Українська література - Посібник у форматі конспекту - Вікторія Радзіховська 2020

Василь Стефаник
Розділ IV. Література XX століття

Про автора

✵ Був членом Покутської трійці.

✵ Представник експресіонізму.

✵ Важливі цитати та перифрази:

✵ «майстер психологічної новели»;

✵ «абсолютний пан форми»;

✵ «митець з Божої ласки»;

✵ «поет мужицької розпуки»;

✵ «він уміє найпростішими засобами справити якнайбільше враження»;

✵ «може, найбільший артист, який появився в нас від часу Шевченка... Його новели - якнайкращі народні пісні, у яких немає риторики, ані сентиментальності, а тільки наочне, голе, просте, непідфарбоване життя, дуже часто сумна дійсність, але оздоблена золотом найправдивішої поезії’;

✵ «коротко, сильно і страшно пише ця людина».

«Камінний хрест»

Рід: епос.

Жанр: психологічна новела. За визначенням Стефаника - студія (зображення душевних переживань героя).

Напрям: експресіонізм.

Тема: зображення еміграції до Канади галицького селянства; прощання Івана Дідуха з односельцями та рідною землею.

Ідея: зв’язок селянина з рідною землею.

Місце подій: Галичина.

Період подій: межа XIX - XX століття.

Символи:

✵ камінний хрест - вимушена розлука з рідною землею;

✵ горб - виснажлива селянська праця;

✵ пісня - тяжка людська доля;

✵ танець - прощання з рідною землею;

✵ сльоза - чистота душі.

Прототип Івана Дідуха - односелець письменника Штефан Дідух, який перед еміграцією за кордон поставив хрест на горі.

Персонажі і їх характеристика:

✵ Іван Дідух - хлібороб із непростим характером. Дуже працьовитий. За згорблену поставу односельці називають його переломаним. До церкви ходить лише раз на рік, на Великдень. Від тяжкої роботи всі його руки в жилах. Ніколи не їсть біля столу. Цю звичку отримав після десятирічної служби в армії. Дуже не любить курей.

✵ Катерина Дідух - дружина Івана.

✵ Сини Івана і Катерини - письменні. Не хочуть жити в українських злиднях, тому вони вмовляють батьків емігрувати до Канади.

✵ Яків - односелець Дідухів.

✵ Михайло - кум Дідухів.

✵ Селяни.

Сюжетні елементи:

✵ Експозиція: розповідь про Івана Дідуха, його тяжку працю.

✵ Зав’язка: у домі Дідухів зібралися селяни, аби попрощатися і провести родину до Канади.

✵ Розвиток дії: спогади Івана Дідуха про минуле, прощання із земляками.

✵ Кульмінація: танець Івана та Катерини Дідухів.

✵ Розв’язка: односельці проводжають сім’ю Дідухів до потяга. Зупиняються біля хреста, що Іван поставив на горі. Чоловік повідомляє дружині, що там викарбувані їхні імена.

Зміст

Новела починається описом Івана: справжній господар, ю років служив у війську, тяжко працює на своїй землі, яка знаходиться на горі. Від такої роботи у чоловіка всі руки вкриті жилами, а сам він згорблений. Саме тому в селі Івана прозвали «переломаним». Лише на Великдень він ходить до церкви, має непросту вдачу.

Далі автор розповідає, що родина Дідухів має емігрувати до Канади. Саме тому у домі Івана зібралися односельці, щоб попрощатися.

Спочатку Іван не може видавити із себе жодного слова. Чоловік порівнює себе із каменем, якого річка викинула із своєї стихії. Згодом Дідух згадує різні історії, пов’язані з односельцями. Жінки невпинно плачуть. Це обурює господаря, він наказує дружині Катерині заспокоїтися і слідкувати за гостями.

Іван розповідає, що уже два роки у їхньому домі тільки й говорять про переїзд. Сини довго не могли вмовити батьків на такий крок, але все ж таки їм це вдалося.

Дідух просить односельців, щоб ті замовили для них поминки, коли в село прийде звістка про їхню смерть. Для цього Іван залишає кошти односельцеві Якову.

Іван зізнається, що на горбі поставив кам’яного хреста, аби про їхню родину була пам’ять. Чоловік просить не минати його у святу неділю.

Дідух розповідає, наскільки йому сумно. Ніч напередодні він не міг спати, навіть думав про самогубство.

Згодом Іван із кумом Миколою починають співати. Сини нагадують, що настав час іти. Жінки знову плачуть, а Іван наказує заграти польку і разом з дружиною починає танцювати. Люди не розуміють, що відбувається.

Громада проваджає родину Дідухів до потяга. Зупиняються біля горба і Іван говорить до жінки: «Бачиш, стара, наш хрестик? Там відбито і твоє ім’я, і моє».