Українська література 100 тем

ОКСАНА ЗАБУЖКО ЯК ПОМИНА ПОСТАТЬ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ - ЛІТЕРАТУРА сер. ХХ-ХХІ ст. ЕМІГРАНТСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Оксана Стефанівна Забужко (19 вересня 1960 р., м. Луцьк) — поетеса, прозаїк, літературознавець, публіцист. Письменниця часто пише свої твори, розкриваючи в них явища крізь призму фемінізму та постколоніалізму.

! Європейські критики називають твори О. Забужко „сучасною класикою”.

Феміністичність жінки у творах О. Забужко постулюється як засіб боротьби жінки у суспільстві, де вона змушена бути агресивною. Не тільки зовнішність, але і груба лайлива мова вказують на стирання ореолу святості над нею.

√ Письменниця експериментує з жанрами. Записки, хроніки, описи отримують нове переосмислення.

√ О. Забужко використовує два основні типи заголовків: конотативні („Я, Мілена”) і символічні („Казка про калинову сопілку”).

√ Підтексти прози глибокі і багатопланові, а сама проза — високоінтелектуальна.

√ В окремих творах письменниця звертається до фольклорних та біблійних тем, переосмислюючи важливі морально-філософські проблеми („Казка про калинову сопілку”);

! Ось як сказала про себе О. Забужко на запитання про те, як відбувається процес творення віршів: „Я нео-неоплатоністка. Я дуже вірю в те, що ідея живого тексту існує до того, як текст з'явиться. Наша справа — його витягнути. Є звук, камертон, перші кілька рядків — і потягнувся невід. А далі треба працювати м'язами — тягнути на себе. І дуже часто воно обривається і повисає. В мене більше незакінчених віршів, аніж закінчених”.