Українська література - Перші кроки до ЗНО - Л.М. Ільченко 2010
Гротеск
9 клас
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Гротеск (франц. grotesque - химерний, незвичайний, від італ. grotta - грот, печера) - вид художньої образності, для якого характерними є:
•фантастична основа, тяжіння до особливих, незвичайних, ексцентричних, спотворених форм (звідси зв’язок гротеску із карикатурою й огидним);
•поєднання в одному предметі або явищі несумісних, різко контрастних якостей (комічного з трагічним, реального з фантастичним, піднесено-поетич- ного з грубо натуралістичним), що веде до абсурду, робить неможливою логічну інтерпретацію гротескного образу:
• заперечення усталених художніх і літературних норм (звідси зв’язок гротеску з пародією, травестією, бурлеском);
• стильова неоднорідність (поєднання мови поетичної з вульгаризмом, високого стилю з низьким іт.п.).
Гротеск відкрито й свідомо створює особливий - неприродний, химерний, дивний світ: саме таким показує його читачеві автор (на відміну від фантастичного світу як умовно-реального).
На гротеску ґрунтуються ренесансні твори. Елементи гротеску наявні у сатиричних творах Т. Шевченка.
Цікаві приклади гротеску спостерігаються у творчості М. Бажана у поемі «Муштрують ніч»:
Ось він сидить, цей куций Мефістофель,
Недобрих учт похмурий бенкетар.
Ах, що йому до жінчиних пантофель,
Врядовницьких чинів, і орденів, і чвар!
Ковтає мовчки дим, вино слизьке і слину.
Мовчить, і дивиться, і гне свою живу,
Загострену, мов голий нерв, брову,
Неначе сласний кіт худу і хтиву спину.
То ж він - гігантський кіт, улесливо солодкий,
То ж він - засмучений уявою маньяк,
В гурті розпутників, поетів і кривляк
Сидить з лицем диявола й девотки.
Гротеск - вищий ступінь комічного. Перечитайте сцену «генерального мор- добитія» (так назвав її І. Франко) з поеми Т.Шевченка «Сон» («У всякого своя є доля ...»). Її вважають класичним зразком гротеску, адже в ній зображено і перебільшення, і контраст трагічного й комічного.