Українська література 10 класс (рівень стандарту) - Олександр Авраменко - Грамота 2018

РАННІЙ МОДЕРНІЗМ - МОДЕРНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА

1. Роздивіться архітектурні споруди м. Києва й виконайте завдання.

A. Коротко опишіть архітектурні споруди.

Б. Яка із споруд більш сучасна? За якими ознаками ви зробили вибір?

B. Від якого англійського слова походить термін „модерн”? Який його український відповідник?

2. Ознайомившись із матеріалом про ранній модернізм у світовому мистецтві, підготуйте й запишіть складний план цього тексту.

На межі ХІХ-ХХ ст. в європейській духовності, культурі й науці поступово утверджується новий тип світосприймання й мистецький напрям — модернізм.

Появу модернізму зумовили дві основні причини.

1. Гносеологічна. Людину вже не задовольняли відповіді на головні питання буття, які давав реалізм. Природничі науки на межі століть зробили відкриття (поле як форма існування матерії, подільність атома та ін.), що порушили й спростували давні матеріалістичні уявлення про будову світу; знову набули актуальності тези про непізнаність і неможливість цілковитого пізнання світу, про низьку ефективність суто раціонального пізнання. Ставало очевидним, що для глибшого осягнення природи й сенсу існування світу й людської душі необхідно поєднувати свідомі й позасвідомі, раціональні й ірраціональні (емоційні, інтуїтивні) ресурси психіки.

2. Психологічна. Не задовольняла також реалістична настанова, за якою особистість цілком залежна від суспільних умов, середовища й виховання. Людина хотіла бути вільною, мати право вибору, активно творити свою долю, виявляти неповторність.

На перший план у модернізмі виходить конкретна людина — унікальна особистість з її складним внутрішнім світом, психологією. На межі XIX і XX ст. виразно модернізуються всі сфери життя.

Хмарочос

Людина хотіла, наприклад, наблизитися до небес, тому й почала споруджувати хмарочоси (здебільшого — в Америці); забажалося їй швидкої їзди, повітроплавання — і в 1886 р. з'являється перший автомобіль, а в 1903 р. — перший літак. Прагнення проникнути в глибину матеріального світу привело до відкриття радіоактивності й обертальних магнітних полів; потреба в запасах хліба й вина стимулювала на півдні України вирощування нових сортів озимини (відомий вам меценат, агроном Євген Чикаленко), а в Криму — приборкання масандрівських водних ресурсів (гідролог Іван Сікорський, рідний дядько знаменитого в майбутньому українського авіатора, винахідника гелікоптера) та освоєння новітніх технологій виноробства (Лев Голицин у містечку Новий Світ). Помітним кроком уперед у психологічній науці став психоаналіз австрійця Зигмунда Фрейда, який зосередив увагу на позасвідомих основах нашої душі.

Бурхливо розвинувся новий напрям у мистецтві. Чітко й однозначно визначити сутність цього багатогранного, внутрішньо суперечливого способу світосприймання дуже складно. Тому досі літературознавці по-різному характеризують його. І все ж більшість дослідників визначають такі основні ознаки модернізму:

• інтуїтивний1 спосіб осягнення світу разом із логічним;

• індивідуалізм — зосередження на „Я” автора, героя, читача;

• заперечення залежності характеру та вчинків героя лише від зовнішніх умов його життя. Посилена увага до психологізму, позасвідомих сфер душі, внутрішньої боротьби роздвоєного людського „Я”. Різницю між реалізмом і модернізмом у психологічному аналізі людини чітко визначив І. Франко. Отже, коли в класичному реалізмі людський характер розглядається найчастіше як наслідок зовнішніх впливів, обставин і подій, то в модернізмі вся увага переноситься на особистість, її внутрішній світ, людина постає самодостатньою індивідуальністю зі складною душевною організацією;

• використання символу як засобу осягнення світу;

• потужний струмінь ліризму (навіть у прозі й драматургії), тобто в модерністських творах значна увага приділяється почуттям, емоційному стану героя, у них добре відчутна настроєвість. Якщо реалізм був добою епічних жанрів, а поезія в той час майже цілком деградувала, то модернізм, навпаки, став розквітом поезії, а водночас навіть найпослідовніша епіка (романна, повістева, драматична) набуває ліричності;

Перший автомобіль

1Інтуїція (латин. уважно дивлюся) — позасвідоме пізнання істини без допомоги досвіду та доказів.

• глибокий естетизм. Якщо реаліста насамперед цікавило, що сказати, то для модерніста важливе, часто головне значення мало, як сказати. Краса для модерніста — уже не тільки форма, а й зміст, мета його творчості; у творенні краси (ідей, образів, композиції, мови, віршування) він убачає свою місію щодо вдосконалення світу;

• умовність. Ця ознака спричинена попередніми (психологізмом, символобаченням та естетизмом). Мистецтво класичного реалізму намагалося бути безпосереднім відтворенням життя, поєднувалося із суспільно-побутовою повсякденною реальністю. Однак тоді поза увагою залишалися позасвідомі, ідеальні, вічні основи буття. Найчастіше їх розкривають модерністи через умовні образи-символи. Сприймаючи їх, ми розширюємо обрії свого буття, осягаємо вічність, таємниці духовного світу;

• волюнтаризм (від латин, voluntar — воля). Це культ сили волі, активності, боротьби. Волюнтаризм став відповіддю на раціоналістичну пасивність, споглядальність, фаталістичність (покору нібито всемогутнім законам природи) людини доби реалізму;

• ідеологічність1. Ця ознака безпосередньо пов'язана з попередньою. Для модерніста дуже характерна переконаність, що людина здатна перебудувати, удосконалити дійсність, він зазвичай пропагує власний рецепт такої перебудови.

Основні течії модернізму: імпресіонізм, неоромантизм, неокласицизм, символізм, експресіонізм, неореалізм, футуризм, сюрреалізм. Докладніше про ці течії ви довідаєтеся далі, аналізуючи творчість найяскравіших їхніх представників.

Етапи модернізму. Ця проблема викликає найбільше дискусій серед літературознавців, особливо щодо співвідношення двох понять: модернізм-авангардизм. Одні дослідники їх цілком розмежовують, модернізмом називають усе те, що вже усталилося в мистецтві XX ст., уважається естетично вартісним; авангардизмом — експериментальні, естетично сумнівні пошуки на крайніх межах мистецтва, пошуки, які ще не набули масового визнання. Інші науковці розглядають модернізм-авангардизм як взаємопов'язані ширше й вужче явища, виокремлюючи певні етапи в історії модернізму (звісно, межі між ними розмиті, невиразні). Другий підхід видається переконливішим. За цією логікою, можна виокремити три етапи модернізму.

К. Піскорський. Україна пригноблена

Ідеологія (від грецьк. idea— образ і logos— слово, наука) — система поглядів та ідей: політичних, правових, естетичних, релігійних, філософських; світогляд.

1. Декаданс (від фр. decadence— занепад). Явища, подібні до цього, характерні для непевного періоду завершення, занепаду будь-якої культурно-історичної епохи (руйнування звичної моделі життя в уяві багатьох сучасників ототожнюється з уселенською катастрофою). Декаданс, що постав із занепадом реалістичної доби, набув поширення наприкінці XIX — па початку XX ст. у Франції, а тоді й у решті європейських країн. Для нього прикметний: 1) песимізм: уявлення, за яким у світі неподільно панує зло, потворність, хаос, і людина зовсім не здатна цьому протистояти; 2) з'являється фаталізм — сумовитість, страх перед життям, відчуття безмежної втоми, відчаю, зневіри в людині, прагнення забуття, утечі від реальності в мистецькій практиці; 3) розкривається краса згасання, смерті, перевага блідих барв, мінорні ритми.

Декадентами на певних етапах свого творчого шляху були, зокрема, Артюр Рембо, Поль Верлен, Стефан Малларме у Франції; Еміль Верхарн, Моріс Метерлінк у Бельгії; Оскар Уайльд в Англії; Іван Франко (у добу написання „Зів'ялого листя”), Микола Вороний, молодомузівці, Григорій Чупринка, Микола Філянський в Україні; М. Міцинський, Міріям у Польщі, Дмитро Мережковський, Федір Сологуб, Зінаїда Гіппіус, Олександр Блок, Андрій Бєлий, Микола Арцибашев у Росії.

2. Наступний етап — власне модернізм. Це період розквіту напряму, який тривав від початку до другої половини XX ст. У цей період працювала ціла плеяда видатних митців — від Франца Кафки, Василя Стефаника, Івана Франка, Джеймса Джойса, Лесі Українки, Андрія Платонова, Миколи Хвильового до Джорджа Орвела, Ернеста Хемінгуея, Германа Гессе, Вільяма Фолкнера, Габріеля Гарсія Маркеса, Ліни Костенко, Євгена Євтушенка, Чеслава Мілоша, Василя Симоненка, Івана Драча, Василя Стуса. У цей час найвиразніше виявилися згадані вище ознаки модернізму.

К. Малевич. Корова і скрипка

3. Авангардизм (від фр. avant — попереду та garde — сторожа, передовий загін). Цей етап виник ще в роки Першої світової війни й у різних формах продовжує існувати й досі. Це мистецтво протесту та руйнування. Авангардисти заперечують міщанське лицемірство й банальність офіціозної культури. Вони прагнуть зруйнувати цей потворний спосіб буття. Тому вдаються до епатажних вибриків (у житті та творчості), до різкого пародіювання того, що видається „благопристойному” суспільству священним і непорушним. їхнє відтворення життя неодмінно гротескне, цинічно-саркастичне (хоча це найчастіше маска, під якою криється романтична, вишукана душа). Авангардисти радикально відхиляють попередні мистецькі традиції, намагаються докорінно оновити змістові та формальні принципи творчості.

Авангардизм виявився в доробку художників і скульпторів — Сальвадора Далі, Пабло Пікассо, Олександра Архипенка, Василя Кандинського, Казимира Малевича, Марка Шагала; письменників Бертольта Брехта,Поля Елюара, Давида Бурлюка, Володимира Маяковського, Пабло Неруди, Михайля Семенка, Гео Шкурупія, Валер'яна Поліщука. Певне відродження елементів авангардизму помічаємо в українській літературі 1960-х років (І. Драч, М. Вінграновський). У 1980—1990-х роках голосно заявив про себе український неоавангардизм — літературні гурти „Бу-Ба-Бу” (Віктор Неборак, Юрій Аyдрухович, Олександр Ірванець), „Пропала грамота” (Семен Либонь, Юрко Позаяк, Віктор Недоступ), „ЛуГоСад” (Іван Лучук, Назар Гончар, Роман Садловський) та ін.

3. Прочитайте матеріал про український модернізм і запишіть представників цього напряму в різних видах мистецтва.