Українська література. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації - Куриліна О.В. 2020


Іван Багряний (1906 - 1963)
Твори українських письменників-емігрантів

Всі публікації щодо:
Багряний Іван

Іван Багряний (Іван Павлович Лозов'яга) народився 2 жовтня 1906 року в селі Куземин на Полтавщині в родині сільського муляра. Учився в церковнопарафіяльній школі міста Охтирки. У 1924 році вступив до Охтирської філії організації селянських письменників “Плуг”. Трохи вчителює, заробляючи на прожиття. 1926 року опинився в Києві, вступає де Київського художнього інституту, але через політичну неблагонадійність диплома не одержав. Перша збірка поезій “До меж заказних” (1927), поема “Аве Марія” (1929), роман “Скелька” (1930) дали йому дорогу до членства в опозиційній добірній групі письменників МАРС. Книжки “В поті чола” та “Комета” потрапляють до НКВС. 16 квітня 1932 року письменника було заарештовано “за революційну й націоналістичну діяльність”. Після слідства й суду отримав вирок - три роки вільного поселення на Дaлeкoмv Сході. З поселення втік, але його впіймали; після нового суду - новий вирок: за втечу з заслання — три роки ув'язнення. Так І.Багряний потрапив у Бамлаг. У 1944 році назавжди виїздить до Німеччини. 1945 року засновує газету “Українські вісті”, друкує заборонені в СРСР книжки Винниченка, Гуменної, Осьмачки, бере участь у створенні МУРу. Помер 25 серпня 1963 року на 57-му році життя. Похований на цвинтарі в Новому Ульмі. На могильному пам'ятнику вигравірувано слова: “Ми є. Були. І будем МИ! Й Вітчизна наша з нами”.

У 1992 році Івану Багряному посмертно присуджено Державну премію України імЛ .Г. Шевченка.

Загальна характеристика творчості. За своїм світоглядом Іван Багряний - романтик і “невиправний мрійник”.

“У своїх поезіях (книжка “Золотий Бумеранг”, 1946), драмах (“Генерал” - 1948, “Морітурі” - 1948, “Розгром” - 1948), а також у повістях “Тигролови” (1944), “Сад Гетсиманський” (1950), “Огненне коло” (1953), “Маруся Богуславка” (1957), як і в своїх публіцистичних памфлетах, Іван Багряний стверджував одну дуже дорогу ... істину. А саме: усупереч замахам на геноцид - людина жива, Україна жива!” (Ю.Лавріненко.)

Памфлет-брошура “Чому я не хочу повертатися до СРСР?” — це ніби перша політична декларація прав і гідності людини й нації з-під московсько- більшовицького тиску. Вона вийшла в розпалі примусової репатріації колишніх радянських громадян, яка супроводжувалася трагедіями насильства, тортур і знищення. Колишні зеки, ости, полонені ховалися під чужими іменами, не сміли признатися, хто вони й звідки. Автор починає свою розповідь із того, як на його очах московські більшовики вбили дядька та діда і як було розстріляно відродження українського народу та вчинено геноцид. І.Багряний упевнений, що комунізм - найновіша фаза російського імперіалізму й засіб знищення підвладних йому націй — у тому числі й української. Уперше вголос було сказано про сталінський геноцид проти України, про справжній зміст “колективізації”, “знищення куркуля як класу”, про голодомор 1933 року, про знищення української інтелігенції 1932-1939 рр. - “розстріляне відродження”, про криваву каральну машину ДПУ-НКВС.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.