Українська література - Посібник у форматі конспекту - Вікторія Радзіховська 2020
Іван Карпенко-Карий
Розділ IIІ. Література кінця XVIII - початку XX століття
Про автора
✵ Справжнє прізвище - Тобілевич.
✵ Представник і один із засновників «Театру корифеїв» (першого українського професійного театру).
✵ Представник реалізму.
✵ Важливі цитати та перифрази:
✵ «батько українського театру
✵ «великий обсерватор людського життя»;
✵ «сцена ж мій кумир, театр -
священний храм для мене!»;
✵ «корифей українського театру».
«Мартин Боруля»
Рід: драма.
Жанр: комедія.
Напрям: реалізм.
Тема: зображення дворянства як міфу про краще життя.
Ідея: викриття хабарництва судової системи; засудження підміни особистісних цінностей заради станової належності.
Прототип Мартина Борулі - Карпо Тобілевич, батько автора комедії.
Історія написання: в основі твору - справжній факт про батька письменника - Карпа Тобілевича. Він намагався відновити втрачене дворянство, але марно. Йому відмовили через неправильне написання прізвища. Автор комедії використав цей факт, щоб висміяти намагання простих людей вибитися в дворянство.
Важлива деталь: тематично твір споріднений з комедіями Мольєра «Міщанин-шляхтич» і «Мина Мазайло» Миколи Куліша.
Цитати про твір: «Згадую Борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм здається, що вони не такі чудаки, як Боруля, а коли гарненько придивитися, то й сміятись нічого: хто б не хотів вивести своїх дітей на дворянську лінію, щоб вони не черствий кусок хліба мали?!».
Найважливіші персонажі і їх характеристика:
✵ Мартин Боруля - заможний хлібороб, який хоче повернути втрачене дворянство, змінивши прізвище на Беруля. При цьому втрачає своє істинне «Я». Мартин заради примарного щастя прагне змінити родинні звичаї, необдумано витрачає багато грошей. І це все для того, аби довести всім, що він не простий селянин.
✵ Палажка - дружина Борулі. Не підтримує чоловіка у його прагненнях, але піти наперекір не може.
✵ Марися - донька Борулі. Не розділяє прагнення батька і всіма можливими способами хоче зберегти старі родинні звичаї. Дівчині не потрібне панське життя, вона прагне до простого щастя, яке бачить лише поруч з Миколою.
✵ Степан - син Борулі. За хабар був працевлаштований канцеляристом до суду, але згодом хлопець втратив роботу. Степан - повна протилежність Марисі. Він, як типовий чиновник того часу, хоче чогось досягти хитрістю та обманом. Мріє женитися на багатій дівчині.
✵ Микола Гуляницький - простий сільський хлопець, який щиро кохає Марисю.
✵ Гервасій Гуляницький - батько Миколи, багатий шляхтич. Висміює прагнення Борулі.
✵ Націєвський - реєстратор з ратуші. Сватається до Марисі, але згодом, подумавши, що дівчина вагітна, тікає.
✵ Трандалєв - повірений Борулі в суді. Одночасно веде справу і Мартина, і Красовського.
✵ Омелько і Трохим - наймити Борулі.
✵ Красовський - пан та поміщик. Боруля намагається «дорости» до рівня цього чоловіка, ворогує з ним.
Будова: 5 дій.
Сюжетні елементи:
✵ Експозиція: знайомство з родиною Мартина Борулі.
✵ Зав’язка: Боруля наймає повіреного Трандалєва, щоб той подавав апеляцію щодо визнання Мартина дворянином. Також головний герой подає позов до суду проти Красовського.
✵ Розвиток дії: Повернення Степана з міста. Кохання Марисі та Миколи. Відмова Мартина віддавати дочку за простого хлопця. Спроба
Націєвського засватати Марисю. Омелька обкрадають в місті, Мартин Боруля необдумано витрачає дуже багато коштів.
✵ Кульмінація: Борулі відмовляють у відновленні дворянства.
✵ Розв’язка: Мартин спалює папери, дає дозвіл на шлюб Марисі і Миколи.
Зміст
Одного разу Красовський назвав Мартина бидлом, а його сина - телям. Це дуже обурює Борулю. Він наймає повіреного Трандалєва і подає позов до суду проти пана Красовського.
Трандалєв нібито знаходить документ про те, що у Мартина є шляхетські корені. Боруля вирішує повернути собі втрачене дворянство, не розуміючи, що повірений просто заробляє на ньому. Трандалєв одночасно служить і Мартинові, і Красовському.
Боруля намагається перелаштувати родину на новий стиль поведінки: дружині та доньці забороняє робити щось по дому, змінює простий одяг на шляхетський, змушує Палажку навчитися варити каву, Марисі наказує називати батьків «маменька», «папєнька».
Сина Степана Мартин працевлаштовує канцеляристом до суду. Доньку Марисю намагається видати заміж за «благородного» чоловіка. Боруля зупиняється на кандидатурі Націєвського, запрошує його свататися.
Микола Гуляницький дуже кохає Марисю і мріє скоріше з нею побратися. Але Мартин відмовляє залицяльнику, адже він має «мужицьке походження». Палажка не підтримує рішення чоловіка, але перечити йому не може.
Микола повідомляє Марисі рішення її батька. Дівчина не падає духом, бо кохає хлопця і за іншого заміж не піде ні в якому разі.
Націєвський приїжджає свататися, але Марися швидко дає зрозуміти кавалерові, що нічого не вдасться.
Степан повертається додому, бо його скоротили на роботі. Сказати батькові правду хлопець не наважується.
Націєвський підслуховує розмову Мартина і Палажки, які сперечаються про те, хто буде хрестити їх майбутніх онуків. Націєвський думає, що Марися вагітна. Чоловік вирішує втекти, але Мартин наздоганяє його, відбувається бійка.
Боруля отримує листа від Красовського. Пан вимагає негайно виселитися із орендованої у нього землі. Це підкосило головного героя і він важко занедужав. Ще одним ударом для Мартина стає відмова у відновленні дворянських прав. Боруля дуже важко сприймає цю звістку. На щастя, родині вдається налаштовувати Мартина на те, що їм не потрібне дворянство. Чоловік спалює документи: «чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала». Насамкінець Мартин Боруля дає дозвіл на шлюб Марисі та Миколи.