Всі публікації щодо:
Хвильовий Микола

„Українська література“ 11 клас - Готуємося до зовнішнього незалежного оцінювання

Микола Хвильовий (1893 — 1933) - Літературний процес першої третини XX ст. (1900 — 1930)

Миколу Хвильового називають “основоположником української прози XX ст.”. Його світоглядні позиції стали поштовхом для активних дій на шляху осмислення суспільством ролі української літератури. Письменник обрав собі дорогу - бути лідером, щоб повести націю на боротьбу за право жити у вільному суспільстві, відродження національної літератури (основним мотивом у творчості М. Хвильового є мотив дороги).

Біографічні відомості

•   13 грудня 1893 р. - народився Микола Григорович Фітільов (Хвильовий) у с. Тростянець на Харківщині (нині Сумська область).

•   1904 р. - батько залишив дружину і п’ятьох дітей, мати вчителювала по селах.

•   Микола навчався в богодухівській гімназії, яку кинув, не одержавши атестата (пізніше довелося складати екзамени екстерном).

•   Роки блукань: працює в економії, на заводах, вантажником в порту.

•   Миколу Фітільова мобілізовано в царську армію.

•   1917 р. - госпіталь у Кишиневі, повернення додому.

•   М. Фітільов - організатор повстанського загону, вступає до КП(б)У.

•   1921 р. - демобілізація, переїзд до Харкова, де він активно друкується, здійснює вели­ку організаційну роботу, очолюючи ВАПЛІТЕ.

•   1925 - 1928 рр. - М. Хвильовий - у центрі літературної дискусії.

•   Події 1932 - 1933 рр. (голод, репресії проти інтелігенції, арешт Михайла Ялового) призвели до трагічного фіналу.

•   13 травня 1933 р. - М. Хвильовий застрелився, кинувши виклик подіям розстрілу цілої генерації.

Огляд творчості

Микола Хвильовий за характером художнього мислення - романтик. Його приваблюва­ли небуденні події, які багато в чому визначали долю людства. Тому в центрі уваги пись­менника - революція 1917 р. і кривава громадянська війна.

Публіцистичні твори М. Хвильового:

1925 р. - “Про “сатану в бочці”, або графоманів, спекулянтів та інших “просвітян””, “Про Коперника з Фрауенбургу, або Абетка азіатського ренесансу в мистецтві”.

У розпалі дискусії 1925 - 1928 рр. з’являються цикли памфлетів “Камо грядеши?”, “Дум­ки проти течії”, “Апологети писаризму”, полемічний трактат “Україна чи Малоросія?”.

Апологет - захисник чого-небудь.

М. Хвильовий висунув концепцію повноцінної національної літератури.

Погляди письменника:

-   українська література повинна мати індивідуальний шлях розвитку, не копіювати до­сягнення інших літератур;

-   письменник має бути обдарованим від природи;

-   осуд масовизму й вульгаризації в літературі;

-   проникнення ідеями “романтики вітаїзму” (життєлюбства);

-   протест проти диригентської палички Москви.

У 1921 р. з’явилися збірка поезій “Молодість”, поема “В електричний вік”, у 1922 р.- “Досвітні симфонії”.

Перші збірки оповідань “Сині етюди” (1923), “Осінь” (1924).

Центральні твори: новели “Синій листопад”, “Арабески”, “Дорога й ластівка”, “Кіт у чоботях”, “Солонський Яр”, “Легенда”, “Я (Романтика)” та ін.

1924 р. - “Санаторійна зона”, 1926 р. - роман “Вальдшнепи”, 1927 р. - оповідання “Мати”, 1928 р. - “Сентиментальна історія”, 1929 р. - повість “Іван Іванович” та ін.

“Я (Романтика)”

Жанр: новела.

Присвята: “Цвітові яблуні”

Ідейно-художній зміст

Твір надруковано в 1924 р. У новелі “Я (Романтика)” постає проблема гуманності й фана­тичної відданості революції, розкривається суперечність між одвічним ідеалом любові й без­застережним служінням абстрактній ідеї, розвінчується романтика більшовицької револю­ції. Твір торкається теми роздвоєності людської особистості (“Я - чекіст, але і людина”).

Новела сповнена неоромантичної атмосфери. У творі герої зображені в екстремальних ситуаціях. Наскрізний мотив канонади, що посилюється (“доноситься глуха канонада”, “канонада все ближче й ближче”, “глуха канонада росте”“, “бухкали гармати”). Час дії - переважно “темна ніч”, місце дії - “фантастичний палац”.

Автор демонструє різні уявлення людей про світ (головний герой - чекіст-фанат, теософи - шукачі нового Месії і т.п.). Увага звернена на те, що жителі міста, у якому відбуваються події, для чекістів - просто хлам, непотріб, а самі чекісти в очах людей постають утіленням інквізиції.

Найважливіші стильові ознаки новели М. Хвильового:

-   розповідь від першої особи;

-   драматизм;

-   внутрішні монологи героя;

-   відсутність безпосередньої авторської оцінки;

-   лаконізм;

-   виразні художні деталі;

-   глибокий психологізм;

-   відмова від традиційного описового реалізму;

-   часові зміщення;

-   символічність образів, деталей, наприклад, безіменність персонажів (символ, деталь): революційна дійсність нівелює людську індивідуальність; годинник - пересторога Бога, що життя - короткотривале;

-   історичні алюзії, асоціації з метою поставити революцію у контекст визначних подій світової історії.

Особливості композиції

-   пролог (лірико-романтичний зачин), що вводить читача у складний психологічний світ (показана розмова матері з сином напередодні грози);

-   три частини - життя у фронті соціальної грози; три частини - три різні фронтові ситу­ації, три різні душевні стани героя.

Ідея твору: вимріяне майбутнє не може наблизити людина з роздвоєним “я”, ціною злочину його не побудувати.

Стислий переказ твору

“З далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія. Я виходжу на безгранні поля, проходжу перевали і там, де жевріють кургани, похиляюсь на самотню пустельну скелю.

...Я одкидаю вії і згадую... воістину моя мати - втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків. Моя мати - наївність, тиха жура і добрість без­межна. (Це я добре пам’ятаю!) І мій неможливий біль, і моя незносна мука тепліють у лам­паді фанатизму перед цим прекрасним печальним образом. Мати каже, що я (її м’ятежний син) зовсім замучив себе...”

“Наше помешкання - палац розстріляного шляхтича. Я бандит - за одною терміноло­гією, інсургент - за другою, просто і ясно дивлюся на княжі портрети, і в моїй душі нема й не буде гніву, бо я - чекист, але і людина”.

“Моїх товаришів легко пізнати: доктор Тагабат, Андрюша, третій - дегенерат (вірний вартовий на чатах)”.

[Трибунал одностайно приймає рішення про 6 чергових розстрілів]

“Андрюша нервово переходить із місця на місце і все поривається сказати, що так не чесно, що так комунари не роблять. Ах, який він чудний, цей комунар Андрюша! Але коли Тагабат чітко підписався під постановою - “розстрілять” - мене раптово взяла розпука. Цей доктор із широким лобом і білою лисиною, з холодним розумом і з каменем замість серця, - це ж він і мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт. “І я, главковерх чорно­го трибуналу комуни, - нікчема в його руках, яка віддалася на волю хижої стихії”. Але який вихід? Я не бачив виходу. Мабуть, правда була за доктором Тагабатом. ...Андрюша поспішно робив свій хвостик під постановою, а дегенерат, смакуючи, вдивлявся в літери. Я подумав, що доктор - злий геній, зла моя воля, а дегенерат - патлач із гільйотини. А тоді подумав - нісенітниця, який він палач, це ж йому в моменти великого напруження я складав гімни. І відходила від мене моя мати, прообраз загірної Марії”.

“Тьма. Дивлюся на княжий маєток і згадую, що шість на моїй совісті.

Ні, неправда. Шість сотень, шість тисяч, шість мільйонів - тьма на моїй совісті!!!”

[Через 2 дні оповідач поведе батальйон на фронт. А доти він знає, що потрібен саме тут.]

“Так: будуть сотні розстрілів, і я остаточно збиваюся з ніг! Я входжу в княжий маєток. Док­тор Тагабат і вартовий п’ють вино. Андрюша похмурий сидить у кутку. Звертається до мене:

-   Слухай, друже! Одпусти мене! На фронт! Я більше не можу тут.

В мені раптом спалахнула злість. Він не може? Він хоче бути подалі від цього чорного брудного діла? Хоче бути невинним, як голуб, віддає мені “своє право” купатися в калю­жах крові? Кричу, що коли він ще раз про це скаже, то негайно розстріляю”.

“Увійшов дегенерат і сказав, що треба розібрати позачергову справу. Привели черниць, які на ринку вели одверту агітацію проти комуни. Я входив у роль, був в екстазі. Я гадаю, що в такім стані фанатики йшли на священну війну.

- Ведіть!

В кабінет ввалився цілий натовп черниць. Я стояв одвернувшись і смакував: всіх їх через дві години не буде! Я рішуче повертаюсь і хочу сказати безвихідне:

-   Роз-стрі-лять!

Але вертаюся і бачу - прямо переді мною стоїть моя мати, моя печальна мати з очима Марії. Я в тривозі метнувся - чи не галюцинація? І чую з натовпу зажурене: “Сину! Мій м’ятежний сину!” Мені погано, я схопився за крісло і похилився. Але в той момент мене оглушив регіт доктора Тагабата:

-   “Мамо”?! Ах ти, чортова кукло!.. “Мамо”?! Ти, зраднику комуни! Зумій розправитися і з “мамою”, як умів розправлятися з іншими.

...Я остовпів. Стояв блідий перед мовчазним натовпом черниць, як зацькований вовк. Так! - схопили нарешті й другий кінець моєї душі! Вже не піду я на край города злочинно ховати себе. Я маю тепер одне тільки право:

-   Нікому, ніколи й нічого не говорити, як розкололось моє власне “я””.

“Конає вечір.

Різко кажу доктору: “Через годину я мушу ліквідувати останню партію засуджених. Я мушу прийняти отряд”. Тоді він іронічно й байдуже: “Ну і що ж? Добре!” Я хвилююсь, але доктор єхидно дивиться на мене - це ж у цій партії засуджених моя мати. Не витримую й шаленію, кричу, щоб не жартував зі мною. Але голос зривається, і я раптом почуваю себе жалким і нікчемним. Вартовий увійшов і доповів, що партію привели, розстріл призначе­ний за містом”.

“Мовчазна процесія підходила до бору. До мене підійшов доктор, поклав руку на плече і сказав: “Ваша мати там! Робіть, що хочете!” Я подивився - з натовпу виділилася постать і тихо самотньо пішла на узлісся. “...Я вийняв з кобури мавзера й поспішно пішов до са­мотньої постаті”.

[Оповідач розстрілює матір.]

“Я положив її на землю й дико озирнувся. Навкруги було порожньо. Тільки збоку темніли теплі трупи “черниць”. Я поспішив до свого батальйону. Але раптом зупинився, повернувся й підбіг до трупа матері. Впав на коліна й припав устами до лоба. По щоці, пам’ятаю, текла темним струменем кров. Та раптом - дегенерат: “Ну, комунаре, підводься! Пора до батальйо­ну!” В степу, як дальні богатирі, стояли кінні інсургенти. Я кинувся туди, здавивши голову.

...Ішла гроза. Тихо вмирав місяць у пронизаному зеніті. Йшла чітка, рясна перестрілка. ...Я зупинився серед мертвого степу:

-   Там, в дальній безвісті, невідомо горіли тихі озера загірної комуни”.

Інсургенти - повстанці.

Версальці (образно, запозичено з часів Паризької комуни) - всі, хто проти комунарів (у роки революції часто вживався як символ подоланої монархії).

Вакханалія - гучне дійство, бенкетування

Тест № 31

1. Період в літературі 20-х років XX ст. прийнято вважати:

А    “Українським Відродженням”;

Б    “Розстріляним відродженням”;

В    “Апологетами писаризму”;

Г    добою Руїни.

2.   Укажіть поняття за його визначенням: філософсько-естетична й художня система, що склалася на межі XIX - XX ст. і об’єднала новітні напрями й течії, яким притаманна більша увага до внутрішнього світу людини і більша творча свобода у його розкритті.

А    Соцреалізм;

Б    лібералізм;

В    модернізм;

Г    сюрреалізм.

3.   Хто першим увів термін “модернізм” у науковий обіг?

А    Микола Хвильовий;

Б    Михайло Яловий;

В    Леся Українка;

Г    Іван Франко.

4.   Укажіть напрям модернізму,основними ознаками якого є орієнтир на кращі здобутки античності, інтелектуалізм.

А    Імпресіонізм;

Б    експресіонізм;

В    футуризм;

Г    неокласицизм.

5.   Яку ідейну позицію обстоював М. Хвильовий у літературній дискусії 1925 - 1928 рр.?

А    Засади класичної літератури;

Б    орієнтацію на просвітянство і масовість;

В    догми соціалістичного реалізму;

Г    концепцію повноцінної національної літератури.

6.   Укажіть назву першої прозової збірки М. Хвильового.

А    “Сині етюди”;

Б    “Я (Романтика)”;

В    “Україна чи Малоросія?”;

Г    “Кіт у чоботях”;

Д    “Осінь”.

7.   Укажіть, що не є стильовою ознакою новели М. Хвильового “Я (Романтика)”.

А    Драматизм;

Б    відсутність внутрішніх монологів героя;

В    символічний зміст образів, деталей;

Г    глибокий психологізм;

Д    відмова від традиційного описового реалізму.

8.   Укажіть назву літературного угруповання, яке не входить до ряду тих, що виникли на початку XX ст.

А    ВАПЛІТЕ;

Б    ВУСПП;

В    “Нова генерація”;

Г    “Руська трійця”;

Д    “Плуг”.

9.   Укажіть назву роману М. Хвильового, у якому серйозно переосмислюються наслідки революційних перетворень в Україні.

А    “Вальдшнепи”;

Б    “Кіт у чоботях”;

В    “Іван Іванович”;

Г    “Я (Романтика)”;

Д    “Сентиментальна історія”.

10.   Укажіть назву твору М. Хвильового, яким розпочалася літературна дискусія 1925 - 1928 рр.

А   “Я (Романтика)”;

Б   “Апологети писаризму”;

В   “Камо грядеши”;

Г   “Думки проти течії”;

Д   “Про “сатану в бочці”, або про графоманів, спекулянтів та інших “просвітян”

11. Установіть відповідність між цитатною характеристикою і героєм літературного твору М. Хвильового

1. “...із широким лобом і білою лисиною, з холод­ ним розумом і з каменем замість серця”

А   Мати

   (“Я (Романтика)”)

2.“...втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків”

Б   Товариш Жучок

   (“Кіт у чоботях”)

3.Блюза, спідничка (зимою стара шинеля), капелюшок, чоботи”

В   Доктор Тагабат

   (“Я (Романтика)”)

4. “Я - чекіст, але я і людина”

Г   Я (головний герой) о

   (“Я (Романтика)”)

12. Установіть відповідність між назвою твору М. Хвильового і жанром. 

1. “В електричний вік”

А   полемічний трактат

2.“Арабески”

Б   новела

3.“ Мати ”

В   роман

4.Про “сатану в бочці”, або про графоманів

Г   поема    О

5. “Вальдшнепи”

Д   оповідання







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.