Українська література. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації - Куриліна О.В. 2020

ДУМИ
Усна народна творчість

Всі публікації щодо:
Фольклор

Дума - це один із жанрів фольклору; нерівноскладова, астрофічна, ліро- епічна народна українська пісня, яку від XV століття в супроводі ліри, кобзи чи бандури речитативом виконували кобзарі.

Уперше цей термін для означення специфічних епічних українських пісень увів у фольклористику Михайло Максимович.

Художні особливості дум:

1) Нерівноскладовість вірша. На відміну від пісень, кількість складів у рядку думи різна (від 4 до 20 і більше).

2) Астрофічність. Поділу на строфи (куплети) в думах немає. Замість них, структурно можна виділити окремі тиради - уступи, оформлені інтонаційно і смислово. Формально вони можуть починатися вигуками “ой”.

3) Епічність. Розповідне начало, притаманне епосу взагалі, у думі домінує, йому підпорядковується все: і структура думи, і її мелодія. Структурно в думі виокремлюються три частини: заспів (“заплачка”), де називається місце події та головний герой; основна розповідь з частими ліричними відступами (“жалощами”), де подано докладну і повільну розповідь про події, яка уповільнюється частими повторами деяких рядків; закінчення (“славослів'я”) - це останні рядки думи, у яких прославляються мужні вчинки героїв, висловлюються добрі побажання козакам і подяка всьому, що спряло перемозі.

4) Ліризм. Особистісний, ліричний елемент, який дуже характерний для дум, оскільки саме в ньому найяскравіше виявляються емоційні характеристики персонажів, авторське (виконавче) ставлення до них чи до описуваних подій.

5) Для дум властиві заперечні порівняння (особливо в заспівах), постійні епітети, дієслівне римування, тавтологічні вислови, анафори, ретардації, використання архаїзмів.

Головна тематика всього загалу дум - це тема героїзму, заклик народу до єднання, до боротьби проти чужинців, уславлення козаків-лицарів, їх незламного духу, мужності, патріотизму. За тематикою думи ділять на такі:

1) про героїчну боротьбу українського народу проти турецько-татарських завойовників та про турецьку неволю (XIV-XV ст. - рання доба);

2) про героїчну боротьбу українського народу проти національного поневолення (XVI - поч. XVII ст. - доба Хмельниччини і Гетьманщини);

3) суспільно-побутові думи (кінець XVII ст. - період Руїни, політичного занепаду).

Треба розрізняти поняття дума й історична пісня. В основному різниця полягає в тому, що пісня складається з окремих, чітко відмежованих куплетів чи строф і має цілком окреслену мелодію; дума складається з віршованих рядків різної довжини, без визначеного розміру, здебільшого римованих, причому рими бувають звичайно дієслівні і часто йдуть одна за одною чималими групами, думи виконуються речитативом (напівспіваються-напіврозповідаються) з елементом імпровізації.

Драматична доля жінки-патріотки в думі “Маруся Богуславка”. Жіноча тема дуже поширена у фольклорі: оспівана жіноча краса, вірне та нещасливе кохання, радість материнства, складна жіноча доля, зрадливість коханого тощо. У думі “Маруся Богуславка” втілено ще один складний і драматичний поворот жіночого життя: доля жінки-бранки, що стала дружиною турецького пана. Героїня твору — взірець мужньої жінки-патріотки, яка і в чужому оточенні знаходить у собі сили, щоб виконати свій обов'язок української громадянки, свій святий обов'язок перед народом.

Дума починається з опису “темниці кам'яної”, що стояла над Чорним морем на білому камені. У ній уже тридцять три роки, не бачачи світу Божого, перебувають бідні невільники. І от Маруся Богуславка приходить до темниці та нагадує козакам-невільникам, що в українській землі християнській завтра велике свято - “святий день, сороковий день, ой Великдень”. Полонені козаки проклинають Марусю за те, що роз'ятрила душевні рани й нагадала про рідну землю. Та Маруся не зважає на образи: на святий Великдень вона звільняє бранців-козаків і, відпускаючи їх на волю, звертається до них з такими прощальними словами:

Гей, ви козаки, ви, бідні невольники!

А ще добре дбайте,

В города християнські утікайте,

Тільки города Богуслава не минайте,

До батька мого й матері прибувайте

І батьку моєму та матері

То знати давайте:

Нехай буде батько і мати

Та ще добре дбати,

То статків-маєтків не збувають,

Великих скарбів не збирають,

Моєї голови з тяжкої неволі не визволяють.

Бо я вже потурчилась, побусурманилась

Для розкоші турецької,

Для лакомства нещасного.

Не тільки думкою, а й патріотичним вчинком виявляє Маруся любов до рідного краю, її ж особисте життя навіки пов'язане з чужиною, з коханим чоловіком, котрого вона, попри все, поважає і шанує. Але такий життєвий вибір робить вона сама.

У думі не змальовано битви і поєдинки, не чути брязкоту зброї та іржання коней. Але тут іде інша війна - за людську гідність, за відданість, за чесність. Перед читачем постають зримі картини підземних склепінь, освіт

лені Марусиним смолоскипом, вчувається скрип іржавих засувів, скреготіння ключа при повороті в замку кайданів, видніються змарнілі обличчя знеможених бранців-українців. Дума насичена такими почуттями, як любов, страждання, сподівання і безнадійна приреченість, а також високопатріотичним пафосом.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.