Твір з української літератури

Українське село 20-х років у п'єсах Миколи Куліша

Постать Миколи Куліша повернулася до нас із забуття. Лише зараз ми відкриваємо для себе спадщину письменника, який за тоталітарного режиму був викреслений з національного і культурного життя нашого народу. Саме сьогодні ми намагаємося віднайти першопричини його трагедії та помилок, усвідомити сутність митця.

Куліш був талановитим драматургом світового масштабу. За його сучасності він не мав собі рівних. Нині настав час по-новому розглянути проблематику творів митця, зрозуміти думи і болі його. Чому саме? Бо для Миколи Куліша найвагомішими були доля, майбутнє народу.

Краща частина творчої спадщини драматурга присвячена долі українського села 20-х років. Це такі його драми, як “97“, “Копуна в степах“, “Прощай, село“. Що хвилювало автора? Що спонукало митця звернутися до проблем людського життя? Так, це голод, пошуки шляхів до кращого життя на селі, простий люд зі своїми моральними цінностями...

П'єса “97“ - це гарячий шматок життя. Суровою правдою про українське село під час голоду 1921 року постає перед нами цей витвір мистецтва. З волі Раднаркому українське село стає “донором“ для російських областей - от життєва основа п'єси. Головна колізія - боротьба селян-незаможників на чолі з Мусієм та Серьогою з куркулями Гирею та Годованим за вилучення з церкви коштовностей золотого хреста й чаші, - які нібито мали врятувати людей від голодної смерті. Конфлікт з позиції автора, через те, що він класовий, не може вирішитися мирним шляхом. Ось-ось спалахне куркульський заколот. У слобідці панує безвладдя, а диктатура пролетаріату - то символ насилля й беззаконня. Почався голод і причина не куркулі, а саме партійні можновладці. Життя селян після встановлення радянської влади стає злиденним, приреченим, спустошеним.

Своєрідним продовженням драми “97“ була п'єса Миколи Куліша “Комуна в степах“. Саме в ній автор ставить “гамлетівське“ питання: бути чи не бути комуні? і вирішує його. Конфлікт той же: селянська біднота і куркульство протистоять одне одному. Тільки Вишневий,хазяїн хутора, розуміє безперспективність комуни. Члени комуни у Куліша - люди, скалічені фізично і морально, самотні, без коріння, побиті долею, що не можуть міцно стати на землі і плідно працювати. Не справдилася боротьба селянства за нове життя. І хоч автор жив цією п'єсою, вірив в можливості побудови щастя для селянства, але прозріння прийшло і він розчарувався. Мрія у “Комуні в степу“ оповита смутком.

Продовженням літопису про руйнування українського села радянщиною була п'єса “Прощай, село!“ - заключна частина трилогії Миколи Куліша з життя селянства. Бідняк Роман - головний персонаж, став господарем, отрима від оеволюціїї довгождану землю, яка має перейти у колгоспну власність. Коликтивізація, що здійсніти її мав Марко, стала причиною руйнування родин. Перед селянами постає вибір: до колгоспу або до Сибіру. Символічного звучання набуває залишення селянами своїх обжитих місць. Автор стверджує, що закінчується старе життя, а нове наврядчи обіцятиме щось добре.

Драми Куліша на тему українського села 20-х років - то внутрішні драми людини, кинутої у вир випробувань та експериментів радянською владою. Конкретне набуває у драматурга вагомішого звучання - воно переростає у загальнолюдське. Його п'єси стають правдивим документом трагічної доби, за якої нищилися і хліборобська культура, і традиції, і звичаї. Документом, що буде хвилювати своєю проблематикою ще не одне покоління українців.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.