Українська література - Перші кроки до ЗНО - Л.М. Ільченко 2010
Т. Шевченко «Тополя»
7 клас
Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас
Балада - віршований казково-фантастичний твір, у якому описуються події героїчного, легендарного або історичного характеру. Автори балад широко використовували народні легенди та історичні перекази.
Баладі властиві такі ознаки:
• невелика кількість персонажів;
• незвичайність і загадковість подій;
• гострота, а часто й трагічність у розв’язанні конфлікту;
• ліризм.
Романтичний пейзаж - картини природи, зображеної або буйною, бурхливою, співзвучною трагедії, що відбувається в душі героя, або ідилічною, ідеальною, тобто контрастним фоном для подій, що змальовує автор. У романтичному пейзажі широко використовуються художні засоби: епітети, порівняння, різновиди метафор тощо. |
Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма. І блідий місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав, Неначе човен в синім морі, То виринав, то потопав. (Т. Шевченко «Причинна» ) |
||
Метафора - перетворення, зміна чого-небудь. Цей прийом часто використовується як у літературних, так і в народних баладах, коли герой перетворюється на рослину чи тварину. |
У народній баладі «Ой чиє ж то жито, чиї то покоси...» дівчина перетворюється-на тополю: Жала вона, жала, жала - не дожала І до сходу сонця тополею стала... |
||
Ідея — узагальнена думка, що лежить в основі художнього твору і виражена в образні формі, авторське ставлення до зображуваного, сутність ставлення письменника до життя. |
|||
Мотив (від франц. motif, лат. moveo- рухаю) - це тема ліричного твору. Коли аналізують ліричні твори, то кажуть не тема, а мотив. |
У баладі Т. Шевченка «Тополя» провідним є мотив невмирущості справжнього кохання, краси вірності, |
||
Контраст - художній прийом, побудований на різко окресленій протилежності в чомусь: рисах характеру, властивостях предметів або явищ. |
Господнє небо, і село, Ягня, здається, веселилось! І сонце гріло, не пекло! Недовго молилось... Запекло, почервоніло І рай запалило. (Т. Шевченко) |