Всі публікації щодо:
Винниченко Володимир

Українська література 6 клас - хрестоматія-довідник - 2014 рік

Володимир Винниченко (1880-1951) - Я І СВІТ

Винниченко значно „драматизував” свою прозу і поглиблював її психологізм, збагачуючи тим самим жанр реалістичного оповідання.

(О. Гнідан)

Володимир Кирилович Винниченко народився 26 липня 1880 року на хуторі Веселий Кут на Херсонщині в селянській родині. Навчався в сільській школі, згодом у Єлисаветградській гімназії, та не закінчив її, бо необхідно було добувати якісь кошти на прожиття. Йому, наймитові, судилося зазнати того, що й іншим селянам- бідарям, заробітчанам,— жорстокої експлуатації, приниження людської гідності, голоду і відчаю.

У Златополі В. Винниченко екстерном склав іспити за середню школу і в 1900 році став студентом юридичного факультету Київського університету. Але його вже з першого курсу виключають і ув'язнюють як члена місцевої організації революційної Української партії. За поширення листівок проти царської влади заарештовують. Йому вдається втекти за кордон, продовжувати революційну діяльність і писати твори для дітей. У цей час побачила світ перша збірка оповідань молодого письменника — „Краса і сила”.

Зі „Словника літературознавчих термінів”

Епічний твір (від гр. epos — слово, розповідь) — форма існування літератури як мистецтва. В епічних творах якого основним способом зображення подій, явищ, людей є розповідь та опис.

Характерні ознаки: відтворення подій у минулому часі; зображення людини через її вчинки, поведінку, особливості мовлення, характеристику автором; описи різних видів; здебільшого прозова форма.

Є малі епічні форми (байка, оповідання, гумореска, літературна казка), середні (повість), великі (роман).

Коли після революції владу в Україні захопила Центральна рада, В. Винниченко повернувся до Києва і став одним з її керівників, а згодом очолив уряд Української Народної республіки. Та після захоплення України більшовиками у 1919 році письменник із сім'єю виїжджає до Австрії. Помер у Франції б березня 1951 року.

В. Винниченко — автор 14 романів, понад 100 оповідань, 23 п'єс.

Зі „Словника літературознавчих термінів”

Головні герої — дійові особи, які беруть участь майже в усіх зображених у творі подіях, характери їхні розкриваються досить повно. У творі їх найчастіше буває один — два.

Інші персонажі виступають у кількох епізодах, відіграють у розвитку сюжету допоміжну роль. Це другорядні дійові особи.