Українська література 100 тем

РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ

• „Розстріляне відродження“ (умовна назва, запропонована Ю. Лавроненком) — літературно-мистецька генерація 20-х—поч. 30-х рр. XX ст., яка була репресована більшовицьким режимом.

Головні літературні об'єднання:

• ЛОЧАФ (об'єднання армії та флоту); ,

• „Спілка письменників західної України“;

• „Плуг“, „Молодняк“;

• „Ланка“ (пізніше „МАРС“);

• „Гарт“ — найвпливовіший, пізніше був перейменований на ВАПЛІТЕ („Вільну академію пролетарської літератури“).

√ Головні складники світогляду нової літературної еліти — бунт, самостійність мислення та щира віра у власні ідеали.

√ Проза періоду „розстріляного відродження“ поділялася на дві течії: сюжетна й безсюжетна. У безсюжетних творах головним був підтекст, дух, „запах слова“, як казав Хвильовий, а не речення чи слово.

√ Компартія СРСР, аби нейтралізувати розвиток національної культури, почала діяти забороненими методами. Письменники опинилися перед вибором: покінчити самогубством (М. Хвильовий), бути репресованим (Б. Антоненко-Давидович, Остап Вишня), не бути почутим у народі (І. Багряний), емігрувати (В. Винниченко, Є. Маланюк) або писати програмові твори, уславлюючи партію (П. Тичина, М. Бажан).

! До двадцятилітнього ювілею Жовтневої революції (03.11.1937) особлива трійка УНКВС винесла новий вирок: „Розстріляти“, щоб звільнити місце для нових мучеників режиму. В урочищі Сандармох у Карелії було розстріляно більше 1000 в'язнів.