Історія української літератури: епоха Бароко (XVII-XVIII ст.) - Ігор Ісіченко 2011

Раннє барокове проповідництво
Культура живого слова

Всі публікації щодо:
Давня українська література

Приблизно до 1620-х рр. українська проповідь зберігає традиційну середньовічну структуру. Твори відзначаються простотою викладу й ґрунтуються на патристичних зразках, візантійських і південнослов’янських джерелах. З кінця XIX ст. цей тип проповіді називали «греко-слов’янським».

Найбільш авторитетним проповідником лишається свт. Іоан Золотоустий. Його твори видавалися в Острозі (1595), Львові (1609, 1614), Києві (1623,1624), входили до складу збірників «Лекарство на оспалый умысл человѣчий» (Острог, 1607), «Сьбраніє въкратце словес» (Угорці, 1618).

Поряд із тим активно використовуються екзегетичні праці блаженного Феофілакта, архиєпископа болгарського, який очолював Охридську митрополію в XI - на початку XII ст., коли Болгарська Церква тимчасово повернулася під управління Константинополя. Попри те, що формально Феофілакт не був канонізований, фактично його прирівняли до вчителів Церкви й називали «вчителем риторів».