Мегазбірка найкращих учнівських творів

Жива зелена аптека (твір-спостереження на основі власного досвіду)

У селі мою бабусю вважають знахаркою, а я думаю, що вона справжня чарівниця. Я часто прошу її взяти мене в поле, на луки чи в ліс, коли вона йде туди по лікарські рослини. Бабуся знає, коли треба рвати ту чи іншу квітку, де ховаються гриби, як правильно сушити і зберігати трави. Одного разу вона сказала мені, що поле, луки й ліс — це зелена аптека.

Якось навесні бабуся звернула мою увагу на березу, що росла біля хати і вже випустила перші листочки, між якими висіли тонкі сережки. Виявляється, береза — це цілюще дерево. Бабуся вже насушила молодих листочків, зібрала березовий сік весняного „плачу” дерева, а зараз збиратиме бруньки. Із усього цього багатства бабуся зробить настоянки, сиропи, мазі, що допоможуть людям побороти тяжкі хвороби. У травні я нарвав цілий букет запашних квітів, що росли на лісовій галявині, і подарував бабусі. Я думав порадувати стареньку, але вона розсердилася і сказала, щоб я ніколи не рвав квіти задля розваги. Виявилося, що я зібрав конвалії, які занесено в Червону книгу України. Ці ніжні запашні квіти треба охороняти, адже з них роблять ліки для людей, у яких хворе серце.

Якось улітку ми з хлопцями гралися в розбійників: побудували халабуду, повзали в траві, а потім узяли палиці і почали збивати верхівки рослин. Коли бабуся побачила наші забавки, то дуже розсердилася, а потім пояснила, що ми понівечили борщівник, молочай і пижмо. Усі ці рослини — цінна лікарська сировина, а не бур’яни, які треба знищувати.

Виявляється, що практично кожна бадилина може допомагати перебороти хворобу, якщо людина знає, як її правильно використовувати. Щодня бабуся показувала мені якусь рослину і розповідала про неї багато цікавого. Дійсно, наша природа — це жива зелена аптека, яку треба берегти і цінувати.