Українська мова та література - шкільні твори 2018 рік

Збірка Зів'яле листя Івана Франка - вершина духовної краси - Творча робота з української літератури

Іван Франко у 1896 році видав збірку „Зів'яле листя“. У ній він відтворив своє внутрішнє „я“, відтворив особисто пережите. Проте образ ліричного героя збірки „Зів'яле листя“ не можна ототожнювати з Франком. У передмові до другого її видання (1911) автор говорив про свої вірші, „що й без автобіографічного ключа вони мають самостійне літературне значення“.

„Зів'яле листя“ складається з трьох частин, що мають назву „Перший жмуток“, „Другий жмуток“, „Третій жмуток“. У першій частині настрої героя відтворено в інтимно-ліричних віршах: „Не знаю, що мене до тебе тягне...“, „За що, красавице, я так тебе люблю...“, „Раз зійшлися ми случайно...“, „Твої очі, як те море...“, „Я не кляв тебе, о зоре...“ Все це лірика глибоких особистих почуттів, пристрасного кохання, що веде героя до простору, відтвореного у віршах „Безмежнеє поле в сніжному завою...“ Чари кохання підносять героя, оволодівають його думками й почуттями. В заключному вірші „Першого жмутка“ поет запитує:

В зів'ялих листочках хто може впізнати

Красу всю зеленого гаю?

Хто знає, який я чуття скарб багатий

В ті вбогії вірші вкладаю?

„Другий жмуток“ складається з поезій, в яких показано героя у спогадах про кохання. Тут у народнопісенній формі вимовляються щирі хвилюючі почуття: „Ой ти, дівчино, з горіха зерня...“, „Ой ти, дубочку кучерявий“. Мотиви розлуки ліричного героя відбито в поезіях „Чого являєшся мені у сні...“, „Як не бачу тебе...“, „Як почуєш вночі...“ Кожен з цих віршів має самостійне художнє значення. Багато із них стали народними піснями.

„Третій жмуток“. Настрої туги і розпачу посилюються. Окремі вірші „Третього жмутка“ сповнені болю. Поет зумів передати глибокі переживання ліричного героя в різних обставинах, умів показати його суперечливий життєвий шлях не тільки по второваній стежці, але й на манівцях, не тільки на піднесенні, але й на крутих спадах, в особистих радощах і невдачах. Це свідчить про величезний поетичний хист Франка, про глибоке його знання психології людини. Цілою системою ліричних мотивів, шукань і страждань ліричного героя поет розкриває суперечності, що стоять на шляху повноцінного розвитку особистості людини, її почуттів і думок. При цьому підкреслюється вічне шукання людиною гармонії у всій багатосторонності життя.

Важко знайти у світовій літературі більш хвилюючу поетичну розповідь про страждання людської душі, зраненої життєвими негодами і нещасливим коханням, як збірка „Зів'яле листя“. „Це такі легкі, ніжні вірші з такою широкою гамою чувств і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знати, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв“, — так писав М. Коцюбинський.

Особисті переживання ліричного героя, його чисту, самозречену любов поет підніс на незрівнянну височінь духовної краси.