Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Теорія літератури - Іван Безпечний 1984
Композиція
Загальні поняття теорії літератури
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Композиція (лат. compositio від componere — складати, будувати, розташовувати), як показує саме слово — це побудова, поєднання, розміщення художнього матеріялу. Звичайно розрізняють композицію цілого твору — в його основних лініях; детальне припасування дрібних частин та елементів у їх співвідношеннях і, нарешті, композицію, сказати б, специфічну, внутрішню побудову цих частин та елементів, взятих окремо, як, наприклад, сюжет, портрет, характеристика, мова дійових осіб (монолог, тобто мова однієї особи, діалог — мова двох або більше персонажів), інтер’єр, ті чи інші події (епізоди), взаємини між персонажами, картини природи (пейзаж), опис, розповідь, авторські відступи і т. д., але все це пов’язане в художньому творі, все це служить зображенню якихось явищ життя, як бачить і розуміє їх автор.
Найчастіше письменники користуються у своїх творах (романах, повістях, оповіданнях, новелах) описом і розповіддю.
Описом називається передавання потрібних ознак описуваного предмета. Опис викликається тим, що для розуміння подій, які відбуваються, потрібне знання того, в яких обставинах вони сталися, хто в них брав участь і т. ін. Звичайно в описі час відіграє дуже малу роль. Опис або дається для якогось одного моменту, або сповіщаються відомості про ті ознаки, які залишаються незмінними продовж розповіді. Проте опис не завжди відіграє службову роль пояснення до розповіді. Інколи опис набуває самостійної ролі, створюючи авторові потрібний «настрій», тобто викликає в читачів ті почуття, які потрібні авторові для правильного сприймання його твору. Інколи письменник, перериваючи розповідь, вставляє в оповідання опис, щоб створити ніби перепочинок у викладі подій. Інколи ці описи переривають оповідання в найнапруженіший момент, щоб відтягти виклад очікуваних подій, роздратувати цікавість читача, викликати нетерплячку, загострене сприймання. В таких випадках опис, крім свого прямого призначення, відіграє ще важливу роль щодо розподілу частин твору до загальної композиції твору.
Найчастіше формою опису є опис пейзажу, тобто зображення картин тієї місцевості, в якій відбувається дія. Сюди ж належить опис явищ природи, наприклад, бурі, сходу сонця і т. д., опис обставин, у яких перебувають персонажі, опис вулиць, приміщень, опис зовнішності дійових осіб, що називаємо літературним портретом; опис, який зображує внутрішній світ дійової особи: її талант, вдачу, темперамент, звички, почуття і настрої, одно слово — характер людини, так як він виявляється в її словах і вчинках, називається характеристикою.
Розповідь — це оповідання про події і дії учасників цих подій. Розповідь розвивається в часі. Кожна подія й дія має свій початок, розвиток і кінець. У розповіді також подаються причини і наслідки кожної події. Розвиток розповіді сповіщає про причини, що викликали подію, про підготування події, про обставини, за яких вона сталася, і, нарешті, про ті наслідки, які ця подія потягла за собою в описуваних обставинах. Головною рисою кожного оповідання є розповідь. Особою формою розповіді є д і я л о г , тобто розмова дійових осіб.
Крім описів і розповідей, у літературі ми часто зустрічаємо авторські відступи, тобто авторські коментування зображених у творі картин і образів. У цих випадках письменник перериває розвиток сюжету в творі і вступає в пряму розмову з читачем (або персонажем), оцінює зображуване: висловлює свої думки й почуття щодо дійових осіб, їх вчинків, їх підготування до подій тощо. Авторські відступи бувають ліричні, філософсько-моралістичні, публіцистичні, історичні та інші.
Ліричні відступи часто виступають у епічних творах. Звичайно їх немає в драматичних творах, бо там немає авторської мови. У ліричних відступах найчастіше письменник виявляє своє особисте ставлення до зображуваних персонажів та намагається посилити свій вплив на читачів. Так, наприклад, у поемі Т. Шевченка «Катерина»1) епічна розповідь часто переривається ліричними відступами, в яких автор сумує над долею знівеченої людини і дитини-сироти:
Катерино, серце моє!
Лишенько з тобою!
Де ти в світі подінешся
З малим сиротою?
Існує також композиційний прийом побудови розповідного твору, що зветься обрамуванням. Він полягає в тому, що письменник в одно оповідання, яке становить собою ніби раму (рама зв’язку з сюжетом не має і поділяється на початкову і заключну частину), вставляє інше або декілька оповідань. Прикладом обрамування можуть бути такі твори: оповідання М. Коцюбинського «По- людському» та «Посол від чорного царя», оповідання І. Франка «Свинська конституція», новелі Боккаччо «Декамерон» та інші.
На ступінь художньо-композиційної значності твору впливає також те, від чиєї особи провадиться розповідь у цілому або в окремих частинах. Особисте забарвлення викладу, коли читач бачить і чує безпосередньо особу оповідача, підвищує ілюзію дійсності. Існує дві форми розповіді: від першої особи — Я і від третьої — ВІН. Перевага Я форми щодо ілюзій дійсности полягає в тому, що оповідач тут, як у драмі, віч-на-віч з читачем, у живій чинності розповідання, виступає перед ним наче на сцені, а в формі ВІН — ховається десь поза лаштунками і звідси скеровує події. В Я формі оповідач супроводить події, дає щось самопережите і цим переживанням подій засвідчує їх правдивість. У формі розповіді від першої особи написана повість Марка Вовчка «Інститутка», оповідання І. Франка «Ліси і пасовиська» та ін. Зодягнені в Я форму також: староєгипетські чудесні оповідання, християнські легенди, утопії, романи подорожі, романи пригод (авантюрні), романи брехні і т. под.
Щодо інших композиційних елементів, то треба вказати ще на такі: виклад у формі листів, щоденника, біографії, документів і т. д. Рівночасно слід підкреслити, що головною частиною композиції літературного твору є система образів — персонажів: в які саме взаємовідносини ставить автор твору своїх персонажів, як він розкриває ці взаємини. Цей момент композиції літературного твору важливий тому, що в ньому саме найкраще розкриваються зв’язки і суперечності, симпатії, антипатії і взагалі взаємовідносини людей.
Незвичайно важливо під композиційним оглядом, щоб усі компоненти твору були в причиновому зв’язку. Щоправда, причиновому зв’язкові підлягають тільки динамічні компоненти твору, так звані епізоди. Треба, щоб кожний з цих епізодів був причинно зумовлений попереднім епізодом і, в свою чергу, причинно зумовлював наступний епізод. Причиновий зв’язок між динамічними компонентами літературного твору часто називають ще мотивуванням у тому розумінні, що кожний епізод мусить бути мотивований попереднім епізодом і мотивувати наступний.
Наведені вище компоненти вказують, з чого може складатися композиція літературного твору і що являє вона собою. Важливо зрозуміти, що композиція літературного твору є процес перетворення його сюжету в готовий, закінчений твір.
1 Вся поема своєю будовою є ліроепічний твір.
