Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

Збірка «Мій Ізмарагд»
Іван Франко (1856-1916)
Нова українська література (кінець XVIII - XIX століття)

Всі публікації щодо:
Франко Іван

У 1898 році виходить збірка поезій І. Франка «Мій Ізмарагд», назву якої поет пояснює у передмові: «Ізмарагдом звався в старій Русі збірник статей і притч, почасти оригінальних, а почасти повибираних із грецьких писань отців церкви, підібраних так, щоби цілість становила неначе повний курс християнської моралі». Отже, зважаючи на зміст назви, цю збірку можна розглядати як морально-етичне й громадське кредо поета. Збірка складається із шести циклів, до одного з яких - «Поклони» - увійшов вірш «Декадент».

Ця поезія стала поетичною відповіддю літературному критикові В. Щуратові, який назвав попередню збірку І. Франка «Зів’яле листя» проявом «декадентизму» в українській літературі (декадентство - нереалістичний напрямок в мистецтві наприкінці XIX - початку XX століття, для якого характерні настрої песимізму, зневіри, містика, індивідуалізм). Франкові, який усе життя присвятив розвитку літератури, було дивним, образливим таке звинувачення. Відповідаючи критику, автор таким чином зробив своєрідний аналіз власних поезій. Франко зауважує, що критик судить про його творчість, взявши лише «один з життя момент», без урахування обставин особистого життя, чим, власне, і викликані сумні мотиви окремих творів. Проте автор стверджує: песимізм аж ніяк не характерний для його творчості. Риторичне запитання-ствердження «Який я декадент?» звучить схвильовано, гнівно. Сам поет проголошує потужним маніфестом своє соціально-політичне кредо, називає себе «сином народа, що вгору йде, хоч був запертий в льох», «прологом» до нового життя.