Всі публікації щодо:
Франко Іван

Українська література 10 клас (рівень стандарту) - А. М. Фасоля - Педагогічна думка 2018

Художній світ лірики Івана Франка - ІВАН ФРАНКО - ТИТАН ДУХУ I ДУМКИ

Секрет поетичної сили Франка в умінні інтимізувати громадянську, революційну тему, а ліричним поезіям, силою вираженого в них узагальнення, надати громадянського звучання.

В. Яременко, літературознавець

Митець і його епоха. „Франкові загалом судилося творити на переломі різних епох (доби романтизму й позитивізму, позитивізму й модернізму), на межі геокультурних просторів (Львів виконував роль культурного мосту між Західною та Східною Європою, до якої належала ціла Україна). Франкові разом з іншими західноукраїнськими митцями випало також виводити українську літературу як активний чинник у центрально- та східноєвропейський контекст... Друкуючись у німецьких, польських, російських, угорських і чеських виданнях, вільно володіючи декількома мовами, Франко забезпечував українській літературі загальнослов’янський і світовий авторитет. Разом зі своїм поколінням він виборював їй, як сам стверджував, „права горожанства серед цивілізованих народів світу“ (Т. Гундорова, літературознавець).

Збірка „З вершин і низин“ (1887, 1893)

Якби І. Франко не створив нічого більше, а тільки видав збірку „З вершин і низин“, він мав би право значитися одним із найвидатніших українських письменників усіх часів....

Б. Якимович, літературознавець

Перше видання збірки І. Франка „З вершин і низин“, присвячене дружині Ользі Хоружинській, побачило світ у 1887 р. Друге видання, перероблене й доповнене, вийшло у 1893 р.

Ідеєю збірки було показати „вершини“ і „низини“ людського духу — „духу, що тіло рве до бою“, у його вічному прагненні перемоги загальнолюдських цінностей — добра, істини, справедливості, чесності, свободи — усього того, що робить людину щасливою і вільною духовно.

Композиційно збірка складається з семи розділів: перші три (містять ліричні твори: „De Profundis“ („З глибини“), „Профілі і маски“, „Сонети“); чотири останні — „оповідна“ епічна поезія: „Галицькі образки“, „Із жидівських мелодій“, „Панські жарти“ та „Легенди“.

Збірка відкривається поезією „Гімн“, що виконує роль своєрідного прологу, створює загальний настрій, налаштовує на емоційно-ціннісний діалог читача з ліричним героєм.

Цикл „Веснянки“ можна вважати оптимістичним передбаченням автором тих політичних змін, що мають відбутися в українському суспільстві. Весняне пробудження землі перегукується зі сподіваннями ліричного героя на пробудження патріотизму в серцях його співвітчизників, устремління людського духу до нових звершень. У „Веснянках“ І. Франко виводить колективний образ інтелігентів-сіячів, образ рідної землі, розмірковує над сенсом і завданнями власної творчості, формулює своє мистецьке кредо.

Там ви, думи, летіть,

Слабосилих кріпіть,

В горя й сумніву змрік2

Лийте радісний світі („Думи, діти мої...“)

У розділі „Профілі і маски“ автор продовжує розмірковувати про роль і завдання поета в оновленні суспільної моралі, у розкритті особистісного потенціалу кожного громадянина — патріота рідної землі. І. Франко покладає на митця важливу місію — бути в авангарді змін, стати рупором ідей свободи, оновлення, оптимізму („Поезія“, „Пісня і праця“, Співакові“):

Так весь свій мозок, і нерви, і серце

Й ти в свою пісню, співаче, вкладай,

Біль свій, і щастя, й життя їй віддай.

Будь її колос, лушпина й стебельце! („Співакові“)

У розділі „Сонети“ автор звертається до осмислення проблеми зв’язку поетичної форми зі змістом твору. Поет називає свої вірші „рабами“ форми та „панами“ думки, але форма, якщо містить вільну думку, здатна виконувати велику місію і приносити суспільну користь.

„Галицькі образки“ репрезентують різні сторони „галицького битія“. Використовуючи слово „образок“, що означає замальовку з натури, І. Франко у своїх „оповідних“ поетичних творах прагнув акцентувати увагу на яскравих і самодостатніх образах-типах („Михайло“, „Баба Митриха“ та інші).

2 Присмерк, сутінок (діал.).

Довідник читача

Гімн — урочистий музичний твір, літературною основою якого є вірш, сповнений символікою, розрахований на масове сприйняття.

„Гімн“ („Замість пролога“)

Вірш „Гімн“ — один із найсильніших за своїм оптимістичним звучанням у творчості І. Франка.

У суспільстві завжди є і будуть люди, небайдужі до чужого болю й нещастя, непримиренні борці з неправдою, несправедливістю. Вони свідомо обирають шлях боротьби, не бояться переслідувань і покарань, упевнено прямують уперед і ведуть за собою інших. Образ вічного революціонера — це уособлення нездоланного людського духу, який не спинити, не зламати і не знищити.

Біль автора від підміни духовних цінностей матеріальними не веде до апатії та зневіри. Франко — оптиміст, він вірить, що новий день настане і „зла руїна“ впаде. Але такий поступ сам по собі не здійсниться, для цього потрібно максимально сконцентруватися й докорінно змінити погляди на життя.

Не ридать, а добувати

Хоч синам, як не собі,

Кращу долю в боротьбі...

І. Франко вірить у щасливе майбутнє українського народу і прагне пробудити патріотичні почуття читачів, їхнє вільнолюбство, гордість за свою батьківщину, відчуття причетності до її історії, культурних здобутків.

Енергійний ритм поезії, закличні інтонації, високий гуманістичний пафос твору відображали визвольні настрої передової української інтелігенції та поневоленого, але сильного духом народу.

Засоби художньої виразності — епітети, порівняння, анафора, персоніфікація, риторичні запитання — допомагають автору увиразнити міць переконань і незламність революціонера, додають поезії підкресленої конкретики, яскравості, оптимізму, спонукають читача до рефлексії.

Вірш І. Франка „Гімн“ покладений на музику М. Лисенком. Протягом тривалого часу слухачі й читачі сприймали його (як і Шевченків „Заповіт“) гімном народу, що прагне волі та самовизначення.

Запитання і завдання

1. Прочитайте вірш „Гімн“. Спробуйте зафіксувати емоції, почуття, асоціації, асоціативні образи, які з’явилися. Поясніть їх.

2. Запишіть запитання, що виникли. У підручнику та розповіді вчителя спробуйте віднайти відповіді на них.

3. Окресліть основні мотиви вірша.

4. Схарактеризуйте ліричного героя, спробуйте уявити його й описати візуалізований вами образ.

5. Знайдіть засоби художньої виразності й визначте їхню роль у тексті поезії „Гімн“. Заповніть таблицю за поданим зразком:

Засоби художньої виразності

Назва

Роль у творі

Дух, що тіло рве до бою

Персоніфікація

Допомагає відчути нестримність „Духу“ народу




6. Прослухайте музичну композицію М. Лисенка, створену за віршем І. Франка „Гімн“, у виконанні різних художніх колективів. Які емоції викликає у вас виконання твору? Поясніть свої міркування.

7. Доведіть або спростуйте думку про актуальність поезії І. Франка „Гімн“ для сучасних українців.

Довідник читача

Сонет (з італ. sonetto — звучати) — ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямба: два чотиривірші (катрени) з перехресним римуванням і два тривірші (терцети).

У сонеті має бути п’ять рим із різними видами римування.

Жанр сонета був започаткований у XIII ст. італійцем Джакомо да Лентіні. Особливий внесок у розвиток жанру зробили Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарка та Вільям Шекспір.

Український сонет з’явився в середині XIX ст. Вагомий внесок у його розвиток зробили І. Франко, Леся Українка, М. Рильський, М. Драй-Хмара, М. Зеров, Л. Костенко, Д. Павличко.

„Сікстинська Мадонна“

На створення І. Франком поетичного шедевра „Сікстинська Мадонна“ вплинуло його захоплення творами італійських майстрів. Це картини Санті Рафаеля, зокрема його „Сікстинська Мадонна“, на якій зображено жінку-матір із немовлям на руках, яка так органічно поєднує земне та небесне начало.

Іншим джерелом натхнення І. Франка були твори видатних італійських поетів А. Данте й Ф. Петрарки, які у своїх поезіях оспівували неперевершену красу й високу духовність земної жінки.

Рафаель Санті. „Сікстинська Мадонна“ (бл. 1512—1514)

Ліричний герой сонета зачарований красою святої жінки-матері, яка уособлює чистоту, духовність, щирість, добро. Возвеличення Мадонни поєднується з готовністю ліричного героя боронити її світлий образ.

Провідним мотивом сонета є безмежна влада високого мистецтва над почуттями людей. Автор підкреслює, що справжня краса невіддільна від добра, а справжнє мистецтво непідвладне часу, воно не старіє і має непереборний вплив на душу людини.

Використання епітетів, порівнянь, риторичних запитань, емоційних окликів та звертань допомагає поету передати піднесений емоційний стан свого героя.

Культурно-мистецький контекст

Рафаель Санті (1483-1520), автор „Сікстинської Мадонни“, відомий не тільки своїми картинами, а й сонетами, сповненими кохання і піднесення жіночої краси.

Свою найвидатнішу картину — „Сікстинську Мадонну“ — художник створив для церкви святого Сікста у П’яченце. В історії мистецтва цей шедевр вважається символом гармонії і досконалості.

З небес на глядача дивиться Божа Мати із немовлям на руках. Її очі випромінюють любов і прощення, розуміння всіх і кожного. Вона несе у світ найдорожче — Божу Дитину. Зліва, внизу папа Сікст Четвертий на колінах із благоговінням споглядає за цим дивом материнської самопожертви й безмежної любові до людей.

Запитання і завдання

1. Виразно прочитайте сонет „Сікстинська Мадонна“.

2. Які думки, емоції він навіяв? Які асоціації, асоціативні образи виникли під час знайомства з твором? Поясніть їх.

3. Охарактеризуйте своєрідність розгортання основного мотиву поезії.

4. Прокоментуйте власне розуміння, чому Франко схиляється перед Пречистою Дівою. Що, на вашу думку, символізує Мадонна з дитиною?

5. Визначте композиційну структуру сонета.

6. Проаналізуйте образ ліричного героя.

7. Які засоби художньої виразності використовує автор, яку роль вони відіграють у тексті сонета? Заповніть таблицю за поданим зразком.

Засоби художньої виразності

Назва

Роль у творі

Мати, райська роже.

Звертання

Сприяє висловленню експресивних відтінків (захоплення поета красою і багатим духовним світом Пречистої Діви)




8. Якою, на вашу думку, є колористика цієї поезії? Поясніть її.

Збірка „Зів'яле листя“ (1886—1896)

Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувства і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові,

співцеві кохання і настроїв.

М. Коцюбинський

Збірка „Зів’яле листя“ має підзаголовок „Лірична драма“ й уособлює втрачені надії ліричного героя, нерозділене кохання, сум і розпач від неможливості здійснити омріяне, виплекане.

Образ зів’ялого листя є алегоричним, автор визначає його як „завмерлеє в серці кохання“. Зів’яле листя асоціюється з трьома силуетами тієї самої постаті, трьома етапами розвитку пристрасті, обожнення жіночності. Хоч автобіографічні мотиви посідають у збірці вагоме місце, однак не слід ототожнювати ліричного героя з автором, адже митець має право на певні художні узагальнення, домисел. Слід усвідомлювати й абрактність жіночого образу, у якому немає сенсу шукати риси конкретних жінок, яких кохав І. Франко.

Збірка складається з трьох частин (так званих жмутків), що співвідносяться з трьома подіями в житті ліричного героя. Тричі йому „являється любов“, і, втретє зазнавши фіаско, герой зневірюється, відмовляється від боротьби за своє щастя.

У першому „жмутку“ є вірші з громадянськими мотивами, але переважає скорботна інтимна лірика.

У поезіях другого „жмутка“ І. Франко оспівує не лише кохання, а й чарівну красу природи.

Провідний мотив поезій третього „жмутка“ — переживання ліричного героя, спричинені нещасливим коханням.

Автобіографічними мотивами вирізняється в збірці поезія „Тричі мені являлася любов“, у якій І. Франко повідав про щастя й горе, радості й муки кохання. У вірші автор згадує про перше своє кохання — О. Рошкевич, про горду княгиню Ю. Дзвонковську, яка, знаючи про свою смертельну хворобу, відмовила Франкові, про горду душу — Ц. Журовську, яка так і не стала його дружиною.

Іван Франко підкреслює зв’язок своєї поезії з народною творчістю, у якій він черпає натхнення. До таких творів належать передусім написані в стилі народних пісень поезії „Зелений явір, зелений явір...“, „Ой ти, дівчино, з горіха зерня...“, „Червона калино, чого в лузі гнешся?..“, „Ой ти, дубочку кучерявий...“, „Ой жалю мій, жалю...“, „Оце тая стежечка...“ та інші.

Юзефа Дзвонковська. Фото

Видатний український композитор М. Лисенко звертався до поезії цієї збірки й поклав на музику деякі з віршів.

„Ой ти, дівчино, з горіха зерня...“

Іван Франко писав: „...Уже листуючись з моєю теперішнього жінкою, я здалеку пізнав одну панночку-польку і закохався в неї. От ся любов перемучила мене дальших 10 літ“. Ім’я цієї панночки — Целіна Журовська. Саме їй присвячено вірш „Ой ти, дівчино, з горіха зерня...“.

Коли згодом Целіну запитають, чому вона не відповіла взаємністю Франкові, вона відверто скаже, що не кохала, бо Франко не був синьооким брюнетом (саме такі подобалися Целіні), не мав солідного становища, грошей і навіть реальних сподівань здобути їх у найближчій перспективі.

Радість і смуток — два полюси кохання, і це добре усвідомлює ліричний герой поезії. Заради коханої він ладен „згубити душу“, але не зрадити коханню, бо воно для нього — сенс життя.

Тебе кидаючи, любити мушу,

Тебе кохаючи, загублю душу.

Кохана може бути безжальною (її „слово Остре, як бритва“, „усміх — скрута“) і лагідною (уста як „тиха молитва“). Здобути її любов, добрий погляд і лагідну усмішку так само важко, як дістати зернятко з твердого горіха.

Завдяки використанню багатої образної палітри (зорових і слухових образів, образів-емоцій, тропів тощо) автор передає всю гаму почуттів закоханого серця ліричного героя (журбу, смуток, радість, надію), а поезія набуває естетичної довершеності та особливого ліризму.

І чом твій усміх — для мене скрута,

Серце бентежить, як буря люта?

Ой ти, дівчино, ясная зоре!

Ти мої радощі, ти моє горе!

Поезію „Ой ти, дівчино, з горіха зерня...“ написано на зразок української народної ліричної пісні „Ой ти, дівчино, горда та пишна...“. Задля створення особливого ліричного колориту, посилення візуальної та аудіальної виразності художніх образів автор римує між собою однакові частини мови: „чаром — пожаром“, „зоре — горе“. Завдяки цьому створюється своєрідний сплав музики й живопису.

Ц. Журовська. Рисунок невідомого художника.

У 1956 р. композитор А. Кос-Анатольський написав музику до вірша Івана Франка „Ой ти дівчино, з горіха зерня...“. Ця пісня була й залишається нині однією з музичних візитівок України, презентує нашу культуру в багатьох країнах на різних континентах.

Запитання і завдання

1. Прочитайте поезію „Ой ти, дівчино, з горіха зерня...“.

2. Простежте, які емоції супроводжували вас під час читання. Які асоціації, асоціативні образи виникли? Поясніть їх.

3. Якою постає кохана ліричного героя, яким — сам ліричний герой?

4. Визначте провідний мотив поезії.

5. Знайдіть засоби художньої виразності в тексті, визначте роль, яку вони відіграють.

„Чого являєшся мені...“

Вірш „Чого являєшся мені...“ — це зворушливий монолог, що розкриває увесь спектр емоцій безнадійно закоханого ліричного героя. Автор намагається передати щонайменші тони й напівтони душевних страждань, які принесло нездійснене кохання до неприступної і гордої красуні. Тільки уві сні світлі спогади про зародження щирого почуття дають йому спокій і порятунок.

Умовно поезію можна поділити на дві частини: перша — від початку до слів „...у серці здавлюю на дні“, друга — від слів „О ні!“ до кінця. Перша частина сповнена сумом, схвильованістю, слабкою надією ліричного героя на взаємність, рясніє запитаннями до коханої:

Чого являєшся мені у сні?

Чого звертаєш ти до мене

чудові очі ті ясні...

Образ дівчини поет малює за допомогою епітетів і порівнянь, а драматизм страждань ліричного героя передає використанням метафор і повторів.

Немов криниці дно студене...

Чому уста твої німі?..

Душевне сум’яття, емоційне збудження ліричного героя відтворені змінним ритмом поезії, який утворюється чергуванням різноскладових рядків: від двоскладових до дев’ятискладових.

Алла Кислякова. „Минає день, минає ніч...“ (2014)

У другій частині автор висловлює сподівання ліричного героя, що хоча б уві сні кохана приходитиме до нього і рятуватиме від самотності й розпачу.

Почуття героя передаються протиставленнями: „тужити — не жити“, метафоричними порівняннями: „Так най те серце, що в турботі, Неначе перла у болоті, Марніє, в’яне, засиха“, епітетами: „дива золотого“, „щастя молодого“, „бажаного, страшного того гріха!“.

Покладена на музику композитором К. Данькевичем, ця поезія стала популярним романсом.

Запитання і завдання

1. Прочитайте поезію „Чого являєшся мені... “. Які емоції супроводжували вас під час читання поезії, які асоціації, асоціативні образи виникли? Поясніть їх.

2. Визначте провідний мотив твору.

3. Якою постає кохана ліричного героя? А яким — сам ліричний герой?

4. Знайдіть засоби художньої виразності в тексті вірша, визначте роль, яку вони відіграють. Заповніть таблицю.

Засоби художньої виразності

Назва

Роль, яку відіграють у тексті

Очі ті ясні, сумні

Епітети





5. Підготуйте повідомлення „Автобіографічні мотиви у збірці І. Франка „Зів’яле листя“.

6. Згадайте відомі вам тексти поезій І. Франка. Доведіть або спростуйте думку, що справжнє кохання, навіть якщо воно нерозділене, духовно збагачує людину.

7. Познайомтеся з ілюстраціями А. Чебикіна до збірки І. Франка „Зів’яле листя“. Чи збігається ваше сприйняття коханої ліричного героя із зображеннями А. Чебикіна?

8. Зробіть ідейно-художній аналіз поезії „Чого являєшся мені...“.

9. Зіставте специфіку виражальних засобів розкриття інтимних мотивів у поезії та музиці.

„Легенда про вічне життя“

„Легенда про вічне життя“ входить до збірки І. Франка „Мій Ізмарагд“ (1898). Збірка складається з циклів „Поклони“, „Паре- нетікон“, „Притчі“, „Легенди“, „По селах“, „До Бразилії“.

Наскрізний мотив збірки Івана Франка „Мій Ізмарагд“ — любов до людей і наполеглива праця задля гармонії та щастя — втілює загальнолюдські моральні цінності, на які орієнтується кожна чесна людина.

У передмові до збірки „Мій Ізмарагд“Іван Франко писав: „Мені давно хотілося написати подібну книжку... Староруський автор не без розмислу назвав свою збірку „Ізмарагдом“. Він, очевидно, вірив в те, що кажеться про сей камінь у звіснім апокрифічнім сказанню: „Измарагдъ свктел єсть, яко u лице человїіче eudhmu въ немъ яко въ зерцалй“. Отсими простими словами висказано й моє найвище бажання як писателя і поета: щоб моє слово було ясне і щоби в ньому, як в дзеркалі, виднілося людське, щиролюдське лице. Львів, д[ня] 15 падолиста 1897“.

Довідник читача

Ізмарагд — літературні збірки творів релігійно-дидактичного (повчального) змісту, що складалися в XIII—XIV от. у Русі-Україні, поширювалися в рукописних списках (копіях) серед східних слов’ян до XVIII ст.

Іван Франко змалечку добре знав Святе Письмо й неодноразово вдавався до інтерпретації християнських гуманістичних ідей. Його твір „Легенда про вічне життя“ є ліричним роздумом про вічні цінності, призначення людини, роль і місце кохання в житті. Він є неперевершеним взірцем філософської лірики, позаяк поет художньо осмислює позачасові питання буття, намагається знайти на них відповіді.

За сюжетом твору одна з богинь дарує доброчесному аскетові- пустельнику чарівний горішок, що дає вічне життя. Проте чернець не бачить сенсу у вічному житті й дарує горіх легендарному герою Олександрові Македонському. Олександр, закоханий у Роксану, віддає їй чарівний горіх на щастя. Але вродлива персіянка любить генерала Птоломея, який не відповідає взаємністю і мріє про одну з красунь-куртизанок. Безжальна Роксана отруює Македонського, але йому на допомогу приходить та сама куртизанка, кохання якої домагався Птоломей. Вона кохає Олександра і приносить йому чарівний горіх. Сміливий воїн не приймає порятунок із рук нелюбої, бо вважає, що вічне життя має сенс тільки з людиною, яку кохаєш понад усе. Він кидає горішок у вогонь, відрікаючись від порятунку і вічного життя. Таким чином, жоден із героїв твору не скористався горішком, оскільки не зміг знайти взаємного кохання, задля якого хотілося б жити вічно. Життя без любові героям твору здавалося схожим на вогнище, а тому вічність видавалася скоріше мукою, ніж щастям.

Запитання і завдання

1. Який образ-символ використано у творі? Яке його значення?

2. Охарактеризуйте шлях „по колу“ чудодійного горіха.

3. Доберіть із тексту уривки, які характеризують внутрішній стан героїв, коли до них потрапляє „чарівний горіх“.

4. Розкажіть про реальне та фантастичне у творі.

5. Поміркуйте, чому відмовилися від вічного життя аскет, Олександр Македонський, Роксана, Птоломей, куртизанка.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.