Хрестоматія української діаспорної літератури для дітей та юнацтва - М. В. Варданян 2018
Котячий хор
Полтава Леонід
Всі публікації щодо:
Полтава Леонід
Зібрались якось уночі
Коти - веселі циркачі:
Той скаче, той стриба-стриб-стриб,
А той сидить, неначе гриб,
Ще інший нявка-завиває,
А всім здається, що співає!..
- Панове! - обізвався кіт.
- Погляньте всі на мій живіт:
Три дні у ньому, як на зло,
Ні крихти м’яса не було! -
Сказала кицька: - їсти треба,
Та не впадуть харчі із неба. —
А сивий кіт на те: - Щоб мати,
То треба, панство, працювати!
Усім сподобалась порада,
Засіли котики на раду.
У місті тихо. Місяць світить...
А рада радить: що робити,
Щоб на м’ясце їм За-ро-би-ти?
Ось котик (лапки, мов сніжочок)
Сказав: - Ходімо у таночок,
Нам будуть всі аплодувати
І годувати!
Занявкав голосно котюга:
- Що? Танцювати? - це наруга!
Берімося шляхи й мости
Хвостами нашими мести!
Ще інший крикнув: - Працювати?!
Я звик лиш їсти та ще спати!..
- А я, - занявкала тут киця, -
Я й народилась в рукавиці...
Тоді гукнув найстарший кіт,
В якого все болів живіт:
- Хто рота має - голос має,
Я хор негайно закладаю!
Є сто котів - це голод, мор,
А сто ротів - прекрасний хор!
У місті тихо. Місяць сяє.
Вже сплять і авта, і трамваї,
Дорослі, дітки - все вже спить...
І все - прокинулось умить,
Бо заревів котячий хор,
Немов який страшний мотор!
Нявчать, кричать, пищать хористи,
Самі своїм радіють хистом,
І люди вже біжать по місті,
Вже сто, вже двісті, вже і триста,
Уже чотириста й п’ятсот —
А хор дере на повний рот!
Пожежники і поліцаї
Біжать, кричать та поспішають,
І літака вже хтось завів, -
А хор реве, як і ревів!
Прибігли люди, обступили
І кажуть: - Що це, Боже милий?
Чого це ви, брати-коти,
Нелюдським голосом завили?!
На те гукнув найстарший кіт,
В якого все болів живіт:
- Я чесний кіт, не злодій-вор,
Я тут створив природний хор!
Кіт хоче їсти, хоче жити,
Кіт хоче трішки заробити,
Кіт потрапляє у відчай, -
Що ж нам робити?!!
На це промовив поліцай:
- ІДІТЬ УСІ МИШЕЙ ЛОВИТИ!