Позакласна робота з української літератури: сценарії позакласних заходів та завдання літературних вікторин - Гальонка О. А. 2021

Літературний театр «Вибір» за романом «Муська» Ганни Арсенич-Баран
Розділ 1. Сценарії позакласних заходів

Дійові особи: Муська, Никанор, Басистий.

Ведучий. Муська вийшла з «читалки», коли вже вечір упав на місто давно. А коли її гукнули, навіть спочатку не зрозуміла, що то до неї, але чоловік підійшов ближче і назвав її домашнє ім’я.

Никанор. Ви почули мене, Мусько?

Муська. Добрий вечір.

Никанор. Нам треба поговорити (твердо сказав, ніяких заперечень не могло бути).

Муська. Про що?

Никанор. Про вас, моя люба, про вас.

Муська. Що про мене говорити?

Никанор. Та знайдеться (багатозначно).

Ведучий. Муська розуміла, що їй ніхто не допоможе, навіть якщо вона почне кричати про порятунок, бо хто насмілиться перечити начальникові обласного КДБ, який власною персоною приїхав затримувати якусь студентку. Дівчина попленталася за Никанором, а в її голові пролітали думки, одна чорніша за другу. Ото й усе! Бабуся хотіла вберегти тебе від тіні батьків, відіслала так далеко від дому, відірвала від свого серця дитя наймиліше, а таки не вберегла. Потворні мацаки системи знайдуть тебе й на краю світу. От і знайшли.

Никанор. Я знаю про вас усе.

Муська. А я нічого й не приховую.

Никанор. Не приховуєте? А про своїх батьків ви теж усім розповідаєте?

Муська. Не розповідаю, бо ніхто не розпитує.

Никанор. А жаль, що не розпитує. Бо якби у вашому університеті цікавилися, яких студентів приймають, то знали би, що в них навчається дочка злісних ворогів. Фашистів, у яких руки в крові радянських людей, зарізяк з великої дороги. І нащадок цих бандитів — студентка державного університету. Звісно, ми спитаємо в керівництва, куди воно дивилося, як допустило, що прислужниця фашизму навчається...

Муська (обурливо). Що ви говорите? Яка прислужниця? Якого фашизму? Його ж давно немає.

Никанор. Кого?

Муська. Фашизму. Не можна бути прислужницею того, чого немає.

Никанор. Як немає! А в імперіалістичних країнах, хто підіймає голову?

Муська. Але я не в імперіалістичній країні. Я тут.

Никанор. Але хто твої батьки, ти знаєш?

Муська. Я ніколи їх не бачила.

Никанор. Це нічого не значить. Тебе виховувала бабуся — така ж бандерівка.

Муська. Бабуся — вона лише бабуся. Вона не воювала.

Никанор. Просто ніхто цього не довів.

Муська. А хіба людину можна звинувачувати, якщо не доведена її провина?

Никанор. Які ви всі зараз мудрі!! Які грамотні! А тепер слухай мене.

Маю до тебе пропозицію. Хочу, щоб ти виправдала звання радянської студентки й комсомолки й почала працювати на органи.

Муська. Ні (сказала тихо, але твердо).

Никанор. Що ні? Не працюватимеш?

Муська. Я не маю для цього хисту.

Никанор. А який хист тобі потрібен? Тут ніякого хисту не треба.

Щомісяця приносиш звіт кураторові — ото й уся робота.

Муська. Ні.

Никанор. Ні? Тоді тобі доведеться попрощатися зі своїм любим професором Басистим.

Муська. Це ще чому?

Никанор. На старого професора давно скаржаться й доносять. Ми проводили з ним профілактичні розмови, але цього, гадаю, замало. Можна би трохи й запакувати старого, щоб не був таким мудрим.

Муська. Ви мене шантажуєте?

Никанор. І не думав. Ти ще мене погано знаєш.

Муська. Нащо мені вас знати?

Никанор. Гадаю, тобі доведеться пізнати мене дуже близько. Для того, щоб професор і його сім’я не поїхали до білих ведмедів, а твоя бабуся не опинилася в дурдомі, тобі доведеться зробити щось одне із двох: або співпрацювати з органами, або вийти за мене заміж.

Муська. Що?

Никанор. Те, що чуєш. Тобі погано?

Муська. Усе гаразд. Можна, я піду?

Никанор. Нікуди ти не підеш. Поки ми хоч про щось з тобою не домовимося, ти звідси нікуди не підеш. На твою відповідь я чекаю до завтрашнього вечора. Маєш час подумати. А тепер пішли — поїдемо додому.

Муська. Я сама.

Никанор. Як хочеш. Але вже пізно, а професор, напевно, хвилюється, де його ідеальна дівчинка. Читалка вже зачинена.

Муська. Я сама.

Ведучий. Що їй робити? Доносити на когось не могла, але ж цю гру можна тягнути деякий час. Писати у звітах. Що ніхто нічого крамольного не говорив, хвалити викладачів за ідейність і протриматись в університеті, не нашкодивши Басистим і бабусі. Але ж як із цим жити? Як жити з усвідомленням того, що ти сексот. Донощик. Що від тебе чекають помий на людей, які тобі нічим не завинили? Боже, як важко? Мусьці ще ніколи так важко не було.

Другий вихід Муська навіть не розглядала. Вийти заміж за Родімцева — це все одно, що повіситися. Але треба було щось робити. Із цими думками

Муська прийшла додому. Там її чекав засмучений пан Орест, який не знаходив собі місця.

Ведучий. Увечері чорна «Волга» чекала Муську під читалкою. Дівчина сіла й, не привітавшись, сказала:

— Я вийду за вас. Не знаю, навіщо вам це, але я це зроблю. Вона відчинила дверцята й пішла в ніч.

Никанор сидів і дивився їй услід. Він знав, що так і буде. За свій вік бачив багатьох людей. Із Муською вибрав саме таку тактику, бо знав, вона не піде на зраду, навіть найменшу. Пожертвує собою, не зрадить і підлості не зробить. Такими можна керувати, як хочеш. Тактику обрав правильну: хотів мати цю дівчину — матиме... «Не знаю, навіщо вам це...» А він знає, та їй ніколи не скаже. Нехай мучиться думкою, навіщо йому мати її за дружину. Не скаже.

Ведучий. Муська мусила оголосити Басистим, що виходить заміж. Але як маєте зробити? ЇЇ ж почнуть розпитувати. А що вона скаже? Що полюбила Родімцева всім серцем? І хто в це повірить?.. Та сказати якось треба. А бабуся. Як їй про це повідомити?! Коли сіли вечеряти, Муська сказала: «Я виходжу заміж». Якби серед хати розірвалася граната, вона б не справила такого ефекту, як Мусьчині слова.

Басистий. Смієшся? Яка тому причина?

Муська. Ніякої причини. Просто йду заміж.

Басистий. Хто твій обранець?

Муська. Родімцев.

Басистий. Хто — хто? Ти справді з глузду з’їхала?

Муська. Із моїм глуздом усе гаразд (твердо і впевнено).

Басистий. То ти покохала тарантула?

Муська. Яке це має значення?

Басистий. Чим він тебе так перелякав? Чим?

Муська. То мій головний біль. Не ваш. Я вирішила, то так і буде.

Басистий. Дівчино, розкажи мені все (тихо).

Муська. Що розказувати? Якщо такий тарантул кличе заміж, то відмовити йому може лише явний убивця себе й своїх рідних.

Басистий. Цим заміжжям ти себе й так убиваєш.

Муська. Знаю. Та для мене є важливіші люди й обставини, ніж я сама.

Басистий. Може, не треба, дитинко?

Муська. Треба, бо інакше я не зможу жити.

Басистий. О Боже! Добрий Боже!

Ведучий. Дівчина сидить і думає про те, що в неї є дорогі їй люди. Найрідніші. Тих, яких її юне, нічим не зіпсоване серце любить понад усе. Вона пожертвує заради них собою. Пожертвували ж її батьки своїм життям заради великої мети. Може, думала дівчина, вона врятує не лише своїх рідних. Якщо зуміє пригорнути до себе цього гидкого тарантула, то зможе впливати й на його рішення. Але тільки вона подумала про Никанора, відраза підступала така, що в нутрощах аж усе забушувало.

День весілля був для Муськи чи не найстрашнішим днем у її житті.