Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Історія української літератури: епоха Бароко (XVII-XVIII ст.) - Ігор Ісіченко 2011
Семен Климовський
Метафізична поезія
Всі публікації щодо:
Климовський Семен
Семен Климовський народився між 1690 і 1700 рр. Належав до козацького стану й мешкав у Харкові - центрі одного з п’яти слобідських козацьких полків. Є відомості про те, що служив писарем.
Климовському належать два віршові дидактичні трактати: «О правосудію начальствующих, правдѣ и бодрости их» та «О смирешѣ высочайших». У 1724 р. автор подарував ці трактати царю Петрові I. У 1905 p. історик Всеволод Срезневський виявив згадані твори в особистій бібліотеці Петра І й опублікував їх у Харкові.
Семен Климовський помер наприкінці XVIII ст. на степовому Півдні України в заснованому ним хуторі Припутні неподалік від сучасного села Нова Прага на Кіровоградщині.
Авторство його пісні «їхав козак за Дунай» першим підтвердив російський історик Микола Карамзін. Карамзін писав: «Сказывают, что Климовский не менее семи греческих мудрецов был славен и почтен между его собратьями казаками; что он, как вдохновенная пифия, говаривал в беседах высокопарными стихами, давал приятелям благоразумные советы, твердил часто пословицу: «Нам добро и никому зло, то законное житье»; и любопытные приходили издалека слушать его».
Популярність поета зросла після того, як він став героєм «комічної опери» - водевілю російського письменника Олександра Шаховського «Козак-стихотворец» (1812). Шаховськой протягом 1802-1826 рр. фактично керував усіма петербурзькими театрами. Свою п’єсу він написав на хвилі патріотичного піднесення, яке охопило росіян під час наполеонівських воєн, адже герой, «козак-віршотворець» Семен Климовський іде на війну захищати московського царя. Однак згадка про гетьмана Івана Мазепу спричинила цензурні ускладнення, і п’єсу було представлено публіці лише в 1814 р.
Твір Шаховського стимулював написання Іваном Котляревським його п’єс. Персонажі «Наталки Полтавки» так відгукуються про водевіль «Козак-стихотворец»: «Петро. Мені полюбилась наша малоросійська комедія; там була Маруся, був Климовський, Прудиус і Грицько... А що говорили, то трудно розібрати, бо сю штуку написав москаль по-нашому і дуже поперевертав слова... Климовський був письменний, компоновав пісні і був виборний козак: служив в полку пана Кочубея на баталій з шведами під нашою Полтавою... Выборный. От то тілько нечепурне, що москаль взявся по-нашому і про нас писати, не бачивши зроду ні краю і не знавши обичаїв і повір’я нашого».
Критично згадується князь Шаховськой і в повісті Тараса Шевченка «Близнецы»: шанувальник і учень Григорія Сковороди Никифор Федорович Сокира говорить про нього як про епігона Сковороди.
«Їхав козак за Дунай»
Сюжет пісні розробляє мотив прощання козака, який вирушає в похід, із коханою. Здійснювалися спроби пов’язати цей сюжет із конкретними історичними подіями: невдалим Прутським походом Петра І, що відбувався в 1710 році, приблизно в час створення пісні. Ліричний герой не дуже впевнено обіцяє повернутись через три роки - саме стільки тривали російські походи на Південь. Але число три («Я приїду, як не згину, Через три года») швидше за все є звичайним художнім символом, який часто зустрічається в українському фольклорі. Так само Дунай означає в мові народної поезії не конкретну річку, а віддалений міфологічний простір, у який переходить персонаж:
їхав козак за Дунай,
Сказав: - Дівчино, прощай!
Ти, конику вороненький,
Неси да гуляй (XVIII ст., с. 45).
Фольклорний характер мають пісенні епітети: коник вороненький, білі ручки, ясні очі. Мотиви прощання, без надії знову зустрітися, загрози смерти на війні властиві для елегійно-медитативної лірики XVIII ст.
Вперше цю пісню було надруковано 1790 року. Очевидно, ще до того часу вона фольклоризувалася й увійшла в народний репертуар в Україні. Згодом пісня набула великої популярности в Росії та в Західній Європі, була перекладена німецькою і французькою мовами. Михайло Максимович вмістив її у своїй збірці «Малороссийские песни» (1827). Протягом XIX ст. пісня «їхав козак за Дунай» друкувалася у багатьох пісенниках. Німецький поет-романтик Христоф-Авґуст Тідґе, почувши цю пісню в 1808 р. на святі під Баден-Баденом, переробив текст і його версія поширилася як популярна німецька пісня «Der Kosak und sein Mädchen» («Schöne Minka, ich muss scheiden»). Вона ввійшла до хорового, насамперед солдатського репертуару під час наполеонівських воєн і часто виконувалася на концертах у Німеччині. Фортепіанні варіації на мелодію «їхав козак за Дунай» написав видатний німецький композитор Карл-Марія Вебер. Під впливом свого знайомства з російським послом в Австрії Андрієм Розумовським, сином гетьмана Кирила Розумовського, Людвіґ ван Бетховен у 1816 р. створив власну обробку пісні «їхав козак за Дунай».
