Українська література 9 клас - Пахаренко В. І. 2017

Тарас Шевченко «Кавказ» (1845)
Література українського романтизму

Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас

Ще з часів Івана Грозного російське самодержавство вело загарбницькі війни на Кавказі.

Наприкінці XVIII ст., після завоювання Криму, почалося поступове «освоєння» Північного Кавказу, тобто збройне витіснення тубільців і заселення цих територій військовими формуваннями донських, кубанських, терських козаків.

1817 р. Росія розпочала активні воєнні дії за підкорення всього Кавказу. Ця війна тривала близько півстоліття (до 1864 р.) і вирізнялася особливою жорстокістю.

Проте горді, вільнолюбні горяни продовжували затятий опір.

Чверть століття очолював цю боротьбу І. Шаміль. Він об’єднав воїнів Дагестану та Чечні, утворивши досить потужну армію.

Сам був поранений 19 разів. Став справжнім народним героєм Кавказу.

Офіційна література, преса, урядова пропаганда нав’язували думку, що «христолюбиве російське воїнство» несе диким народам світло науки, високі моральні ідеали, блага цивілізації.

Слова «умиротворення», «спокій», «порядок», «розвиток промисловості», «процвітання» лунали на кожному кроці. А під їхній акомпанемент посилалися все нові й нові військові підкріплення на Кавказ.

Від початку 1840-х років російська армія зазнала серйозних невдач, зокрема у так званому Даргинському поході.

Передумови написання поеми. Т. Шевченко з болем і осудом стежив за тим, що чинять російські колонізатори на Кавказі. Однак поразки царських військ і ще й від невеликого народу, що захищає свою свободу, не могли не викликати в поетовій душі піднесення, віру. Отже, Російську імперію можна-таки подолати

!Безпосереднім поштовхом до створення поеми стала сумна звістка про загибель у бою з горянами поетового друга Якова де Бальмена.

Це був український шляхтич шотландського походження, граф, вирізнявся своєю людяністю, освіченістю, національною свідомістю, мистецьким обдаруванням — писав вірші, прекрасно малював. Не дивно, що, познайомившись улітку 1843 р., Бальмен і Шевченко щиро заприятелювали. Будучи офіцером, де Бальмен мусив відбувати службу на Кавказі, хоча всім серцем засуджував ту несправедливу війну, співчував народам, котрі відстоюють свою незалежність.

Імам Шаміль

В. Коссак. Черкес у галопі

Т. Шевченка страшенно вразила й обурила ця трагедія, а в загибелі друга він звинувачував не кавказців, а російський великодержавний шовінізм, на совісті якого — десятки тисяч смертей російських солдатів і горян. Розбурхані переживання вилилися в поетичні рядки.

Жанрово-композиційна специфіка твору. Зі зрозумілих причин ця поема вирізняється особливо пристрасною емоційністю. Така авторська настанова зумовила дуже специфічний жанр «Кавказу» — це лірична поема-соната1.

Звідси — і сонатна побудова «Кавказу». Поема складається з п’яти частин, які розділено відступами в тексті, а також зміною тональності, інтонації авторського монологу, віршового розміру.

За основу композиції взято характерне для сонати протиставлення двох мотивів: ✵ викриття суспільно-політичної системи російського імперіалізму у зв’язку із загарбницькою війною на Кавказі та ✵ співчуття поневоленим народам, прославлення борців за волю.

Торік ви вже ознайомилися з «Місячною сонатою» Л. ван Бетховена. Чим вона вам запам’яталася? Послухайте сонату f-moll Миколи Лисенка у виконанні О. Козаренка (адреса в Інтернеті: https://www.youtube.com/watch?v=CZhjzDzFwlo). Які почуття й думки викликав у вас цей твір? Як би ви сформулювали дві теми, що розвиваються в сонаті, скільки б виокремили частин?

Зміст твору. Розглянемо докладніше, як розгортаються ці мотиви в кожній з п’яти частин.

І частина. Її смисловим стрижнем є образи Прометея й орла.

✵ Консультація. За давньогрецькими міфами, Прометей — це титан, покровитель людей, він викрав вогонь з Олімпу й віддав його людям. За це Зевс люто покарав титана: наказав прикувати його до скелі в Кавказьких горах. Щодня орел виривав з нього печінку, та вона знову виростала за ніч.

1 Соната (від латин. звучу) — жанр камерної музики, твір для одного або двох інструментів, що складається з кількох, переважно п’яти, частин, заснований на протиставленні й розвитку двох тем, які подаються в різних тональностях.

Прометей. Скульптура на вершині Орлиних скель, де, за легендою, титана було прикуто. Автор А. Капралов. 1998 р.

Прометей став одним з «вічних образів» світової літератури, про нього писали Гесіод, Овідій, Кальдерон, Вольтер, Ґете, Шеллі, Байрон та інші визначні митці. У всіх авторів він символізує незламного борця за щастя людства, ворога й жертву тиранії.

Шевченків Прометей — це трагічний і водночас оптимістичний образ, що уособлює страждання кавказців, а також їхнє непереможне прагнення до волі («Воно знову оживає / І сміється знову»). У поемі цей образ виникає цілком виправдано тому, що міф про Прометея пов’язаний із Кавказом, а ще тому, що кат-орел легко асоціюється з орлом — гербом Росії. З цих двох контрастних символів Прометея й орла починається розгортання двох протилежних мотивів твору.

II частина. У цій частині яскраво виявляються риси стилю Т. Шевченка — діалогічність, амбівалентність, трансформація. Перед нами пристрасний монолог-звернення до Бога. Починається він традиційним для християн висловленням смиренності й покори перед Творцем. Однак розхвильована душа цим не може обмежитися й болісно запитує у Всевишнього, коли ж нарешті запанує справедливість («правда») у світі.

Поки що «кати знущаються над нами, / А правда наша п’яна спить». Чим це пояснити? Хіба неприхильністю чи байдужістю Бога до долі українського й кавказьких народів? У відчаї поет кидає навіть докір Усевишньому (адже молитва має бути цілком щирою — що на душі, те й у слові): «Коли одпочити / Ляжеш, Боже, утомлений? / І нам даси жити!»

Кинути такий тяжкий докір Творцеві нестерпно боляче побожному поетові, але цей біль очисний. Він посилює віру у силу й справедливість Бога, у перемогу добра в майбутньому:

Ми віруєм твоїй силі

І духу живому.

Встане правда! встане воля!

І Тобі одному

Помоляться всі язики

Вовіки і віки.

Так поет ніби отримує відповідь від Бога, веде діалог. До речі, у цих рядках започатковується нова ідейно-тематична лінія у творчості Т. Шевченка — пророча. Відтепер у багатьох творах поет намагатиметься побачити майбутню долю української нації. Безпомильність його прогнозів досі викликає захоплення й здивування та є, може, найпереконливішим свідченням геніальності митця.

Кінцеві слова «А поки що течуть ріки, / Кровавії ріки!» ніби повертають нас із високих сфер на грішну землю, до кавказької війни. Знову перекидається асоціативний місток до наступної частини.

III частина. Тут Т. Шевченко переходить до навдивовижу майстерного й гострого сатиричного слова:

Отам-то милостивії ми

Ненагодовану і голу

Застукали сердешну волю

Та й цькуємо.

Зверніть увагу, як непомітно діалогізуеться авторський монолог. Заміняти множиною однину й наголошувати на милості було прийнято в монарших указах і грамотах. Отже, Шевченко дає змогу висловитися основному ініціатору війни Миколі І, а в його особі — російському тоталітаризму загалом. Утративши пильність, цей співрозмовник непомітно для себе тут і далі цілком відкриває свою потворну суть.

Отже, «милостиве» самодержавство застукало «сердешну» волю й зацьковує її, винищує тисячі людей, проливає море сліз. На цьому очевидному контрасті виникає їдка іронія, що відразу переростає в сарказм.

Далі постає жахлива картина результатів тієї загарбницької війни: для обох сторін вона виливається тяжкими втратами рідних, пекучим горем. По тому — короткий, але неймовірної сили сатиричний удар по винуватцях цього безглуздого смертотворення:

Слава! Слава!

Хортам, і гончим, і псарям,

І нашим батюшкам-царям

Слава

!Слава «хортам, і гончим, і псарям», тобто слава тим, хто цькує волю! І поряд з ними — слава «і нашим батюшкам-царям». Усі — хорти, псарі та царі — поставлені поетом в одну шеренгу. Сарказм досяг вершини. Насправді та «слава» — сором, гріх. По цьому спостерігаємо майстерну трансформацію: «слава»-ганьба загарбникам непомітно перетікає в достеменну славу горянам. Поет пристрасно закликає їх:

Борітеся — поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая

!Так основну тему вивершує мотив релігійний. У цих словах — провідна ідея твору. Вони стали одним з найвідоміших Шевченкових афоризмів. їх вишивали на прапорах Армії УHP і Української повстанської армії. Саме за ці слова так люто ненавиділи й досі ненавидять Т. Шевченка російські шовіністи.

IV частина. Розпочатий у III частині діалог з російським шовінізмом триває. Дискусія загострюється. Перший голос належить персонажеві, що виражає офіційну позицію російського самодержавства. Ми ніби слухаємо якогось царського чиновника чи військовика, який умовляє горян припинити опір і добровільно скоритися Російській імперії. Поет уміло пародіює основні вигадки офіційної великодержавної пропаганди. Іноді він змушує пародійованого імперіаліста ніби обмовитися — тоді в нього з язика зривається те, що мав би тримати тільки в умі. Другий голос належить самому ліричному героєві, тобто опонентові імперіаліста. Його слово пристрасно-викривальне, інвективне.

Розпочинає діалог імперіаліст. Він підступно запевняє у своїх нібито добрих намірах, прагне сподобатися, вихваляється здобутками своєї держави й умовляє: «Приєднуйтеся до нас».

А тим часом кожен народ, що потрапляв під владу Російської імперії, потерпав від злиднів і голоду. Ось чому так іронічно звучить обіцянка навчити кавказців, «почому хліб і сіль почім».

Російські колонізатори однією з основ самодержавства називають «православіє», постійно підкреслюють своє святенництво й при цьому цинічно топчуть основи християнства.

Ось імперіаліст у творі бундючно заявляє: «Ми християне... Усе добро, сам Бог у нас!» — і тут же, розслабившись, утративши самоконтроль, випадково виказує найпотаємніші істинні свої думки, які зазвичай старанно приховує. Чужу власність він з доброго дива починає вважати своєю. Його дратує, що не він у цих краях повний господар, що не все підпорядковане йому, що не всі плазують перед ним (озивається щойно згадана тоталітарна психологія). Отакі «християне».

Шевченкова фраза «Од молдованина до фіна / На всіх язиках все мовчить, / Бо благоденствує!» стала знаменитою формулою вираження суті національної політики Росії, царської та комуністичної. Усі народи залякані, позбавлені права на самовираження — «Все мовчить». «Бо благоденствує!» — в’їдливо насміхається поет. Сатиричну влучність цього вислову можна до кінця зрозуміти, лише врахувавши, що «благоденствіє» було офіційним визначенням становища народу в царській Росії.

Далі Т. Шевченко іронічними штрихами представляє найрізноманітніші вияви лицемірства вищих кіл російської держави — чиновництва, поміщицтва, офіційної церкви, ідеологів самодержавства. Це середовище, де ненавидять намагання демократично влаштувати суспільство («французів лаєм»), де програють у карти своїх же людей, православних, лишень кріпаків, і водночас лукаво виступають проти торгівлі неграми десь в Америці.

І знов у відповідь на це блюзнірство займається болючим гнівом поетова душа — ниці люди на пекло перетворили світ. І лунає грізна інвектива всім цим «суєсловам і лицемірам».

У цю мить поет згадує про того, хто пожертвував собою, пішов на хрест заради порятунку людства — про Спасителя. Отак ми цінуємо його жертву

!І знову вже підсумкове, найвибуховіше звинувачення російських «православних» імперіалістів. У цьому місці гнів, осуд, ненависть авторського слова посилює яскрава алітерація на [р]. І оцю пекельну «комедію» (пригадаймо образ зі «Сну»), цей сатанинський карнавал, у якому примушують животіти своє суспільство, загарбники силяться поширити й на інші, поки що вільні народи.

V частина. Іронічні викриття колонізаторів, саркастичні вибухи, громи й блискавки інвектив залишилися позаду, трансформувалися в елегію щемного прощання з дорогою людиною, якій «довелось запить / З московської чаші московську отруту». Т. Шевченко знав прив’язаність свого друга до України, тому свято вірив, що його душа буде постійно літати над рідним краєм.

Т. Шевченко. Розп’яття. 1850 р.

✵ Завдання основного рівня. Чи актуальна проблематика цього твору сьогодні? Відповідь обґрунтуйте, наведіть приклади.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.