Всі публікації щодо:
Підмогильний Валер’ян

Українська література 100 тем

ВАЛЄР’ЯН ПІДМОГИЛЬНИЙ. МІСТО - ЛІТЕРАТУРА кін. XIX ст. - 30-х рр. XX ст.

√ Валер’ян Петрович Підмогильний (2 лютого 1901 р., с. Писарівка, нині Дніпропетровщина — 3 листопада 1937 р,, Карелія) — письменник і перекладач, видатний прозаїк „розстріляного відродження”.

• Соціально-психологічний, філософський (екзистенціальний), інтелектуальний роман „Місто” (1927 р., напрям — модернізм, течія — неореалізм) був створений саме тоді, коли пореволюційна українська література дуже потребувала великих творів. У романі автор відбиває пошуки письменником себе в місті та в літературі, показано життя й трансформацію вихідця із села у великому місті; народження письменника.

√ Події відбуваються у 20-ті рр. (період українізації) у Києві.

! „Місто” — перший урбаністичний роман в українській літературі.

! Епіграф до роману: „Шість прикмет має людина: трьома подібна вона на тварину, а трьома на янгола: як тварина — людина їсть і п’є; як тварина — вона множиться і як тварина — викидає; як янгол — вона має розум, як янгол — ходить просто і як янгол — священною мовою розмовляє” (Талмуд. Трактат Авот); „Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?” (Анатоль Франс „Таїс”).

√ У романі утверджується думка, що натура людини неоднозначна, що в ній сходяться і високі пориви, і низька тваринна сутність. Автор аналізує психологію людини-завойовника і людини-творця.

√ Основні мотиви: місто й село, українізація, людина-митець; прагматики і романтики, кохання, фізичне і духовне, гроші.

√ Образна система роману.

• Степан Радченко (Стефан Радченко — псевдонім) проходить шлях від селянина до студента.

• Коханки Степана:

1-ша коханка Тамара Василівна, матір Максима;

2-га коханка Надійка — землячка Степана;

3-тя коханка Зоська — інфантильна міщанка;

4-та коханка повія;

5-та коханка Рита — балерина з Харкова.

• Вигорський — поет-подорожник, друг Степана;

• Максим Гнідий — син Тамари Василівни, морально здеградований книголюб;

• Лука Гнідий — крамар, що дав прихисток Степану;

• Левко — обмежений земляк Степана;

• Борис Задорожній — обмежений міщанин;

• Михайло Світозаров — критик, що не відчув таланту Степана.

Поза людськими образами у романі змальовуються образи природи (Дніпро, вечір та ін.), предметів і явищ (місто, сарай, кав’ярня, книги, бритва, оповідання, повість, парфуми, одяг тощо).

! Про героя роману: „Його вибаганки були невичерпні, фантазія невтомна, самозакохання непереможне. Він тримав у руках чарівний камінь, що, міняючись і палаючи, показує всі дива землі, і той камінь був він сам”.

√ Композиція: роман складається із 2-х частин.

! Індивідуалізм, конформізм та власне міщанство з’являлися у творах В. Підмогильного тому, що письменник, вивчаючи реальне життя, намагався відчувати як справжній художник ці отруйні паростки в душах людей, щоб застерегти від них ще незміцнілий організм суспільства.

! „Коли б хтось із читачів ... запитав мене, кого з молодих українських письменників двадцятих-тридцятих років я вважаю найбільш інтелектуально заглибленим, ... то я б ні на хвилинку не задумався і відказав: Валеріана Підмогильного” (Ю. Смолич).