальні здібності, дослідницьку активність і творчі вміння. Процес навчання уподібнюється науковому пошуку і відображається в таких поняттях: проблема, проблемна ситуація, гіпотеза, засоби розв’язання, експеримент, результати пошуку (очікувані й реальні). На кожному з етапів учитель управляє процесом учіння та переведення учня з досягнутого на вищий рівень пізнавальної самостійності, від звичайної активності (сприймання пояснень, засвоєння зразків, виконання самостійної роботи) до творчої. Основною особливістю проблемного навчання є цілеспрямоване використання вчителем проблемних ситуацій (як об’єктивних, так і створених навмисно).
Переваги проблемного навчання
¾ Залучення учнів до активної практичної чи інтелектуальної діяльності (з переживанням сильних емоцій: зацікавленості, задоволення, радості);
¾ виховання навичок творчого опанування знань (застосовуються способи творчої діяльності);
¾ виховання навичок творчого застосування знань (опановані знання застосовуються в новій ситуації);
¾ формується вміння розв’язувати навчальні проблеми;
¾ формується і накопичується досвід творчої діяльності (учні опановують методи наукового дослідження, розв’язання практичних проблем тощо).
Недоліки проблемного навчання
Проблемне навчання вимагає від учителя високої предметної і методичної кваліфікації, потребує багато часу і не дає результатів, якщо учні мають недостатній розвиток і низький рівень знань, тому його слід використовувати в поєднанні з іншими видами навчання.
Програмоване навчання — це особливий вид самостійного здобування знань, суть якого полягає в тому, що учіння здійснюють як чітко керований процес: матеріал, який слід вивчити розбивають на дрібні частини, що пропонують учням для опанування послідовно.
Після вивчення кожної частини обов’язковою є перевірка рівня опанування; до вивчення наступної частини переходять тільки тоді, коли попередню частину опановано.
Переваги програмованого навчання
¾ Досягнення високих результатів (учні опановують дрібні частини матеріалу безпомилково);
¾ одержання постійної і повної інформації про ступінь і якість опанування навчальної програми;
¾ кожний учень має можливість працювати в зручному для нього режимі (відсутня проблема відповідності темпу навчання індивідуальним можливостям учня);
¾ учитель має змогу збільшити час постійного контролю за процесом і результатом опанування інформації (за рахунок економії часу на процесі її передавання).
¾ Обмеження розумового розвитку учня репродуктивними операціями;
¾ дефіцит спілкування й емоцій у навчанні;
¾ не кожний навчальний матеріал піддається програмуванню;
¾ труднощі матеріального характеру (не завжди можливо забезпечити процес навчання спеціальними програмованими посібниками, збірниками вправ і задач, контрольних завдань тестового типу тощо).
Модульне (блочно-модульне) навчання — це така організація процесу навчання, за якої вчитель і учні працюють із навчальною інформацією, згрупованою в модулі (кожний модуль є завершеним і повною мірою самостійним).
Сукупність модулів складає єдине ціле в розкритті навчальної теми чи всієї навчальної дисципліни.
Модулі поділяють на:
¾ цільовий — створює перше уявлення про нові об’єкти, явища, події;
¾ інформаційний — це система необхідної інформації у вигляді розділів, параграфів книги, комп’ютерної програми тощо;
¾ операційний — містить увесь перелік практичних завдань, вправ і питань для самостійного практичного впровадження одержаної інформації;
¾ перевірки результатів опанування нової навчальної інформації — це система питань для заліку, екзамену, тестів і творчих завдань, зібраних у посібнику.