Історія української літератури: епоха Бароко (XVII-XVIII ст.) - Ігор Ісіченко 2011

Іван Величковський
Емблематична поезія

Всі публікації щодо:
Величковський Іван

Іван Величковський народився в середині XVII ст., імовірно, в Полтаві або ж на Чернігівщині, де в ті часи згадується шляхетська родина Величковських.

У 1660-х рр. Іван Величковський навчався в Києво-Могилянській колеґії. Безпосереднім його вихователем, учителем і покровителем був Варлаам Ясинський - ректор Києво-Могилянської колеґії (1665-1673), майбутній київський митрополит, якому поет присвятить обидві свої збірки. Вже як настоятель Братського монастиря й ректор колеґії, Варлаам Ясинський чуйно відгукнувся на смерть Іванового брата, намісника Свято-Микільського монастиря на Пивах Лаврентія Величковського (1673), і повідомляв Лазареві Барановичу про передсмертне прохання Лаврентія подбати про майбутнє Івана. Припускають, що Варлаам Ясинський і як ректор, і як настоятель Києво-Печерської лаври (1684-1690) та київський митрополит (1690-1707) не забував про цей заповіт і намагався допомагати Іванові Величковському.

З початку 1670-х рр. Іван Величковський переїздить на Сіверщину до свого брата, ієродиякона Віктора. У Новгороді-Сіверському поет входить до кола єпископа Лазаря Барановича, який саме тоді організував єпархіяльну друкарню. Іван Величковський, напевне, працював там, редаґуючи книги, виконуючи коректорську службу. На початку 1680-х рр. він переїздить до Чернігова. Тут він одружився з донькою полтавського протоієрея Луки Семеновича Марією і прийняв свяще- ничий сан. З 1687 р. Іван Величковський служить у Полтаві, в Успенській церкві. Він помер у вересні 1701 р.

Величковський започаткував цілу священичу династію, пов’язану з Успенською церквою. Там служили його син і онук, які мали те саме ім’я. При Успенській церкві ріс нащадок Івана Величковського - його правнук Паїсій (1722-1794), уславлений церковний діяч, перекладач і упорядник «Добротолюбія».

«Зеґар з полузеґарком» (1690)

Оригінальна назва: «Зеґар249цѣлый и полузеґарик, нѣбы два пекторалики, составленные во честь и славу преблагословенноѣ дѣвы Марій, матерє безлѣтнаго под лѣты, из нея рождшагося всѣх времен Творца, а офѣрованныє ясне в Богу преосвященному его милости господину отцу Варлааму Ясинскому».

Перша збірка о. Івана Величковського датована 1690 роком і присвячена новообраному митрополитові Варлааму Ясинському. Твір демонструє застосування епіграми для метафізичних роздумів про сенс життя і його минущість, про спасіння душі, роль у ньому Спасителя світу, молитовної опіки святих, передусім Богородиці.

Структура збірника епіграм цілком визначається графічним комплексом, поданим на початку збірки. Його складають мініатюри із зображенням герба Ясинських (півмісяць із зірками на обох рогах і зі стрілою посередині) та постать Пресвятої Богородиці, яка звелася на півмісяці. Коментуючи символіку герба в геральдичному вірші, автор відзначає подібність його до годинника: з більшим (місячним) колом, що нагадує циферблат, з двома меншими (зірки на рогах місяця), на яких показуються хвилини та секунди, та стрілою, яка відповідає стрілці годинника:

Луна, ґды нам ущербна зрится, в той час свышше

Єст cвѣтлѣйша, єст кругла, єст вполнѣ и лишше.

Прето луна єст колом болшым, а звѣзд парка,

Певне, сут то меншыє колка до зеґарка,

Стрѣла зась єст то индекс годины являти

І так можем Ясинских герб зеґаром звати250.

249 Зеґар (польськ. zegar) - годинник.

Зображення Богородиці, вміщене безпосередньо під гербом, не лише викликає аналогії до графічного обрису герба, але й відкриває містичну перспективу геральдичного задуму. Цьому допомагає двовірш під мініатюрою:

Ущербна луна двѣ нозѣ лобизаєт.

Что єст се? Быти полна от дѣвы желаєт251.

Це нагадує нам про перспективу молодого, неповного місяця: рости, доки він не складе ціле коло, подібне до годинникового. В бароковій свідомості автора це парадоксально нагадує про дівство Пречистої: прийнявши в лоно Дитя, зачате від Святого Духа, Марія стає Богородицею, народжує Спасителя світу й здійснює пророцтва про повноту днів. У свою чергу, мотив Благовіщення сприймається у зв’язку з архиєрейською хіротонією Варлаама Ясинського: митрополит приймає повноту таїнства священства, і родинний герб, півмісяць, заслужений за рицарські подвиги предків, відкривається в благодатне служіння Богові.

Образ годинника («зеґара») визначає структуру збірки. Її частини так і називаються: Зеґар цілий, Полузеґарик, Минути, Квадрантес. Разом із тим лейтмотивом збірки стає архангельське вітання Богородиці: «Радуйся». Цими словами почав архангел Гавриїл сповіщення про майбутнє народження Дівою Спасителя. Ці ж слова складають найприкметнішу рису ритмомелодійного малюнка акафіста - похвальної пісні, богослужбової поеми, що постала на основі акафіста до Пресвятої Богородиці.

Збірка починається посвятою Варлаамові Ясинському, до якої доданий акровірш, закінчується ж орацією, що написана польською мовою. Богородичний мотив тією чи іншою мірою присутній у кожній епіграмі, принаймні на рівні алюзії до подій Благовіщення, що викликається зверненням «Радуйся».

Частина «Зеґар цѣлий, содержащ в себѣ часов 24» містить 24 двовірші, кожен з яких звернений від імени кожної години доби до Пресвятої Богородиці і містить акафістний виголос «Радуйся». Зміст кожної епіграми складає тлумачення символіки певної години. Часом джерелом символічного змісту є подія, що сталася колись або має статися цієї години:

Час девятый глашаєт: «Радуйся, бо часа

Девятого со креста снято Христа Спаса»252.

250 Величковський Іван. Твори. - С. 58.

251 Там само. - С. 58.

Шоста година нагадує про час розп’яття Спасителя, одинадцята - про грішника, що спасається, навіть коли навернеться цієї, останньої години.

У разі відсутности у Святому Письмі й церковному Переданні особливих подій, пов’язаних з цими годинами, розкривається символіка цифри, що її позначає. Перша година пов’язується з унікальністю Богородиці - єдиної, котра народила першого, передвічного Сина. Друга година - з двома природами Ісуса Христа. Третя - з Пресвятою Тройцею. Четверта - з чотирма стовпами віри. Сьома - із сімома дарами Святого Духа. Дванадцята - з дванадцятьма апостолами. П’ятнадцята нагадує про 15-ліття Діви Марії, коли вона народила Ісуса. Двадцять четверта - з 24 старцями з апокаліптичного видіння Іоана Богослова (Одкр. 4:10). Наприклад:

Час осмый возглашаєт: «Радуйся до зѣла,

Сын бо твой осмодневен терпѣл болѣзн тѣла»253.

Часом годі помітити в порядковому номері години сліди присутности певних символічних чисел. Тому автор мусить раз у раз виявляти дивовижну винахідливість, коли прямих символічних зв’язків не простежується. Найчастіше символіка шукається у сполученні різних чисел або біблійних відповідників. Наприклад:

Час девятнадесятий: «Радуйся, єдина,

Над десять миас254 вземшая девять блаженств Сына».

Другий цикл творів, «Полузеґарик, содержащ в ceбѣ особ часы дневныя, а особно часы нощныя» використовує ту саму модель, доповнюючи її наданням деякої внутрішньої контрасности кожному віршеві. Адже йдеться вже про два цикли епіграм: години денні (12) і нічні (12), які формують загальну антитетичну структуру. Ця антитеза «день-ніч», «світло-темрява» виявляється і в окремих творах. Наприклад:

Час 1. Нощный.

Час гласит первый: «Радуйся, єдина,

В тмѣ міра сего свѣт рождшая Сына»255.

Постійним джерелом антитетичности є сам образ Пречистої Діви - водночас земної людини й матері Божого Сина. Символіка чисел формується подібно до попереднього циклу. Третя година дня викликає спогад про прийняття в третю годину Святого Духа, четверта - про чотири кінці землі, дев’ята - про дев’ятимісячне перебування Ісуса в материнському лоні, четверта година ночі - про чотири стихії, освячені Богородицею, дванадцята ночі - про навчання дванадцятирічним Ісусом у Єрусалимському храмі.

252 Там само. - С. 60.

253 Там само. - С. 60.

254 Мін або талантів.

255 Там само. - С. 63.

«Минуты» - анафоричні вірші, що складаються з рядків з єдино- початком: «минет», або «минут». Полісемантизм віршів пов’язаний із грою слів «минути» (хвилини) та «минути» (проминути, пройти).

Минет младенчество.

Минет отрочество.

Минет юношество.

Минет мужество.

Минет старчество.

Минет престарелость.

Минет весна.

Минет лѣто.

Минет осѣнь.

Минет зима.

Минут єсѣ лѣніа.

Минут єсѣ времена.

А над все минет час покаянія256.

Починається розділ із двовірша «Минуты», закінчується також двовіршем: «Двѣ страшные минуты» (про те, що проминуть небо й земля). Основна його частина складається з трьох віршів: «Минуты вісх общие», «Минуты злых», «Минуты добрых».

Останній цикл, «Квадрантес»257, знов повертається до двовіршевої строфіки. Вісім двовіршів обігрують художню ідею чотиричастинности, знаходячи в ній богословсько-етичний зміст. Наприклад:

Іоанн, Лука, Марко и Матвей в початку

Чтут, Бога воплощенна, то и Єго матку.

Мотивами епіграм стають смерть, страшний суд, пекло й небо, чотири частини світу, чотири євангелисти, чотири пори дня - вечір, ранок, полудень і північ, чотири пори року, чотири незворотні даності життя: час, молодість, втрата дівочости й вимовлене слово. Останній приклад чотирикомпонентного речення береться з єктенії - благального заклику, що містить чотири прохання до Бога:

Заступи,

спаси,

помилуй и

сохрани нас, Боже, Своєю благодатію258.

256 Там само. - С. 64.

257 Квадранс, або квадранц (польськ. kwadrans) - чверть години.

258 Там само. - С. 66.

Млеко (1691)

Оригінальна назва - «Млеко, от овцы пастыр[у] надёжное, або труды поетицкіє во честь преблагословеннои дѣвы Маріи составленные, або знаменіє служебничой поволности ясне в Богу преосвященному єго милости господину отцу Варлааму Ясинскому».

Збірка датована 1691 р. і, як «Зеґар», присвячена митрополитові Варлааму Ясинському. Химерна вибагливість барокового курйозного вірша знайшла тут найповніше втілення. Збірка об’єднала приклади різних незвичних способів організації графічного простору й звукової структури творів. Навіть рік видання подається акровіршем:

Аз млеком питала

Христа в літех мала,

Чистаго младенца

А тварем первенца.

АХЧА в кириличній графіці позначає 1691.

Уся структура книги витримана в культурі вибагливої барокової гри. Прикметна особливість барокової естетики - піднесення естетичної цінности інтелектуального напруження, через яке осягається невідоме й незрозуміле. Читання уподібнюється до «розв’язування задачі», «розгадування загадки». Ця риса відчувається вже в початкових частинах: геральдичному вірші, передмові-посвяті, епіграфах, передмові до читача. Всіляко обігрується образ молока, який у геральдичному вірші химерно пов’язується з гербом Ясинських: молоко нагадує про московську назву Чумацького Шляху, сузір’я, до якого підноситься стріла на гербі. Мотив молока, що його вівці приносять пастухові, переплітається із семантикою материнського молока, яким Богородиця годувала Ісуса.

Після передмови йдуть такі розділи: «Ехо» (вірші, в яких останні два склади кожного рядка відлунюють у новому рядку, складаючи новий зміст):

- Что плачеши, Адаме: земнаго ли края?

- Рая.

- Чому в онь не внійдеши, боиш ли ся браны?

- Раны.

«Рак літеральний» (вірші, в яких літери читаються як зліва направо, так і справа наліво, складаючи однаковий зміст):

Марія в небѣ и по смерти жива,

А вѣдай тамо то Мати а Дѣва.

Далі - «Рак словний» (коли читаються зліва направо й справа наліво не літери, а окремі слова), «Рак прекословний» (коли слова, читаючись справа наліво, надають віршеві протилежного змісту).

Ширший графічний простір обіймають вірші «Чворогранистий» (один і той самий текст на сторінці допускає читання слів в рядках за горизонталлю й вертикаллю), «Згожаючийся» (два суміжні рядки мають деякі однакові слова), «Порядний непорядок» (коли для того, щоб скласти строфу, треба із зовні не пов’язаних між собою слів відібрати кожне третє абощо і скласти їх у строфу).

Ширше використання акустичних ефектів передбачають вірші «Єдиногласний» (у ньому кожний склад закінчується однією голосною літерою):

Слово плотоносно,

Много плодоносно.

«Єдинопадежний» (з закінченням рядків на один склад), «Азбучний» (де кожне слово починається на чергову літеру абетки). Подається кілька прикладів акровіршів та анаграм. Окремим віршем репрезентовано вірш «Многопріменительний», який, варіюючи порядок слів у рядках, змінює їхній зміст. Розглядаються також приклади лабіринтів і стовпів (віршів у формі піраміди). Замість авторського підпису подаються три акровірші, в останньому з яких ім’я автора прочитується справа наліво.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.