Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014
«Хвиля»
Леся Українка (1871-1913)
Нова українська література (кінець XVIII - XIX століття)
Всі публікації щодо:
Українка Леся
Поезія «Хвиля», що належить до громадянської лірики, - це алегоричний образ людського життя - бурхливого моря, кожна хвиля якого - доля окремої людини. Твір, відповідно до ідейного задуму, створює антонімічні образи хвиль. Якась із них, «смутна, каламутна», розбиваючись об берег, гине у чорному баговинні й зникає у глибинах моря (так і людина, що прожила своє життя нечесно, вкриває пам’ять про себе багном, безпам’ятно зникає у небутті). Інша ж хвиля, ударившись об берег і розплившись, знову набирається сил і зринає, «і гучна, і бучна», переможно воскресає. Поезія рясніє яскравими епітетами, порівняннями.
Форма рядків підкреслює рвучкий динамізм морського пейзажу. Ми не лише бачимо бурхливе море - у вухах звучить голос моря, то трагічний, жалобний, то гучний і бучний. Можна стверджувати, що Леся Українка виявила себе геніальним мариністом у поезії.