Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - Перші кроки до ЗНО - Л.М. Ільченко 2010
Лірична медитація
9 клас
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Медитація (від лат. meditor- роздумую) - жанр ліричної поезії, у якому автор розмірковує над проблемами онтологічного, екзистенціального і т.п. ґатунку, здебільшого схиляючись до філософських узагальнень.
Найбільш властива така форма виявлення авторської свідомості, як суб’єктивований ліричний герой. Основні опозиції медитативної лірики - «людина — суспільство», «людина - людина», «людина - особистість», колізії морального характеру. Вона часто виступає як «контекст долі поета». Для цілковитого розуміння цієї лірики (як, до речі, і філософської) важливий контекст творчості поета, його книги, збірки чи окремого циклу. На відміну від філософської лірики, цільовою настановою в якій є пізнання істини як такої (у масштабах Всесвіту), художньою настановою медитації постає аналіз душі, внутрішнього світу людини у співвідносності з довкіллям. Звідси в медитативних віршах - інтонації-роздуми. Взагалі поети в медитативній ліриці більше спрямовані в глиб (інтравертивні), всередину осмислюваного явища, ніж назовні. Вони сприймають час як категорію духовну, історію душі, нерідко час ніби розчиняється в душі поета, стає невідчутним:
Нехай горить вогонь,
Нехай горить.
Хай почекає час, аби в безчассі я вдруге міг постати...
(В. Стус)
Медитації спостерігалася в ліриці Лазаря Барановича, Г. Сковороди, особливо в поетів-романтиків Т. Шевченка, П. Куліша, І. Франка, Лесі Українки, символістів початку XX ст. П. Тичини, М. Рильського, М. Зерова, Є. Плужника, В. Свідзинського, Б.-І. Антонина, Л. Талалая та багатьох інших. У сюжетному аспекті медитація - це потік свідомості, який спрямовується прагненням розібратися в собі, в людях, у якомусь життєвому явищі (В. Стус «Палімпсести»). Може виявлятись у власне медитації, у формі своєрідних психологічних етюдів з місткою кінцівкою (Л. Первомайський), нерідко репрезентує елегійні роздуми чи своєрідні пейзажні замальовки, що утворюють паралель з внутрішнім життям людини та ін.
