Хрестоматія з літературного читання для 3 класу - Біскуп Н. М. 2014

Письменна Лариса
Літературні казки
Усна народна творчість

Всі публікації щодо:

ЛАРИСА ПИСЬМЕННА — українська письменниця, автор дитячих казок, оповідань. Лариса Михайлівна народилася 1914 року в сім'ї сільського фельдшера і вчительки в селі Чоповичі (тепер Малинського району Житомирської області). Батьки з раннього дитинства прищеплювали дівчинці любов до літератури. Після Великої Вітчизняної війни працювала в Кемерівській області завідуючою дитсадка. З 1956 року Лариса Письменна — член спілки письменників СРСР. За збірку «Тисяча вікон і один журавель» письменниця нагороджена премією Лесі Українки.

Померла Л. Письменна 20 лютого 1992 року.

Твори письменниці перекладалися багатьма мовами світу.

САП’ЯНЦІ

Загубив ведмідь Гуп-Туп-Медолюб свої сап'янці.

От були — й нема! Хтозна-куди поділися. І сап'янці старі вже, полатані, та звик до них ведмідь. Шкода!

Сам шукав — не знайшов. Звірі шукали — не знайшли. А найбільше лисиця Облудниця шукала, а проте не знайшла. Аж сльозами вмилася: « Три дні й три ночі не їла, не спала, а ніде їх немає. Мов під землю провалилися. Пропали!»

Пожурився ведмідь Медолюб, та вже й забувати став. Що вдієш?

Аж тут нове лихо настало: слава на ведмедя недобра пішла. То було — всі ведмедя шанують, вклоняються низько, а тепер — де не піде —відвертаються. Та як же не відвертатися, коли занадився ведмідь у сусіднє село. У старої бабусі Орисі сметану украв, у людей курей став тягати... Чи, може, то інший злодій? Так ні ж, слідів од ведмежих сап'янців хіба що сліпий не побачить. Сором! Ганьба!

Вболіває ведмідь Медолюб. Аж схуд, бідолаха. Лапою себе в груди гамселить, мало не плаче, клянеться:

— Не я! Не я! От щоб мені меду довіку не нюхати, щоб мені крізь землю провалитися — не я! І сап'янців у мене давно немає, пропали.

Ніхто віри не йме, всяк на ведмежі сліди киває.

Просить лисицю ведмідь, щоб посвідчила, що сап'янці пропали. Сама ж бо три дні й три ночі шукала — не знайшла!

— I, начхайте, дядечку Медолюбе, на той поговір,— умовляє лисиця Облудниця.— Нехай собі теревенять, що хочуть, а ви не журіться, бо ще, боронь боже, занедужаєте. Дивіться на мене, я своєї душеньки зроду не тривожила, то й здорова, нівроку!

І справді — гладка стала лисиця, лискуча. Шовкову шерсть на собі вилизує, ласкаві очі мружить. Хочеш не хочеш, а замилуєшся!

А ведмідь Медолюб все марніє та журиться: поговір не стихає.

І звідки впало таке лихо на ведмедя?

- Як звали головного героя казки? Чому його так називали?

- Де відбуваються події казки?

- Що шукав ведмідь?

- Як почали відноситись до нього звірі в лісі? Чому?

- У чому звірі звинуватили ведмедя?

- Як ведмідь доводив свою правоту?

- Що відповідала на це лисиця ?

- Якою вона стала останнім часом? Чому?

- Охарактеризуйте ведмедя. Свої міркування підтверджуйте словами із тексту.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.