Любов до Батьківщини в поезіях „Сонце заходить, гори чорніють...” та „І виріс я на чужині...” - ТАРАС ШЕВЧЕНКО - 7 клас - ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Найкращі учнівські твори

Любов до Батьківщини в поезіях „Сонце заходить, гори чорніють...” та „І виріс я на чужині...” - ТАРАС ШЕВЧЕНКО - 7 клас - ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

З дитячих років Великий Кобзар глибоко співчував людському стражданню. Чуйна й людяна дитина він переймався нещастями покривджених. Ще юна

ком Тарас жадібно вслухався в сумні оповіді про минуле українського народу, про кривди, які чинили над ним, про його одвічний душевний біль.

Вже в зрілі роки, перебуваючи в засланні, Тарас Шевченко написав хвилюючий вірш „І виріс я на чужині...”. У ньому Кобзар згадує сумну подорож на Україну, до рідного свого села. І довелося побачити Кобзареві пригнічений народ, що стогнав під ярмом неволі. Дорогі серцю місця вражають поета в саме серце:

   У тім хорошому селі

   Чорніше чорної землі

   Блукають люди. Повсихали

   Сади зелені...

Цей драматичний пейзаж викликав у Шевченка гострий біль і жорстокий осуд. Кобзар впевнився, що “скрізь на славній Україні людей у ярма запрягли пани лукаві”. Шевченко побачив, що становище селян нестерпне. Поет вважав, що єдиним шляхом здійснення заповітної мрії трудящих є шлях знищення гнобителів народу. На Україні не повинно залишитися й сліду панського. Цей вірш Шевченко писав, криючись від наглядачів, і, мабуть, тому кожен його рядок сповнений праведним гнівом і щирістю.

„Сонце заходить, гори чорніють...” — одна з найчарівніших поезій Великого Кобзаря. Тарас Шевченко з натхненною майстерністю передав глибокі почуття ліричного героя, які народжені розлукою з рідним краєм і нелюдськими умовами солдатчини. Читача захоплює картина вечора. На небі з'явилися зірки:

   Сонце заходить, гори чорніють,

   Пташечка тихне, поле німіє.

Картини природи глибоко хвилюють поетичну уяву Кобзаря. Яке різноманіття почуттів за зовні простими рядками цього вірша! Шевченко „серцем лине в темний садочок на Україну”. І „ніби серце одпочиває” від цих спогадів. Вечірня зоря навертає поета до печалі — важкої, аж до сліз:

   Ой зоре! Зоре!

   Чи ти зійшла вже і на Украйні?

   Чи очі карі тебе шукають

   на небі синім?

Кобзаря дуже хвилює, чи згадують його любі земляки, покинуті Богом на милій Україні.

Непереможна любов Тараса Григоровича Шевченка до народу й Батьківщини є взірцем щирого патріотизму. Поета карали, забороняли писати, малювати, навіть жити в Україні, але Кобзар не переставав мріяти про щастя й свободу Вітчизни.





Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.