Пісні на ім’я Маруся Чурай - Усна народна творчість: збережена мудрість народу

Українська література 8 клас - Л. I Коваленко - Оріон 2016 рік

Пісні на ім’я Маруся Чурай - Усна народна творчість: збережена мудрість народу

Пpo Марусю Чурай, якій приписують до двадцяти популярних пісень, розповідають завжди з епітетом легендарна. Причому не тільки автори, які скептично ставляться до існування дівчини- піснярки, а й ті, хто переконує, що вона реальна особа. Історія ця майже детективна, тож спробуймо її з'ясувати.

Культурні діячі, які вірять в існування Марусі Чурай, спираючись на народні перекази та приписувані їй твори, наводять доволі детальну біографію легендарної піснярки. На їхню думку, вона народилася 1625 р. в Полтаві в родині урядника Полтавського козацького полку Гордія Чурая. Він був патріотом, волелюбною людиною, хоробро воював проти польської шляхти. Разом із українським гетьманом Павлюком був ув'язнений польським гетьманом Полоцьким і страчений у Варшаві. Відомий дослідник українського фольклору М. Максимович у своєму збірнику українських народних пісень наводить пісню, у якій згадано ім'я Чурая:

Орлику, сизий орлику, молодий Чураю!

Ой забили ж тебе ляхи та в своєму краю.

Ой забили ж тебе ляхи із твоїм гетьманом,

Із твоїм гетьманом, що пином Степином.

Вражена загибеллю батька, Маруся починає писати пісні. Їх співає вся Україна. Однією з них — „Засвіт встали козаченьки“ полтавці проводжали козацький полк у похід. Серед учасників цього походу Грицько Бобренко та Іван Іскра. Перший Марусин молочний брат, із яким вона виросла, її єдине палке кохання. Другий - хоробрий козак, можливо, син відомого гетьмана Якова Іскри-Острянина(Остряниці). Він мав до Марусі палкі почуття, але залишався для неї лише другом.

Повернувшись із походу, Гриць за наполяганням своєї матері одружився з Галею Вишняк дівчиною доволі обмеженою, але із заможної сім'ї. Дізнавшись про вчинок зрадливого коханого, Маруся намагалася накласти на себе руки. Урятував її від згуби Іван Іскра. Тоді в розпачі вона приготувала трунок, яким укоротила віку Грицеві. Ув'язнення, суд і вирок:

за вчинений злочин засудити дівчину до страти. Ось як описує цей день у житті Марусі Чурай один із популяризаторів її біографії Л. Кауфман:

„В день страти вдосвіта на центральний майдан Полтави почав збиратися народ. Невдовзі під'їхав віз із засудженою, і два кати втягли на поміст майже непритомну, закуту в кайдани Марусю. Писар почав читати вирок. У цей час через натовп прорвався на змиленому коні вершник. Як свідчать народні перекази, іменем гетьмана Богдана Хмельницького він припинив читання цього вироку і вручив писареві гетьманський наказ“. Цим вершником був Іван Іскра. Він урятував кохану від смерті, але не зміг вилікувати її душевний біль. За народними переказами, через рік Марусі не стало.

Вражений зворушливою історією кохання М. Чурай, український письменник М. Стельмах підкреслював, що вона „все своє любляче серце по краплині сточила в неперевершені пісні, що й зараз бентежно озиваються в наших серцях і вражають нас глибиною і щирістю висловленого в них почуття, довершеністю форми, чарівністю мелодій...“.

Але в наукових колах скептично ставляться до існування Марусі Чурай. Ще М. Костомаров у XIX ст. першим дослідив, що пісня про Г. Чурая насправді — літературного походження і є підробкою під народну.

Категоричний у своїй оцінці професор М. Возняк: „...лише на фантазії побудована пісенна творчість Марусі Чураївни... Сталося це, правдоподібно, з легкої руки недосвідченого знавця України кн. Шаховського, що в повісті “Маруся, малороссийская Сафо” підсунув героїні з часів Хмельниччини цілком довільно написання згаданих пісень“. Цієї ж думки дотримується письменниця та перекладач Є. Кононенко: „Наукових досліджень про Марусю Чурай нема, ...документів, які свідчили б про існування Марусі, взагалі немає. Є тільки народні перекази, (які, втім, також не зафіксовані фольклористами) і самі пісні...“.

Переконливі аргументи про містифікацію історії навела дослідниця Л. Пономаренко. Аналізуючи тексти пісень нібито Марусі Чурай, вона робить висновок, що вони народні! Виявляється, О. Шаховський їх використав у своїй повісті зі збірника народних пісень, укладених М. Максимовичем. І створені вони були наприкінці XVIII на початку XIX ст., а не в XVII ст., як стверджують симпатики Марусі Чурай.

Хоч якою привабливо-романтичною не є історія про дівчину-піснярку, та маємо позбавлятись ілюзій. Визнаємо: Марусі Чурай як реальної особи не існувало. Але можна погодитися з Є. Кононенко: „Такі легендарні герої, як Маруся Чурай, належать до числа тих, про кого кажуть: якби їх навіть не було, їх би неодмінно вигадати, настільки повно в їхньому образі сконцентруватися певні народні уявлення“.

Полтавці люблять свою легендарну землячку. 2000 р. в місті перед театром імені М. В. Гоголя встановлено бронзове скульптурне зображення народній пісні — Марусі Чурай у вигляді тендітної дівчини. У 1987 р. на честь легендарної піснетворки концертний зал у Полтаві названо „Співоче поле Марусі Чурай“.

Читаємо із задоволенням

Трагічна історія Марусиного кохання надихала багатьох митців на творчість. Якщо історія „української Сафо“ вас також вразила, радимо прочитати повість О. Кобилянської „У неділю рано зілля копала“, драму М. Старицького „Ой, не ходи Грицю...“, історичний роман у віршах Л. Костенко „Маруся Чурай“ або поему Б. Олійника „До тієї Чураївни (Парубоцька балада)“. Чим приваблювала ця дівчина увагу письменників? Безперечно, сильним характером і незвичністю долі. Але кожен із митців побачив свою Марусю.

Марусі Чурай приписують пісні „Ой не ходи, Грицю“, „Засвистали козаченьки“, „Віють впри, віють буйні“, „Грицю, Грицю, до роботи“, „В огороді хмелинонька грядки устилає“, „Котилися вози з гори“, „Шумить-гуде дібровонька“, „Сидить голуб на березі“ та інші. Зважаючи на сказане вище, ми вважатимемо їх народними.

Пам'ятник народній пісні (Марусі Чурай) у Полтаві (скульптори Дмитро Коршунов та Валерій Голуб)

Дуже популярною в народі є пісня „Засвіт встали козаченьки“ (ІНШИЙ варіант — „Засвистали козаченьки“). Уперше її надруковано 1834 р. у збірці М. Максимовича „Украинскія народныя пЬсни“.

У ній розповідається про прощання козака з матір'ю перед походом. Події відтворено узагальнено, немає вказівки на конкретну історичну подію чи історичну особу.

Існує кілька варіантів музичного втілення пісні від спокійно-журливого ліричного до маршово-похідного. Неперевершено пісня звучить у виконанні видатного співака Івана Козловського.






Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.