Українська література - Перші кроки до ЗНО - Л.М. Ільченко 2010

Гротеск
9 клас

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

Гротеск (франц. grotesque - химерний, незвичайний, від італ. grotta - грот, печера) - вид художньої образності, для якого характерними є:

•фантастична основа, тяжіння до особливих, незвичайних, ексцентричних, спотворених форм (звідси зв’язок гротеску із карикатурою й огидним);

•поєднання в одному предметі або явищі несумісних, різко контрастних якостей (комічного з трагічним, реального з фантастичним, піднесено-поетич- ного з грубо натуралістичним), що веде до абсурду, робить неможливою логічну інтерпретацію гротескного образу:

• заперечення усталених художніх і літературних норм (звідси зв’язок гротеску з пародією, травестією, бурлеском);

• стильова неоднорідність (поєднання мови поетичної з вульгаризмом, високого стилю з низьким іт.п.).

Гротеск відкрито й свідомо створює особливий - неприродний, химерний, дивний світ: саме таким показує його читачеві автор (на відміну від фантастичного світу як умовно-реального).

На гротеску ґрунтуються ренесансні твори. Елементи гротеску наявні у сатиричних творах Т. Шевченка.

Цікаві приклади гротеску спостерігаються у творчості М. Бажана у поемі «Муштрують ніч»:

Ось він сидить, цей куций Мефістофель,

Недобрих учт похмурий бенкетар.

Ах, що йому до жінчиних пантофель,

Врядовницьких чинів, і орденів, і чвар!

Ковтає мовчки дим, вино слизьке і слину.

Мовчить, і дивиться, і гне свою живу,

Загострену, мов голий нерв, брову,

Неначе сласний кіт худу і хтиву спину.

То ж він - гігантський кіт, улесливо солодкий,

То ж він - засмучений уявою маньяк,

В гурті розпутників, поетів і кривляк

Сидить з лицем диявола й девотки.

Гротеск - вищий ступінь комічного. Перечитайте сцену «генерального мор- добитія» (так назвав її І. Франко) з поеми Т.Шевченка «Сон» («У всякого своя є доля ...»). Її вважають класичним зразком гротеску, адже в ній зображено і перебільшення, і контраст трагічного й комічного.