Українська література 100 тем

МОВА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ. ЗОБРАЖАЛЬНО-ВИРАЖАЛЬНІ ЗАСОБИ (ТРОПИ)

Мова художньої літератури — мовна система, яка співвідноситься з літературною формою, до якої долучаються усі нелітературні форми задля якнайповнішого відображення дійсності і змалювання образів.

У мові художньої літератури функціонують усі відомі мовні засоби.

√ Мова художнього твору базується на використанні тропів, фігур (синтаксичних конструкцій), символів, лексики за історичним, територіальним принципом тощо.

Троп — слово, вживане у переносному значенні для характеристики певного явища.

Види тропів: епітет, порівняння, метафора, метонімія, синекдоха, алегорія, гіпербола, літота, оксиморон.

Епітет — художнє означення певних особливостей зображуваного предмета:

темний ліс, сірий вовк (постійні епітети); залізний характер, веселий понеділок.

Порівняння — уподібнення одного предмета чи явища іншому, у якому названо обидва порівнювані елементи:

„Меж скалами, неначе злодій, / Понад Дністром іде вночі. / Козак. І дивиться, йдучи...” (Т. Шевченко).

Метафора — уподібнення одних предметів і явищ іншим за певними схожими ознаками:

„пролісків перших блакитні отари” (проста іменникова метафора) (М. Рильський).

! Різновиди метафори — уособлення, персоніфікація і символ.

Уособлення — надання неживому предмету властивостей живої істоти:

„серце нудьгує, і плаче воно” (проста дієслівна метафора, уособлення, метонімія) (М. Рильський).

Персоніфікація — вид метафори, надання предметам, явищам природи і тваринам властивостей людини:

„засмутилось кошеня: треба в школу йти щодня” (П. Воронько).

Символ — усталене, постійне уподібнення:

чайка — удова, червона калина — дівчина.

Метонімія — різновид тропа, у якому назва одного предмета замінюється назвою іншого на основі суміжності ознак:

назва повісті „Борислав сміється” І. Франка метонімічна, використовується замість назви людей, що в ньому мешкають.

Синекдоха — різновид метонімії, який базується на зміні назв предметів за кількісною ознакою:

вживання однини замість множини: „І на оновленій землі / Врага не буде, супостата. / А буде син і буде мати...” (Т. Шевченко).

Алегорія — образне інакомовлення, яскраве втілення в конкретному образі абстрактного поняття чи думки:

образ Прометея в поемі „Кавказ” Т. Шевченка — образ нескореного кавказького народу.

Гіпербола — вид тропу, в основі якого лежить надмірне перебільшення властивостей зображуваних людей, предметів і явищ:

„Сома мені доводилося бачити такого завбільшки, як комбайн, тільки трохи довшого” (Остап Вишня).

Літота — різновид метонімії, в основі якого лежить применшення тих чи інших властивостей зображуваних людей, предметів і явищ:

„О принесіть як не надію, / То крихту рідної землі...” (О. Олесь).

Оксиморон — троп, в який поєднує протилежні за значенням поняття; виникає якісно нове визначення предмета:

„Од молдованина до фіна / На всіх язиках все мовчить...” (Т. Шевченко).