Українська література 100 тем

ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ - БАРД НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ - ЛІТЕРАТУРА кін. XIX ст. - 30-х рр. XX ст.

√ Влучно назвав Максим Горький „бардом національного відродження” представника символізму Олександра Олеся (справжнє ім'я — Олександр Іванович Кандиба, 5 грудня 1878 р., Крига, Сумщина — 22 липня 1944 р., Прага, Чехія) — прозаїка, поета і драматурга.

√ Серед основних творів варто назвати збірки „З журбою радість обнялась”, „Княжа Україна”, драматичну поему „Ніч на полонині”, драматичний етюд „По дорозі в Казку”.

! Становлення Олександра Кандиби як поета відбувається в час революційного піднесення визвольного руху. У поемі „На зелених горах”, яка з'явилася у 1915 р. після поїздки Гуцульщиною, добре видно асоціацію „краіни див” з вільним духом українського народу.

! О. Олесь зробив внесок в українську мариністичну поезію віршами „Мов келих срібного вина”, „Італійська ніч підкралась”, „В долині тихий сон летить”.

! Емігрантське життя і туга за рідним краєм передані у віршах збірок „Чужиною” (1919), „Кому повім печаль мою” (1931):

„Душа розірвана, як рана...”.

! Багато творів було написано Олександром Олесем для дітей: „Ялинка”, „Поєдинок”, „Рак-рибалка”, „Вовченя”, „Іменини”, поеми „Грицеві курчата”, „Водяничок”; драми-казки, інсценізації за українськими народними казками.

• Ліричний твір „Чари ночі” (1904, збірка „З журбою радість обнялась”) за жанром — романс, який згодом став популярною піснею, належить до інтимної (любовної) лірики (написаний ямбом, римування перехресне).

Мотив поезії— захоплення красою кохання і красою життя.

Ідея — заклик насолоджуватися красою життя, любити його, цінувати кожну його мить.

Засоби художнього увиразнення:

• обрамлення, паралелізми („людина — природа”);

• антоніми: „Сміються, плачуть солов'ї...”;

• контраст: „Гори! — життя єдина мить, / Для смерті ж — вічність ціла...”;

• метафори: „тут ллються пахощі густі, там гнуться верби п'яні”, „солов'ї ... б'ють піснями в груди”;

• персоніфікація образу весни як символу краси, оновлення: „весна іде назустріч нам”, „весна бенкет справляє”.

• Ліричний вірш „О слово рідне! Орле скутий!..” (1909, збірка „Будь мечем моїм...”, патріотична лірика, написаний ямбом, римування кільцеве) за жанром — медитація, своєрідне осмислення ролі рідного слова і митця в долі народу.

√ У вірші „промацується” пульсація потужного патріотичного почуття, турбота про долю рідного слова, „чужинцям кинутого на сміх”.

Композиція: три частини, що працюють як теза, антитеза і синтез.

Засоби художнього увиразнення:

• риторичні вигуки і звертання;

• емоційно насичені пейзажні порівняння;

• метафоричні епітети: співочий грім, шовковий спів, левій рев Дніпра;

• міфологічно-біблійні символи: меч — символ войовничої грані українського слова; сонце — символ миролюбної, творчої властивості мови; судні дощі;

• анафора: „О слово рідне!” — увиразнює композиційну єдність і змістову наповненість;

• наскрізна антитеза: розгортання сюжету.

! У вірші поет висловлює творче кредо. „О слово! Будь мечем моїм! / Ні, сонцем стань! / Вгорі спинись, / Осяй мій край і розлетися / Дощами судними над ними...”.