Українська література 100 тем

ЛІТЕРАТУРА кін. XIX ст. - 30-х рр. XX ст.

74. СТЕПАН ВАСИЛЬЧЕНКО. «ТАЛАНТ»

Степан Васильович Васильченко (справжнє прізвище — Панасенко, 8 січня 1879 р., Ічня, тепер Чернігівська обл. — 11 серпня 1932 р., Київ) — письменник, славу якому принесли новели, педагог.

√ Особливості творчості С. Васильченка:

• проза правдива, поетична, з почуттям поваги до людської особистості;

• народна етика — критерій вибору естетичних принципів для письменника;

• орієнтувався на літературні традиції, утверджені І. Нечуєм-Левицьким, Панасом Мирним;

• прислухався до новаторських шукань М. Коцюбинського, В. Стефаника, О. Кобилянської; поєднав у творчості оповідну традицію старої школи і поглиблення психологізму нової;

• герої творів — селяни, їхні діти, вчителі;

• орієнтація на народного читача;

• працював над стилем, новаторствуючи лише у сфері художньої форми;

• новий підхід до теми талантів з народу:

«На хуторі», «На розкоші», «У панів», «Широкий шлях», «Талант»;

• герої — романтики від природи, чесні, відверті;

• уявний світ героїв, які вже усвідомили себе як особистість, не відповідає дійсності;

• із жанрів надавав перевагу «малим формам»:

був переконаний, що «напхати мішок всяким, яке попаде під руку, ганчір'ям, аби був товстіший мішок, далеко легше, ніж написати гнучку й різьблену новелу...».

• Соціально-побутова повість «Талант» (1912, опублікована в 1924 р.) — один із роздумів про долю обдарованих людей.

Тема— зображення трагічної долі талановитих людей з народу, зокрема вчителів, життя сільської інтелігенції.

√ Автор порушує проблеми: мрій і реальності, підтвердження таланту і його ролі в житті, життя і смерті, добра і зла, закоханості, громадянської свідомості.

Дві сюжетні лінії переплетені між собою: життя молодих сільських учителів (оповідача й Андрія Марковича) і показ трагедії талановитої селянки-співачки Тетяни, яку піп і пани довели до самогубства.

Композиція: 15 розділів, схожих на окремі новели, хоч і пов'язані спільним сюжетом. Коротка розв'язка — смерть героїні — подається уже в першому розділі. Розв'язка (смерть і поховання талановитої співачки) подається на початку повісті, перші шість розділів — експозиція, зав'язка — приїзд до панського маєтку гостей з міста; кульмінація —- сутичка героїні з попом у церкві.

! Діалог відіграє значну композиційну роль.

Епіграф, взятий з «газетної хроніки», допомагає чіткіше окреслити тему, створити мінорний настрій. Проте трагедія співачки в повісті більш соціально вмотивована, аніж у газетній хроніці.

Роль пейзажу, яким закільцьовано твір: початок і кінець — осінній пейзаж, функції яких не однакові; на початку — злегка сумний настрій, що відповідає переживанням учителя-оповідача, потім — тяжкі роздуми письменника, символ важкої долі народних талантів у суспільстві.

Роль пісні у повісті — значна, вона — постійний супутник героїв, що гармонує з настроєм героїв, слугує ліричним супроводом.

! Портретні характеристики подаються у повісті майстерно.

Образи повісті:

вчитель-оповідач, Андрій Маркович — авторський Ідеал працьовитих і наполегливих, небайдужих до чужого горя людей;

оповідач — поетична натура, чесна людина, щира;

образ Андрія Марковича — втілення занадто практичної і ретельно акуратної людини на перший погляд; згодом розкривається як кмітливий, життєрадісний, з гумором, співучий;

образ Тетяни — втілення життєрадісної, енергійної, закоханої в пісню людини;

образ дяка — епізодичний, але виконує важливу роль у характеристиці попа; обдарована натура, яка не знаходить у собі сили волі розвиватися;

негативні персонажі: отець Василь — лицемірний, грубо ставиться до людей, розпусний, боягузливий; панич-студент — зрадив довіру Тетяни; пані — не дотримала свого слова допомогти влаштуватися на навчання.

! Цитатна характеристика головної героїні.

• Портретна характеристика: «На мене пильно дивилися цікаві очі. Великі, довірливі, карі. Ці очі зразу викликали в мене якесь хвилювання...». Вона «мов квітка, розцвіт- ла», «висока, ставна, коса біляста», у неї «на диво сильний, чарівного тембру голос».

• Тетяна про свій талант: «Як би вже там не було, а коли у мене є той талант, то не продам же його ні за гроші, ані за тую славу!».

• «Дано мені малісіньку іскорку святую... Малісіньку-малісіньку... І освітила вона моє життя біднеє, щастям нагріла моє серце... То хай же погасне краще іскра в мені свята і хай буде марне моє життя й темної темніше ночі, коли оддам її в наругу чи в болото втопчу».

• «Тетяна, здавалось, росла. Ніби почувши свою владу над людьми, вона виступила з ряду наперед, стала в гордій, незалежній позі, запишалася. Одчувалася сила. Сила нова, непокійна, жагуча, сила грізна, що од неї торохтіло сухе дерево й чорніла стара позолота в церкві, осипалася, як од вітру. Ось-ось, здавалось, розступляться темні стіни, стане видна далечінь зелена, синє небо та ясне сонце».

√ Повість насичена гумором і сатирою. Часто подібний ефект створюють фразеологізми та інші засоби: метонімії («чоботища перелазять через поріг»), порівняння («чоботи, як ґринджоли»); синоніми, імітація дитячої мови («Гелман Вашильович») тощо.