Хрестоматія з літературного читання для 3 класу - Біскуп Н. М. 2014

Анатолій Григорук
Проза
Усна народна творчість

Всі публікації щодо:
Григорук Анатолій

Анатолій Григорук народився 1932 року на Вінниччині в родині службовця. Закінчив Бердичівську середню школу, філологічний факультет Київського державного університету ім. Тараса Шевченка. Два роки вчителював на Хмельниччині. Певний час працював викладачем на кафедрі стилістики КДУ. Працював у видавництвах. Першу книжку «Семафори відкрито» видрукувано у видавництві «Веселка». За нею побачили світ «Гусак Червонолап», «Сніговик-дражнилко», «Жилетка «Пінгвін», «В цьому дворку як у вінку», «Пухова сніговиця», «Солом’яне море», «Чим хата багата», «Що край, то звичай», «Побрехенька про лиху напасть», «Волелюбний вітер», «Праправнук барона Мюнхгаузена».

ХТО МІНЯЄ, ТОЙ НІЧОГО НЕ МАЄ

Дениско лежав на м'якенькому, зігрітому сонцем спориші, й час від часу прикладав до ока свою дудочку. Грати на дудочці йому вже набридло, то він, ніби в підзорну трубу, став роздивлятися в неї воронячі гнізда. Де не візьмись — Денисків приятель Тимцьо. В одній руці у Тимця було дротяне кілечко, в другій — зелена пластмасова мисочка.

— Думаєш, я не знаю, що це? — спритно підхопився на ноги Дениско. — Це мильні бульбахи пускати.

— Ну і знай собі,— зверхньо буркнув Тимцьо й тут-таки видмухав бульбаха, великого й синього, як баклажан.

— Тимчику, хочеш поміняємось? — у захваті прошепотів Дениско. — Тобі дудочка, мені кілечко. Тимцьо кілька хвилин щось обмірковував, а тоді мовчки простяг Денискові кілечко, взяв дудочку й покушпелив своєю дорогою...

Цілісінький день Дениско не випускав кілечка з рук. Потай від бабуні він змилив аж два шматки мила, і якби бульбахи тут-таки не лускали, то, мабуть, виповнили б увесь їхній куток.

Проте під кінець дня охота пускати бульбахи в Дениска пропала. Він хотів був гайнути до Тимця, щоб переміняти все назад. Але зразу ж за ворітьми здибав Костика. Костик біг вулицею, тримаючи над головою саморобного вітрячка, який весело лопотів на вітрі.

— Стій! Зупинись-но! — загукав Костикові Дениско.— Хочеш за вітрячок кілечко з мисочкою? Будеш бульбахи пускати.

Костик ніби нехотя взяв кілечко, віддав вітрячка й побіг далі.

А Дениско уявив себе на справжньому реактивному літаку й до заходу сонця встиг оббігати з вітрячком мало не півсела.

Коли він уже присмерком вертався додому, то неподалік від своєї хати побачив сусідську дівчинку Гафійку. Гафійка тримала за нитку велику повітряну кульку. Кулька була незвичайна. Гафійчин тато наповнив її якимось легким, навіть легшим за повітря, газом, і кулька весь час намагалася висмикнути з рук свого хвостика й утекти в небо.

О, як Денискові закортіло тієї кульки! Ну, хоч умри — так закортіло.

— Гафієчко! Миленька! — тремтячим голосом вигукнув він. — Давай мінятися! Ти мені кульку, я тобі вітрячка. Дивись, як ловко крутиться в нього пропелер.

— Коли ти так просиш,— сказала Гафійка,— то, будь ласка, міняємося.

Щасливий як ніколи Дениско вбіг на рідне подвір'я. Під хатою на лаві сидів, спочиваючи після трудового дня, весь Бубликів рід.

— Гляньте! — вигукнув Дениско, показуючи на кульку. — Це за дудку. Спочатку я виміняв дротяне кілечко. Ну, щоб мильні бульбахи пускати. Потім за кілечко вітрячка. А оце зараз Г афійка віддала мені за вітрячка кульку.

Дениско підняв кульку над головою, і аж пристрибнув з радощів, що запопав такий скарб. Але саме тої миті кулька випорснула йому з рук і гайнула догори. Всі дивилися їй услід, поки вона не зникла з очей, а тоді перевели погляд на Дениска, що непорушно стояв серед двору, як мальований стовп.

— Ну, що ж, цікаво було подивитися, як міняють шило на мило,— без найменшого співчуття сказала бабуня.

— Проміняв бики на воли, аби вдома не були,— додав дідусь.

— Хто міняє, той нічого не має,— повчально зауважила мама.

— Міняйло без штанів ходить,— ще рішучіше відрубав татусь.

Тільки Мар'янка цього разу не прохопилася жодним словом. Як по щирості, то їй було трошки жаль і барвистої кульки, і самого Дениска.

- Прочитай, які речі привернули увагу Дениска.

- З чого видно, що хлопчик щоразу дуже захоплювався новою іграшкою?

- Які риси характеру Дениска виявилися під час його розмов з друзями?

- Підготуйся до читання діалогів в особах.

- Прочитай, як родина сприйняла Денискову розповідь.

- Знайди у тексті прислів'я. Поміркуй над їх значенням. Вживай при нагоді у своєму мовленні.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.