Українська література 100 тем

ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА. БДЖОЛА ТА ШЕРШЕНЬ, DE LIBERTATE, ВСЯКОМУ МІСТУ - ЗВИЧАЙ І ПРАВА - УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ. ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

√ Байки Г. Сковороди — у прозі, складаються з двох частин:

• фабули (розповіді): ближча до традиційної з короткою мораллю;

• сили (висновок, повчальна частина): розтлумачує читачеві правильність філософських переконань автора (тому за обсягом вдвічі або втричі більша за всю фабулу).

√ Головний зміст байок Г. Сковороди — не лише осуд негативних явищ тієї епохи, а й проповідь високих етичних істин:

„Співати, пити та їсти — не робота, а лише крихітний хвостик з головного, призначеного нам діла. А хто для того їсть, п'є та співає, щоб охочіше після відпочинку взятися до роботи як до покликання свого, тому ніколи нудьгувати..., і се про нього приказка: „Добрій людині всякий день свято” („Зозуля та Косик”).

• „Бджола та Шершень” (збірка „Байки харківські”) — одна з байок, у яких Г. Сковорода закликає людей працювати за здібностями, обстоюючи ідею „сродної праці”.

Ідея байки: праця повинна стати природною потребою для кожного.

Персонажі байки.

Бджола:

— уособлення мудрої людини;

— народжена для збирання меду і займається саме цим:

„у своєму ділі працює”, збирання меду для неї — „незрівнянно більша радість від споживання його”.

Шершень — уособлення паразитів, які звикли жити за рахунок інших.

• „De Libertate” („Про свободу”) — вірш, написаний 1757 р., належить до громадянсько-патріотичної лірики.

Тема — вияв мужності поета як громадянина в оспівуванні волі як найбільшого багатства людини у часи посилення кріпацтва.

Ідея: утвердження свободи людини як найвищої суспільної цінності; уславлення Б. Хмельницького, який присвятив своє життя боротьбі за волю і щастя українського народу.

Початок вірша — спокійне філософське міркування про поняття волі і її цінності:

„Що є свобода? Добро в ній якеє? / Кажуть, неначе воно золотеє. / Ні ж бо, не злотне: зрівнявши це злото, / Проти свободи воно лиш болото”.

Завершення вірша — уславлення Б. Хмельницького:

„О, якби в дурні мені не пошитись, / Щоб без свободи не міг я лишитись. / Слава навіки буде з тобою, / Вольності отче, Богдане-герою!”.

√ Віршовий розмір — дактиль, тип римування — суміжне.

• „Всякому місту — звичай і права” (із збірки „Сад божественних пісень” (1758—1759) — пісня, у якій письменник виступає проти соціальної несправедливості, системи бюрократії, яка принижує гідність людини:

„Панські Петро для чинів тре кутки, / Федір-купець обдурити прудкий, / Той зводить дім свій на людський манір, / Інший гендлює, візьми перевір!”.

Образ Петра показує психологію щойно народженого лакузи. Сама ж поезія — гостра сатира на верхівку суспільства.

Розмір десятискладовий з цезурою після шостого складу. Кожна строфа пісні по шість рядків, з яких перші чотири — дактилічні, а останні два — силабічні, котрі звучать як її антитеза, як рефрен.

√ Г. Сковорода виступив у поезії як новатор, застосувавши виключно чоловічі рими (дума — з ума), а також „неточні” рими, яких не вживали тогочасні митці.